Оглушені війною. Росія мусить відповісти за масову загибель дельфінів у Чорному морі

Мертвих дельфінів знаходять по всьому узбережжю Чорного моря. Такої масштабної катастрофи досі не спостерігали в жодній країні Чорноморського регіону. Схоже, китоподібні також стали жертвами російсько-української війни. Дельфіни – ключова складова морської екосистеми, їх зникнення призведе до нових болісних перетворень Чорного моря, котре й так досі потерпає від радянського господарювання.

Дельфіни мають неабиякі здібності до ехолокації. Це потрібно їм для того, щоб знаходити рибу в безкрайому морі. Вони майстерно використовують звук, щоб спочатку виявити косяк риб, а потім загнати його на тепле мілководдя та досхочу ним поласувати. Ці тварини мають переважно звукове сприйняття світу, а тому дуже болісно сприймають будь-який сторонній шум – особливо військові сонари (гідролокаційні станції) та вибухи. 24 лютого життя дельфінів, як і багатьох українців, змінилося. Вони почали глохнути і гинути від акустичних травм, викидатися на береги, тікаючи від гучних вибухів, стали вразливішими до інфекцій і паразитів.

Спрогнозувати майбутнє популяції дельфінів поки що неможливо. Ми поспілкувались із командою українських науковців, котрі розслідують цьогорічну масову загибель, та дізнались яким чином бойові дії могли її спровокувати.

Морська війна

Чи не найгостріше згубний вплив війни на дельфінів відчувається на Одещині, у північно-західній частині Чорного моря. Тут на бессарабському степовому узбережжі розташована наша єдина досі неокупована морська заповідна територія – національний природний парк “Тузлівські лимани”. До його складу входить 13 лиманів та 44 кілометри піщаних кіс та пересипів, що відділяють лимани від моря. Заповідною також є невелика 200-метрова смуга морської акваторії, що безпосередньо прилягає до лиманів. До великої війни під час туристичного сезону дельфінів тут можна було спостерігати чи не щодня. Їх приваблює сюди велика кількість риби, що повертається після зимівлі до мілководних, прогрітих сонячним світлом, лиманів для нересту та нагулу.

Села та місцевість навколо Тузлівських лиманів – без перебільшення героїчні. Від самого початку російського вторгнення українці тримали тут оборону під натиском російського десанту. Місцеві хитро підморгують, натякаючи, що саме неподалік звідси запустили ракетою по крейсеру “Москва”. Влітку неподалік тривали бої за острів Зміїний, що розташований на 50 кілометрів південніше від тузлівського берега. За свідченнями місцевих, бомбардування Зміїного були такими потужними, що навколо стугоніла та здригалась земля. Майже безперестанку працювала авіація – як наша, так і ворожа. В небі вибухали ракети ППО.

“У росіян тут було не так багато сил, але вони дуже щільно обстрілювали наше узбережжя”, – розповідає Іван Русєв.

Чимало хто із колективу національного парку вступив до тероборони Одещини, а сам доктор Русєв став волонтером та почав шукати тепловізори для військових.

“Ці тепловізори були необхідні, щоб протидіяти ворожій розвідці”, – продовжує він, – “В березні російські субмарини спливали заледве не в сотні метрів від берега. Вони запускали дрони, щоб спостерігати за нашим узбережжям. Таке часто траплялося”.

Обстріли, вибухи, розвідувальне акустичне випромінювання від сонарів російських військових кораблів та субмарин – все це не могло не вплинути на дельфінів. Адже ці тварини гостро залежать від своїх органів слуху, а тому надзвичайно чутливі до звукового забруднення.

Від чого гинуть дельфіни?

Побачивши велику кількість загиблих тварин, науковці та працівники нацпарку одразу ж зауважили їхній нетиповий зовнішній вигляд. Річ у тім, що зазвичай дельфіни у Чорному морі гинуть від рук браконьєрів. Вони задихаються та заплутуються в їхніх рибальських сітках. Щоб довго їх не розплутувати, злочинці відрізають дельфінам плавці та викидають туші у воду. Натомість ті, котрих знайшли у березні, ззовні виглядали неушкодженими.

Незабаром повідомлення про схожі знахідки почали надходити і з інших причорноморських країн. Науковці з Болгарії, Румунії та Туреччини, котрі мають власну багаторічну статистику загиблих дельфінів, всі як один відзначають безпрецедентність цьогорічного мору. Так, у березні на турецький берег викинуло тіла майже двохсот дельфінів-білобочок – рекордна кількість за багато років.

Дуже багато мертвих і викинутих живими тварин знаходили в тимчасово окупованому Криму, найбільш за все – у Севастополі. Траплялись такі випадки і в Краснодарському краї РФ. Але провідні російські медіа одразу ж назвали подібні повідомлення інформаційними вкидами, а потім розродились низкою заяв від псевдонауковців, котрі намагались пояснити масову загибель дельфінів чим завгодно, але не руйнівним впливом своєї “спецоперації”. Російська пропаганда діяла в типовій для себе тактиці “димової завіси”: продукування безлічі різноманітних (часто взаємовиключних) версій для пояснення однієї події. Серед причин смертності дельфінів називали браконьєрські сітки, голод, виснаження – проте найчастіше заявляли про спалах нейротоксичної вірусної інфекції.

За останні роки в Чорному морі дійсно почастішали випадки масового інфікування дельфінів вірусними, бактеріальними та грибковими хворобами. (До речі, схоже на те, що і в цьому також винні росіяни, вірніше брудні стоки від їхніх агропромислових підприємств). Проте, щоб знати напевне, чи дійсно цього разу саме інфекція призвела до масової загибелі тварин, необхідно провести чималу кількість лабораторних досліджень. Росіяни не представили жодних результатів аналізів зі свого боку та обмежились самими лише заявами.

Версії російських псевдоекспертів про виняткову смертність від нейротоксичних інфекцій суперечить нетипова цьогорічна поведінка дельфінів, зокрема характер викидання живих дельфінів із води. Раніше вони викидалися на берег у агонії, конаючи від ураження головного мозку вірусами або паразитами. Хвора тварина вже ні на що не реагує, не здатна до орієнтації у просторі та координації рухів, викидається на берег та помирає менше ніж за кілька годин перебування на суші.

Після початку бойових дій на берег почали викидатися живі дельфіни, що поводилися абсолютно по-іншому.

Тварини виглядали дуже ослабленими, проте не мали симптомів інфекції, розповідають українські науковці, з якими поспілкувались ТЕКСТИ.

Дельфіни були дезорієнтованими, але намагалися повернутися назад у воду. Часом, після короткого перепочинку, їм це вдавалось.

“Така поведінка може бути наслідком контузії від вибуху”, – припускає доктор біологічних наук Павло Гольдін, провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, – але загалом вся ця ситуація потребує ретельного вивчення”.

Реальні механізми цьогорічної загибелі дельфінів можуть виявитись доволі заплутаними, пояснюють вчені. Швидше за все ми маємо справу з кумулятивними ефектами звукового забруднення моря.

Бойові дії могли розлякати дельфінів та змусити їх мігрувати незвичними шляхами. Деякі тварини могли загинути від акустичних травм внаслідок вибухів. Ослаблені, стресовані тварини стали вразливішими до інфекцій. Також пошкодження слухового апарату та переляк могли зробити їх менш перебірливими до їжі та змусити лізти в рибальські сітки.

Частковим підтвердженням цих гіпотез є динаміка смертності дельфінів, що тісно корелює з інтенсивністю бойових дій у Чорному морі: дельфіни почали масово гинути у березні, пік припав на травень-червень, тоді як від початку липня – після завершення битви за Зміїний – науковці фіксують поступове зменшення кількості знахідок мертвих тварин.

Хто і як розслідує масову загибель китоподібних у Чорному морі?

Масштаби катастрофи на Чорному морі одразу ж змусили українських науковців та їх колег бити на сполох. Передусім постало завдання збору даних про загиблих тварин. Зробити це вдалось завдяки розгалуженій міжнародній мережі контактів та допомозі від небайдужих людей.

В умовах воєнного часу інформацію збирали буквально по крапельках: з повідомлень у соціальних мережах, від колег та знайомих, а також з новинних сайтів різних країн. Допомагали й віськовослужбовці та прикордонники, що чергують на узбережжі Чорного моря. Наразі нашим науковцям вдалось задокументувати щонайменше 700 випадків загибелі китоподібних по всьому узбережжю Чорного моря, включно й з окупованим Кримом.

Наступним етапом стало вирішення проблеми проведення цілого спектру лабораторних досліджень: комп’ютерної мікротомографії слухових кісточок, патогістології зразків тканин та молекулярно-біологічного виявлення інфекційних збудників. Сьогодні в Україні немає можливості виконувати такі роботи на належному рівні. Свою допомогу запропонували колеги з Італії та Німеччини.

Окрім цього науковці домоглися підтримки розслідування і з боку державних інституцій. Після кількох доповідних записок та медійного розголосу чиновники з Міндовкілля звернулись до прокуратури, котра в свою чергу відкрила кримінальне провадження за фактом вчинення екоциду з боку РФ та її військових.

Державна підтримка допомогла провести розтини шістьох мертвих дельфінів та відправити зразки тканин і кісток із них за кордон.

Головними хранителями фізичних доказів злочину на півдні Одещини стала команда природохоронників нацпарку “Тузлівські лимани”. Щотижня хтось із них заступає на шестиденне чергування у затишній дерев’яній будівлі на узбережжі одного з лиманів. Зазвичай до їхніх обов’язків входить патрулювання заповідної території, виявлення браконьєрських сіток, супровід туристів тощо. Цьогоріч їм також доводиться збирати та возити туші загиблих дельфінів. Особливого транспорту в нацпарку немає, тож для цього пристосували тутешнього віслючка Яшу. Його запрягали у бричку та возили екземпляри на зберігання до холодильників місцевих рибалок.

Непевне майбутнє

Поки що не можливо встановити масштаби, а також відтворити точну картину загибелі дельфінів, кажуть українські та міжнародні експерти. Спершу потрібно дочекатись завершення лабораторних досліджень. Та й взагалі, статистична оцінка втрат цілої популяції – далеко не просте завдання, особливо якщо більша частина територій на яких відбулась загибель тварин досі знаходиться під окупацією чи впливом бойових дій.

“Якщо ці події дійсно пов’язані з війною, ми спостерігатимемо віддалені наслідки загибелі дельфінів ще мінімум кілька років”, – говорить Павло Гольдін, котрого було запрошено як офіційного експерта кримінального розслідування, – “ця історія може мати сумне продовження”. Прогнози Івана Русєва теж далекі від оптимізму. “Дельфіни зазнаватимуть тиску і після війни”, – каже науковець, – “тварини, що перебували в стресі, дають менше потомства. Це може позначитись на відновленні популяції”. До прикладу, афаліна – найбільший чорноморський дельфін – приводить одного малюка лише раз на 2-3 роки. Під дією стресу афаліни розмножуються вдвічі рідше – раз на 4-5 років.

Навіть коли війна закінчиться, дельфіни все одно б продовжили гинути в браконьєрських сітках. Це завжди було й залишається найбільшою загрозою для них.

На щастя, в держави є всі інструменти, щоб врятувати наших дельфінів. Передусім потрібно ініціювати розширення морських заповідних територій. Світовий досвід показує, що кращого рішення для збереження морського біорізноманіття людство ще не придумало. До того ж, морські заповідники примножують запаси риби та іншої живності навколо себе. Так, дослідження одного із середземноморських заповідників показали, що незабаром після його створення, в навколишніх водах суттєво збільшилась кількість лангустів.

Задокументовано позитивний вплив морських заповідників на атлантичну тріску та інші промислові види риб. Заповідний режим не обов’язково включає в себе повну заборону на рибальство та іншу господарську діяльність. Насамперед, мова йде про адекватний менеджмент та гармонійне співіснування з природою. Можливо, таким чином ми зможемо убезпечити дельфінів в майбутньому та створити для них надійний прихисток від жахів війни.

Буремна доля чорноморського дельфіна

Дельфіни та їх родичі з’явились у Чорному моріприблизно 8-9 тисяч років тому назад – після того як Чорне море отримало постійний зв’язок із Світовим океаном та почало набувати сучасних обрисів. Люди, котрі на той час вже давно тут мешкали, одразу спробували на них полювати. Полювали на дельфінів і за часів грецької колонізації Причорномор’я. Тоді дельфінів ловили не стільки заради м’яса, як заради жиру. Античні поселенці застосовували дельфінячу “олію” для освітлення домівок, оскільки чорноморське узбережжя виявилось непридатним для виробництва традиційної середземнорської оливкової олії.

Найбільшого удару від людини чорноморська популяція дельфінів зазнала у 20-му столітті. У 1930-х роках Радянський Союз розгорнув тут воістину варварський дельфінячий промисел. Дельфінів добували для всього: м’яса, шкіри, жиру. Їх туші переробляли на корм тваринам, а кістки перемелювали на борошно. Масштаби видобутку сягали понад ста тисяч дельфінів на рік.

Невдовзі до СРСР приєднались решта причорноморських країн: Болгарія, Румунія, Туреччина. В такому вигляді дельфінячий промисел проіснував до середини 1960-х років – кількість дельфінів у Чорному морі почала стрімко скорочуватись, тож більшість країн були змушені припинити їх вилов. Туреччина, тим не менш, продовжила полювати на дельфінів аж до 1983-го року.

Падіння чисельності дельфінів у Чорному морі призвело до каскадних змін його екосистеми. “Дельфіни є так званими кінцевими хижаками, вони знаходяться на верхівках харчових мереж та стабілізують морську екосистему”, – пояснює Павло Гольдін. Тобто, як і вовки у лісі, дельфіни регулюють чисельність багатьох інших морських видів. Їх вилучення з екосистеми може призвести до одночасного зникнення цінних аборигенних видів та до неконтрольованого розмноження чужорідних пришельців з інших морів.

Власне це й спіткало Чорне море в 1960-80-х роках. “Масове знищення дельфінів Радянським Союзом та іншими країнами стало однією з причин того, що в Чорному морі спочатку зникли тунець та скумбрія, а потім почали масово розмножуватись прийшлі види: рапан та реброплав мнеміопсис (для пляжників це противна медуза. – ред.)”, – продовжує доктор Гольдін. Хижі рапани почали виїдати популяцію чорноморських мідій та устриць, а мнеміопсиси завдали удару по молодняку багатьох видів риб. Ці реброплави можуть захоплювати своїми щупальцями мальків, котрі щойно вилупились з ікринок. Особливої шкоди зазнала хамса – її вилови впали у понад 200 разів.

“Пік каскадних руйнувань екосистеми припав на 1986-1996 роки. Це було чорне десятиліття для морської біоти та для дельфінів зокрема”, – розповідає далі Павло Гольдін. За його словами, згодом ситуація дещо покращилась і популяція хамси дещо зросла. Це в свою чергу трохи покращило стан справ для китоподібних.

“Донедавна ми могли дуже обережно говорити про стабілізацію чисельності окремих локальних популяцій чорноморських китоподібних. Але ми все одно вважаємо афаліну та морську свиню зникаючими із Чорного моря. Щодо дельфіна-білобочки, то він має дещо ліпший статус вразливого виду” – каже науковець.

Обережність доктора Гольдіна в оцінках пояснюється тим, що науковці мають недостатньо даних про своїх піддослідних. Масштабні обліки дельфінів та морських свиней проводили аж у 1980-х, коли намагались осягнути шкоду від промислового забою. Нові дані про чисельність дельфінів вдалось отримати лише нещодавно – у 2019-му році. Тоді, завдяки фінансуванню Європейського Союзу, українським науковцям разом із закордонними колегами вдалось здійснити перший авіаційний облік.

Дослідження охопило 62% акваторії Чорного моря (води навколо окупованого росіянами Криму та Абхазії залишились недоступними). Науковці ще підбивають підсумки своїх обрахунків, але попередні оцінки виглядали доволі оптимістично – до початку повномасштабного вторгнення РФ. Схоже на те, що у Чорному морі мешкало понад 100 тисяч особин дельфіна-білобочки та стільки ж або навіть більше морської свині, а також близько 42 тисяч афалін. Проте, що буде далі із цими тваринами, передбачити неможливо.

дельфіни природа чорне море російсько-українська війна