8 простих кроків назустріч толерантності

16 листопада 1995 року ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів толерантності, яка підтверджує, що толерантність — це не поступка, а розуміння та повага до мультикультурності, різноманіття людей за тими чи іншими ознаками.

Ми створили спецтему про толерантність, доступ до матеріалів якої ти зможеш отримувати завжди.

Тому що кожен день повинен бути днем толерантності.

Поговорімо і новій статті про те, як стати більш толерантними?.

З порушеннями толерантності ми стикаємось набагато частіше, ніж нам цього здається.

У всіх на слуху гендерні утиски, расова та національна нетерпимість чи, наприклад, ненависть на ґрунті сексуальної орієнтації.

Тобі може здатись, що ти ніколи не піддавалась утискам та нетолерантності, і не проявляла нетолерантності до інших, але видів нетерпимості так багато, що кожен із нас так чи інакше міг зіткнутись з цією проблемою.

Наприклад, в школі ти могла бути свідком того, як до однокласника упереджено та вороже ставляться через те, що він з бідної сім’ї.

Чи чути, як хтось зневажливо ставиться до людини, що не має вищої освіти.

Або, наприклад, ейблізм — дискримінація стосовно людей з інвалідністю.

Або кпини стосовно повних людей чи навпаки — дуже худих.

Нетолерантність набуває різних образів, і стосується кожного з нас.

Тому важливо навчатись толерантності самій та заохочувати толерантність в оточення.

8 кроків назустріч толерантності.

Отже, як бути більш толерантною людиною та якісно підтримувати людей, що зазнають утисків?.

Досліджуй питання.

Ми не можемо брати участь у дискусіях про ядерну фізику чи математику, якщо не знаємо предмету дискусії.

Але чомусь кожен відчуває себе знавцем, коли мова йде про бодипозитив, фемінізм, права ЛГБТ+ і так далі.

Перший крок назустріч розумінню ситуації — це зацікавлення предметом дискусії.

Освітніх ресурсів дуже багато, в тебе в руках цілий Інтернет даних.

І не забувай про перевірку фактів, щоб не стати жертвою підтасовки та пересмикування.

Не варто питати в представниці руху бодипозитив, чи торкається цей рух чоловіків.

Достатньо просто прогуглити, що таке бодипозитив, і перше ж визначення у пошуковій видачі тобі все про це скаже.

Людині властивий підсвідомий поділ на “свій-чужий”, через що, зустрівши думку чи людину, яка відрізняється від твоєї, ти можеш відчути себе в небезпеці.

Але це насправді не так, і підсвідоме просто грається з тобою в жорстокі ігри.

Те, що твоя думка відрізняється від чужої, не завжди є ознакою твоєї помилки.

Ти маєш повне право відстоювати свої погляди та переконання, якщо це неконфліктно і без криків чи розмахування кулаками.

Слухай людей.

Навчись слухати людей, коли вони говорять про свої почуття та про те, що їм болить.

І навчись не говорити “Ой, та ти все вигадуєш!”.

Одного дня ти вислухаєш іншого, а вже наступного дня хтось вислухає та підтримає тебе.

Говори за себе.

Висловлюй свою думку неагресивно, але чітко.

Наприклад: “Я не згодна з тим, що (вставити тезу співрозмовника), я вважаю, що (вставити свою тезу)”.

Вести дискусію нетоксично — це чудова навичка, яка дозволить стати кращим співрозмовником.

Не намагайся просто застрибнути у тренд.

Підтримка інших людей — це зовсім не про перформативне союзництво.

Толерантність — це не про підтримку доброчесного іміджу чи демонстративну доброту.

Особливо це видно в соціальних мережах, коли люди ліплять хештеги рухів чи чорні квадратики, навіть не розуміючи, що відбувається та не знаючись на питанні.

Не переходь на особисте.

Не потрібно провокувати людину до сварки чи агресії, називаючи дурною чи ображаючи.

Намагайся дізнатись більше про думку людини, попроси розказати докладно і поясни, що хотіла б зрозуміти до думки людини.

Говори про проблеми у своїх соціальних колах.

Чуючи сексистський жарт від друга чи за родинним столом ти завжди можеш показати, що це неправильно.

Наприклад, попроси людину пояснити, що саме смішно в жарті про жінок? Чому жінки, як соціальна група, смішні?.

Говорити про проблеми інших соціальних груп у власних колах спілкування — це важливо.

Не варто стояти осторонь, коли когось ображають.

Навіть якщо це “просто жарти”.

Ми всі знаємо, до чого довели “просто жарти” про “веселих добрих та трошки дурненьких українців”.

Не допускай мови ворожнечі.

Не потрібно використовувати мову ворожнечі в повсякденному та професійному житті.

Мова ворожнечі — це прояв дискримінації на вербальному рівні відносно людини, яку ми вважаємо приналежною до групи, яка вважається маргіналізованою чи зневажливо приймається в суспільстві.

Приклади мови ворожнечі це коли когось називають “дебілом” у сварці, чи жінку з маскулінними рисами — “лесбійкою”, або людину з татуюваннями «зеком».

Дізнайся більше про інші прояви мови ворожнечі та вчись використовувати їх самостійно.

Вчись на своїх помилках.

Ми всі — люди, і ми всі помиляємось.

Найкращий спосіб вчитися чомусь — це метод проб і помилок.

Тому надзвичайно важливо визнавати, коли ти не маєш рації і не робити тих самих помилок знову.

Наприклад, твій жарт образив друга іншої раси, і він тобі на це вказав.

Не варто казати “Ой, які всі ображені!” чи “Нікому й слова не можна вже сказати!”.

Просто не ображай інших людей, і кажи, коли тебе щось ображає.

Ділись інформацією та спікерами.

Є багато крутих спікерів, які говорять про соціально важливі проблеми.

Варто не лише зосереджуватись на власній дискусії, але й поширювати та підсилювати голоси інших людей.

Наприклад, ти знайшла дійсно крутий TED-talk про протидію мові ворожнечі в повсякденному житті.

Чому б не поширити його в соціальних мережах? Тоді інформація з’явиться у твоєму колі спілкування, і її може знайти хтось, кому вона дійсно знадобиться.

Дії повинні відповідати словам.

Можна хоч сто разів повторити, що ти толерантна людина, але вчинки говоритимуть за тебе.