Бродівський гімназист, або талановитий лікар Івана Франка

Іван Франко у Захисті Українських Січових Стрільців.

Зліва - управителька Захисту Ірена Домбчевська і лікар Володимир Щуровський, справа - лікар і меценат Броніслав Овчарський.

1916 р.

Яків-Броніслав Овчарський народився у м.

Броди 4 листопада 1872 р.

в родині Антона і Анни Овчарських.

Батько майбутнього лікаря працював канцеляристом у Бродівському повітовому старостві (1874-1882).

Після закінчення початкової школи Якова віддають на навчання до цісарсько-королівської реальної вищої гімназії у Бродах.

Очевидно, що він був серед тих учнів, які першими прийшли навчатися у новозбудоване приміщення гімназії (1883/84 навчальний рік).

Яків Овчарський у той час був одним з небагатьох гімназистів-українців, які мали змогу навчатися у цьому закладі, адже така освіта коштувала чималих грошей.

Серед його однокласників був також і Ярослав Вербицький – онук Михайла Вербицького(1815-1870), автора музики гімну України (батько Ярослава – Іван працював вчителем історії у цьому навчальному закладі).

Однак навчання у гімназії для юного Якова виявилося проблематичним, помер його батько.

У щорічному звіті Бродівської гімназії за 1886 р.

серед учнів ми не знаходимо прізвища Овчарського.

Пропустивши один рік, він таки поновлює навчання у гімназії.

Цього разу його однокласником був згодом відомий оперний співак Андрій Гаєк (1873-1949).

Проте вже у наступні роки його знову немає серед гімназистів.

Очевидно, причиною цього були фінансові труднощі, з якими зіштовхнулася родина Овчарських.

Яків-Броніслав Овчарський.

Письменник і дослідник творчості Івана Франка Роман Горак, вивчаючи життєвий шлях Якова-Броніслава Овчарського, у своїй розвідці подає відомості про подальшу освіту майбутнього лікаря: «Врешті магістрат призначив йому опікуна в особі Яна Губая, який домігся від того ж магістрату невеликої суми грошей для сироти, і врешті, допоміг сам закінчити йому навчання.

/ З крайових фондів Броніславові Овчарському була виділена стипендія, яка дозволила йому після гімназії навчатися на медичному факультеті Львівського університету.

Поступив Броніслав Овчарський на навчання у 1894 році, саме тоді, коли було створено медичний факультет.

Броніславові Овчарськом судилося бути першим випускником цього факультету.

Одному з небагатьох українців».

Навчаючись у відомих на той час науковців, пройшовши добру школу з медицини, інтернатуру у відомого лікаря Опольського, Броніслав Овчарський у 1906 році отримав право (сертифікат) на медичну практику у Львові та відкрив свій кабінет на вулиці Пекарській, 39.

Наступного року він одружився з дочкою покійного священика з с.

Чепелі Бродівського повіту о.

Йосипа Гулли – Іриною-Олександрою.

Працюючи за фахом і будучи першокласним спеціалістом з «внутрішніх недуг», Яків-Броніслав Овчарський ніколи не полишав поза увагою громадської роботи, він завжди був великим меценатом і підтримував різні ділянки життя української спільноти.

«Народна лічниця», 1920-ті рр.

У 1903 р.

Броніслав Овчарський став одним із засновників Товариства Народна Лічниця у Львові, яке здійснювало амбулаторне лікування хворих.

До Першої світової війни ця інституція успішно розвивалася ще й завдяки матеріальній підтримці митрополита Андрея Шептицького.

Перша світова війна припинила діяльність Народної Лічниці, а інвентар і обладнання було розграбоване.

У післявоєнні роки завдяки заходами лікарів Овчарського і Дрималика поновлено діяльність установи та закуплено нове медичне приладдя.

Броніслав Овчарський спричинився до організації Січового Стрілецтва, оскільки був у медичній комісії, яка визначала придатність майбутніх усусусів до військової служби.

А згодом у «Захисті для Українських Січових Стрільців у Львові» він безкоштовно лікував поранених стрільців.

Іван Франко.

Фото 1912 р.

Однак чи не найбільше відомою є опіка Броніслава Овчарського над хворим Іваном Франком, який лікувався у цьому «Захисті».

До останніх днів життя Каменяра, коли той залишив притулок, Овчарський підтримував його, призначив для догляду за ним медичну сестру, відвідував хворого, регулярно присилав обіди.

Перед смертю Іван Франко передав Броніславу Овчарському на збереження свій архів, який лікар у 1926 р.

віддав до Наукового Товариства Шевченка.

Окремі речі родина Овчарських передала у 1940 р.

меморіальному музеєві Івана Франка.

Крім того, відомо про спогади лікаря про Франка: «У хворого Франка» («Вiльна Україна», 1940, 8 червня), «Останній рік життя великого Каменяра» («Радянська Україна», 1941, 21 травня).

Будинок НТШ на вулиці Чарнецького.

Броніслав Овчарський також лікував у «Захисті» видатного українського митця – художника Олексу Новаківського.

Свого часу підтримав відомого співака Михайла Голинського, допомігши здобути йому професійну освіту, а в складний період, коли артист втратив голос, залучивши фахівців, допоміг тому вилікуватися.

Опікувався знаними згодом художниками Левком Гецом та Модестом Сосенком.

Лікар і меценат дбав про театральне мистецтво.

Зокрема, він фінансував відому 1000-ну ювілейну виставу опери Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та торжества, пов’язані з тією подією (1934 р.).

У 1930-х роках фінансово підтримував театр Тобілевича, завдяки чому Західна Україна мала можливість познайомитися з драматургією Миколи Куліша.

Броніслав Овчарський закупив два кінотеатри та надав можливість студентам Музичного інституту ім.

Миколи Лисенка у Львові удосконалювати свої вміння та заробляти гроші на прожиття, озвучуючи музикою на фортепіано чи фісгармонії німе кіно.

Багато майбутніх музикантів пройшло практику на імпровізацію в цих кінотеатрах.

Трускавець, 1930-ті рр.

Броніслав Овчарський був членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (лікарська секція), членом Лікарської комісії, членом державної медичної комісії для рекрутів.

Входив до складу багатьох благодійних товариств.

Він був авторитетним лікарем, якому завдячують своєму розвитку курорти Моршина та Трускавця.

Лікарська діяльність Овчарського не обмежувалася Галичиною.

Він ординував-лікував на відомих курортах Австрії, Німеччини, Італії та ін.

Працював також і на курорті в Криниці (Бескиди).

Однак благодійна діяльність лікаря «муляла» очі тодішній владі.

Його позбавили права приватної лікарської практики, створили проблеми, пов’язані з оподаткуванням кінотеатрів, які привели до банкрутства.

Овчарський змушений був займатися лише малоприбутковою роботою в державних лікарнях.

Після приходу в 1939 р «червоних визволителів» майже все набуте майно родини Овчарських було націоналізоване.

В період німецької окупації лікаря призначили директором міської лікарні на вулиці Ужгородській у Львові.

Однак довго попрацювати не судилося.

Доктор Броніслав Овчарський «директор І.

міської лікарні у Львові, бувший лікар і один з перших директорів Народної Лічниці, один з перших засновників і керівників Львівського Лікарського рятункового товариства, бувший лікар станиці УСС, великий меценат українського театру і мистецтва, член багатьох українських товариств» помер 28 липня 1942 р.

(Роман Горак, на підставі метричного запису, подає дату 29.07.1942 р.).

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Василь СТРІЛЬЧУК.

Горак Р.

Лікар і меценат Броніслав Овчарський.

ua/s2646666/lviv_i_vidatni_ukraenci (18.05.2020 р.).

Горак Р.

Овчаський Яків-Броніслав // Енциклопедія сучасної України.

Том 24.

Львівські вісті.

30 липня 1942 року.

169 (293).