Рецензія на фільм «Маревокрай​»

Тема втрати, хоча і є далеко не радісною, проте часто виступає важливою частиною сюжету фільмів з дітьми у головній ролі, особливо, коли їх знімають у жанрі фентезі. Варто лише згадати історію Гаррі Поттера, хлопчика, який вижив, проте ще немовлям втратив обох своїх батьків. Нова стрічка від Netflix «Маревокрай» має мало спільного з Поттеріаною, проте її головною героїнею також виступає сирота, яка втратила обох своїх батьків, і, щоб утекти від болю, яке приносить реальне життя, дівчинка з незвичним ім’ям Немо вирішує мандрувати снами, де зустрічає давнього друга свого батька, веселого авантюриста Фліпа, з яким ніколи не буває сумно, і їх закручує вихор карколомних та неймовірних пригод…

Батько Немо (Кайл Чандлер), який виховував доньку сам, адже її мати померла задовго до початку подій фільму, оселився з донькою на маяку, де власними силами займався освітою доньки, яка у свої 10 років вже була досить самостійною та знала, як керувати маяком. А перед сном він завжди розповідав Немо неймовірні історії про свої пригоди з Фліпом, з яким вони шукали загублені скарби та веселилися досхочу. Але безтурботне й цікаве життя на маяку триває недовго, її батька забирає море, і Немо змушена залишити свою рідну домівку й переселитися у велике місто, де живе її дядько (Кріс О’Дауд). Батько і дядько давно не спілкувалися, тож для Немо її новий опікун – зовсім чужа людина, і хоча він дуже старається, дівчинка все одно замикається в собі і вирішує сховатися від свого болю у світі снів. У казковому світі, де неможливе можливо, де можна стрибати між різними реальностями, від яких захоплює подих, і де є надія знову побачити батька.

Візуально стрічка «Маревокрай» постійно дивує своєю безмежною фантазією, показуючи дійсно фантастичні світи, яких ви ще ніколи не бачили, і хоча здивувати глядача у 2022 році – це досить складне завдання, проте режисеру Френсісу Лоуренсу, який раніше працював над франшизою «Голодні ігри», це вдалося на всі 100%. Цього разу платформа Netflix дуже постаралася і створила чарівні спецефекти, які не соромно показувати на великому екрані (а це вдалося далеко не всім фільмам, які цього року вийшли у кінотеатрах). Але і вдома дивитися це кіно – одне задоволення, особливо, якщо у вас є діти віку головної героїні. Їх ця стрічка точно підкорить, і це головне, адже в першу чергу вона розрахована саме на них. Проте «Маревокрай» – не просто візуальний атракціон, це досить серйозна драма про втрату батька, де пригоди у казковому світі снів є лише яскравою метафорою про те, як люди часто ховаються від депресії та тікають від неї у вигадані світи.

Мандруючи Маревокраєм разом з харизматичним бешкетником Фліпом, Немо поступово переживає втрату батька, адже, як каже тут одна героїня з Бюро моніторингу снів (чи якось так), вони дають людям не ті сни, які нам хочеться побачити, щоб втекти від реальності, а ті сни, які нам потрібні, щоб пережити усі негаразди та випробування, з якими ми зіштовхуємося у реальному житті. Немо дізнається, як сильно сни пов’язані з нашим світом, тож незабаром їхній з Фліпом квест, в ході якого вони намагаються відшукати перлини, що здійснюють бажання, перетворюється на дещо більше, що впливає на її реальне життя та її відносини з дядьком. І оскільки, на превеликий жаль, тема втрати батьків дуже актуальна під час війни для українського суспільства, фентезі «Маревокрай» особливим чином відгукується у серці під час перегляду. Я не психолог, але, гадаю, що ця стрічка дійсно може підтримати та пояснити – в першу чергу дорослим – як діти переживають такі травми, ховаючись за своїми фантазіями, а це допоможе дорослим зрозуміти дітей та знайти з ними спільну мову у складних обставинах. До того ж «Маревокрай» – оптимістичне кіно для всієї родини, щедро приправлене пригодами та надією. А надія у наш час – на вагу тих перлин, що здійснюють бажання.

Наприкінці не можу не відмітити гру юної актриси Марлоу Барклі, яка мені в «Маревокраї» сильно нагадала юну Сіршу Ронан. З неї росте дійсно хороша драматична актриса, яка в майбутньому може побудувати вражаючу кар’єру, якщо, звісно, Голлівуд не перетворить її життя на пекло. Хочеться їй побажати нормального дитинства та не втратити тверду землю під ногами, та й взагалі хочеться вірити, що Голлівуд та його продюсери за останнє десятиріччя стали добрішими до дітей і нарешті перестануть псувати їм життя, поки заробляють на них гроші. А також дуже складно не піддатися чарам Фліпа у втіленні зірки «Гри престолів» та «Аквамена» Джейсона Момоа. Цей пірат-бунтар зі світу снів, який володіє неймовірним відчуттям стилю і якому дуже личать ті роги та вушка, трохи нагадує капітана Джека Спарроу з «Піратів Карибського моря», проте Момоа ні в якому разі не копіює і не пародіює Джонні Деппа, він створив дійсно самобутнього казкового героя, з яким хочеться відправитися хоч на край світу, хоч у Море кошмарів (тільки давайте без брудних натяків, це ж дитяче кіно). Невідомо, куди вас занесе разом з Фліпом, проте точно можна сказати одне – у цій подорожі вам ані секунди не доведеться нудьгувати.

Казкове фентезі «Маревокрай» дійсно є одним з кращих сімейних фільмів 2022 року, який Лоуренс зняв в першу чергу про дітей та для дітей, що у наш час досить рідкісне явище, адже навіть у дитячих мультфільмах завжди присутні жарти для дорослих, бо голлівудські студії намагаються догодити усім одразу. Тим часом відчувається, що «Маревокрай» створили, щоб порадувати й догодити саме дітям, причому дорослі зробили це зі справжньою повагою до дітей та вірою у те, що діти заслуговують на хороше кіно, на розумне кіно, на кіно, що зворушує та дивує, так само, як і дорослі. І за це творцям «Маревокраю» особливе спасибі. Сподіваюся, що цей фільм також порадує ваших дітей (та вас) під час перегляду та подарує надію, що попереду, не дивлячись ні на що, нас усіх чекає ще багато чудових пригод.