У Чернівцях кав’ярні з’явилися раніше, аніж у Львові

Позимніло на вулиці, і душу справжнього кавомана може зігріти тільки філіжанка кави, приготована за особливим рецептом.

Попри не зовсім туристичний сезон, продовжуємо пізнавати цікавинки кавової історії українських міст.

Сьогодні з нашим незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова мандруємо до наших сусідів в Чернівці.

Колись у чернівецьких кав’ярнях були не лише читальні зали, а й гральні.

Приміщення оздоблювали позолоченими елементами та скульптурами.

Сідали чернівчани на диванчики із червоного дерева, які обтягували плюшевою тканиною, та застелені білими скатертинами столи.

Втім про те, якими саме були перші кав’ярні у Чернівцях і як взагалі зародилася мода серед буковинців вживати цей напій, читайте.

На місці першої кав’ярні росли пеньки.

Перше кафе в Європі, де продавали каву, з’явилося в Англії 1652 року.

Тоді зі студентів, які були основною аудиторією кафе, брали за вхід і каву одне пенні.

І попри те, що слово “кава” і “Львів” для багатьох є синонімами, першими можливість скуштувати кави мали саме чернівчани.

Адже згідно з останніми дослідженнями, першу кав’ярню у місті Лева відкрив кондитер Яків Леваковський 1802 року.

У Чернівцях же кав’ярню відкрили майже на півтора десятка років швидше.

Раймунд Кайндль описує це так: “Коли у 1786 році почалися приготування до спорудження будинку “Три корони” (де пізніше відкрили кімнату для кави), то довелося спочатку викорчовувати пеньки”.

З 1788 у Чернівцях існувала кімната для кави.

І відомо, що зерна кави доставляли із Гамбурга (Німеччина, – авт.).

А туди з Америки.

Приміщення “Три корони” стояло на розі вулиці Панської та Ринкової площі.

Вочевидь, кімната для кавування була напрочуд популярним місцем у місті.

Адже згодом (близько 1898 року) на тому місці збудували новий кам’яний будинок на два поверхи.

Згодом на першому розмістилася кав’ярня “Габсбург”.

Чернівецьким кав’ярням давали європейські ймення.

1858 року на сучасній вулиці Ольги Кобилянської, 3 будинок звів пан Тесак, який відкрив там кав’ярню «Росіні юніор».

Воскові свічки у підсвічниках та аромат кави створювали романтичну атмосферу у закладі, який так полюбляли чернівчани.

Певний час у цьому ж будинку була кав’ярня «Європа», а відтак вона переїхала у приміщення навпроти.

В оновленому кафе було зібрано видання англійських, румунських, угорських, французьких, польських та інших газет.

Відомо, що 1883 року «Європа» була облаштована зі смаком.

Всередині стояли круглі мармурові столики, а вікна закладу, де подавали каву та чай і ласощі до них, виходили на Панську вулицю.

Звідси більш заможні відвідувачі кафе могли спостерігати за тим, як вирує життя на вулиці.

Варто зазначити, що сучасна вулиця Ольги Кобилянської, яка тоді називалася Герренґассе, була чи не найлюднішим місцем.

Чернівчани любили гуляти вулицею чи ходити магазинами, яких було чимало.

А після променаду могли дозволити собі чашку-другу кави, оскільки цей напій був досить популярним.

Також тут призначали зустрічі, дискутували різними мовами, читали свіжі газети з усього світу і книги та навіть грали у більярд, оскільки у кав’ярні була гральна кімната.

Одну із найвідоміших чернівецьких кав’ярень названо на честь наймогутнішої королівської династії Габсбургів відкрили 1909 року і проіснувала до 1919.

Тут збиралася еліта Чернівців.

Недарма ж засновники закладу цілий рік набиралися досвіду в Європі, де відвідували всі кав’ярні, які траплялися.

Інтер’єр кав’ярні “Габсбург” в Чернівцях.

1909 року власники обладнали кав’ярню «Габсбург» за останнім криком моди.

Світлом кав’ярню забезпечували вісім люстр з 29 лампочками у кожній.

Були навіть електричні вентилятори для очищення повітря від диму та чаду.

На стінах висіли полотна В.

Вахтеля, а підлога була застелена лінолеумом і покрита зверху корковим настилом.

У закладі було дві каси для швидкого розрахунку із клієнтами та два буфети, зроблені з червоного дерева.

У рекламному оголошенні про відкриття власники повідомляли, що кав’ярня відкривалася о 7 ранку.

Літній майданчик кав’ярні “Kaiser” перед театром в Чернівцях.

До речі, саме у цій кав’ярні Леся Українка під час свого візиту до Чернівців, вперше у житті спробувала каву.

Згодом тут було засновано «Клюб шанувальників кави».

1916 року подружжя Зондерлінгів взяло в оренду заклад.

За часів правління румунської влади на місці «Габсбургу» відкрили кав’ярню «Грант» (німецьке).

Наразі на місці відомої колись кав’ярні функціонує Національний банк України, де досі збереглися написи про те, що у закладі, окрім кави, подавали вино та лікери.

Чи не найпершою кав’ярнею, яка мала літній майданчик, можна вважати «Kaiser».

Була вона на місці сучасної Театральної площі, а тоді площі Єлизавети, навпроти театру.

Про це свідчить листівка, датована 1912 роком.

Під розкладними парасолями стояли кілька рядів білих столиків з чотирма стільцями біля кожного.

1899 року на сучасній Соборній площі, а тоді Austria platz, існувала народна кав’ярня.

Наприкінці 1880-х затишна кав’ярня була й на території сучасного парку ім.

Федьковича, де нині любить збиратися молодь.

Скільки коштувала філіжанка кави, зварена із зерен, привезених із-за кордону, достеменно не відомо.

Втім, зрозуміло, що доступне таке задоволення було не всім.

У селі Карапчів, що на Глибоччині, наприкінці ХІХ століття працювала фабрика з переробки цикорію.

Заснував її тамтешній пан Модест Григорча.

Пересічні чернівчани заварювали цикорій, який за смаком дуже подібний до кави, але не містив в собі кофеїну й був значно дешевшим.

Для селян кав’ярня була на сучасній Соборній площі.

Люди пили каву просто неба за дерев’яними столами.

Віталія КОЗМЕНКО.

Пов’язано.