Найвища оборонна вежа Львівщини і таємничий костел на місці язичницького Капища

В Дрогобичі є оборонна вежа яка бачила ще війська Богдана Хмельницького та вистояла.

Час вона теж подолала, зберігшись до сьогодні.

Солдати ЗСУ, глянувши на бійниці вежі, так і сказали: «Нам би таке на передовій!».

Так в чому ж секрет величі та безсмертя Дрогобицької вежі? Можливо в тому що вона, як і сусідній костел, збудована на місці язичницького капища? А в стіну храму, як оберіг, вмуровано голову, руку і ногу древнього ідола! Це одна багатьох таємниць старого Дрогобича, яку ще потрібно розгадати.

Костел Святого Варфоломея в Дрогобичі.

Ззовні красивий, всередині – повний загадок.

Це пам’ятка національного значення з 14 століття.

Мова піде про національну пам’ятку – костел Святого Варфоломея та його шпилясту оборонну вежу.

Її висота – 35 метрів.

Це навища оборонна вежа Львівщини.

Схожий аналог – вежа у селі Скелівка, але вона на десять метрів нижча.

Висота цієї вежі 35 метрів, більше ніж у дев’ятиповерхового будинку.

Розміри та візуалізацію вежі надав студент Фляк Марко з НУ “ЛП”.

Сам же костел заснували на два століття раніше – у 1392 році, після падіння Галицько-Волинської держави.

Вік комплексу, як і його чудовий стан, вражають!.

Саме через ці ворота був головний в’їзд на територію костелу.

Фронтальна сторона костелу і його теперішній вхід.

Поруч статуя Івана Павла II, Папи Римського.

Костел та Вежа збудовані з автентичної червоної цегли.

Ця кладка бачила ще саму королеву Бону.

Вона, за переказами, залишила тут скарб для відновлення храму у випадку війни.

Його так і не знайшли, адже з костелом досі все гаразд!.

Цегла чотирнадцятого століття збереглася досі без жодної штукатурки!.

Давня кладка костелу має цікаві чорні вкраплення на стінах і контрфорсах.

Чи може тому що скарб всерйоз ще не шукали? Лише нещодавно археологи дослідили частину території навколо вежі.

Товщина культурного шару тут становила більше метра, епоха раннього християнства.

Під час цих розкопок виявили срібло, багато монет, козацької зброї і, навіть, аж вісім кістяків.

Уявляю що тоді ховається під всім цим комплексом!.

Місце розкопок коло Дрогобицької вежі.

Ця і всі наступні фото з розкопок проф.

Леоніда Тимошенка.

Археологічні знахідки навколо Вежі вражають!.

Хоронити людей коло костелу це давня католицька традиція.

Але ж не закопувати їх прямо на в’їзній дорозі! Чи, можливо, це була жертва Богу землі? Тут ми піднімаємо голову до костелу і бачимо там обличчя, руку та ногу явно не Ісуса Христа.

Загадкова скульптура в стіні костелу.

Це «триптих»: три частини статуї вмуровані високо у стіну.

Історики пишуть, що під час копання котловану для фундаменту костелу тут знайшли ідола.

Його зберегли, помістивши на одну зі стін.

Існує й інша версія, що на місці костелу колись були укріплення воєводи короля Данила Галицького.

А древні мури будівельники вдало інтегрували у будований костел.

Погодьтеся, небагато в нас знайдеться храмів з такою суперечливою історією.

Триптих з частин язичницького божества.

Готичний інтер’єр костелу.

[powerkit_toc title=”Далі…” depth=”2″ min_count=”3″ min_characters=”1000″ btn_hide=”false”].

Всередині Дрогобицької Вежі.

Заходимо у вежу.

Колись через неї проїжджали вози та карети, а зараз тут склад гуманітарної допомоги.

Польська громада у цій війні активно допомагає Україні.

Тож вежа і далі служить для оборони нашої землі.

Алекс і Вероніка для оцінки масштабу вежі.

Праворуч над Алексом видно замуровані двері що колись вели на укріплення.

Це стеля першого поверху вежі! Внизу видно слад гуманітарної допомоги.

Починаючи з 18-го століття вежа була дзвінницею.

Ці розписи збереглися з тих часів.

За Австро-Угорщини, оборонну вежу назвали «дзвінницею», а її стіни прикрасили релігійною тематикою.

У 1882 році на дзвінниці звели третій поверх і шпилястий дах, щоб дзвони краще було чути.

Остання перебудова вежі відбулася у 1911 році.

З того часу на ній все без змін: лише регулярно бляху на даху міняють.

Зараз на першому поверсі вежі є фрески, ікони та інформаційні плакати для туристів.

Дрогобицька вежі, 1911р.

Все без змін.

Всередину вежі пускають туристів.

Тут, навіть, є спеціальні плакати для них.

На фото Владислав Новіков.

Гайда нагору таємним ходом!.

Вежа має хід що схований між її внутрішніми стінами.

Він петляє від бійниць до амбразур та, зрештою, виходить на другий поверх.

Колись з нього був прохід на земляний вал та дерев’яні укріплення.

А зараз це просто двері в нікуди.

Хід між двома стінами вежі.

Біля цих бійниць колись стояли її захисники з мушкетами.

Та ж грізна бійниця вежі.

Вид ззовні.

Ширина цього ходу рівно на одну людину.

У 1882 році Едмунд Леон Солецький надбудував третій поверх вежі.

Цегла з тих часів.

Двері, що колись виходили на укріплення навколо вежі та автори цього матеріалу.

На другому поверсі вежі є простора зала зі старим церковним реманентом.

На підлозі лежать деревяні труби від органу.

Після статті про найбільший в Україні орган я не втримався та, протерши одну трубу від пилюки, в неї подув.

Звуки середньовіччя несподівно легко наповнили древні мури.

Просторий другий поверх вежі.

Старі труби від органу на другому поверсі вежі.

Зараз тут зберігають старожитності повязані з Дрогобичем і його костелом.

Старий герб Дрогобича – дев’ять келішків солі 🙂.

Піднімаємося на третій поверх Вежі.

Дерев’яне перекриття тут місцями прогнило і потребує ремонту.

Студенти політехніки, під керівництвом Василя Петрика, вже навіть розробили проект реконструкції вежі.

Польська громада як колись, так і тепер, продовжує піклуватися про цю пам’ятку.

Над нами третій поверх Дрогобицької вежі.

На третьому поверсі втановлено дзвін, бо за Австро-Угорщини вежа перетворилася на дзвінницю.

Старі дерев’яні конструкції місцями прогнили та потребують заміни.

Проект реконструкції вежі.

Надав студент Фляк Марко з НУ “ЛП”.

Обережно, щоб не провалитися, я підлажу до старого дзвону.

Так це ж сам автентичний «Святий Варфоломей» 1739 року виготовлення! Він чудом пережив усі війни та грабунки.

Я не втримався і в нього бамкнув! Скажу чесно, аж очі засвітилися 🙂 Це надзвичайні відчуття пробудити старовинний Дзвін.

Вид з боку Вежі на Костел.

Алекс і Вероніка для масштабу.

Вид зі сторони Костелу на давній Дзвін вежі.

“Святий Варфоломей” власною персоною сурово дивиться на Дрогобицьку ратушу.

Я читати латиною не вмію.

Але в літературі пишуть що 1739 рік.

Вперше в житті я заруфив не якийсь дах радянського будинку, а давню дзвінницю на місці середньовічної оборонної вежі.

Так звучить Святий Варфоломей!.

Костел Святого Варфоломея.

Спускаємося на землю та йдемо оглядати костел.

Його надзвичайної краси вхід (портал Я.

Менжика) є улюбленим місцем фотографування молодят.

Над автентичними кованими дверима висять два мечі Грюнвальдської битви.

Їх, згодом, переробили на хрести, якими їх бачимо сьогодні.

Це був перший пам’ятник Грюнвальдській битві в принципі.

Його збудували ще за життя її переможця – Владислава Ягайла.

І в цьому його унікальність!.

Головний вхід в костел Святого Варфоломея.

Зверху висять мечі Грюнвальдської битви та герби Дрогобича і Польщі.

Головний вхід в костел Святого Варфоломея, він же портал Яна Менжика, 1437р.

Ліворуч та праворуч від входу висять пам’ятні таблички до сторіччя і двохсотріччя дня народження Адама Міцкевича.

Хто не знає, це “польський Тарас Шевченко”.

Скоро і третя табличка з’явиться 😉.

А як же другий вхід в костел? – спитаєте Ви.

Тут історія сумніша.

Місто не було готове до оборони перед військами Богдана Хмельницького.

Козаки взяли укріплення за кілька годин, а польське населення сховалося у костелі.

Після недовгої облоги, через тодішній парадний вхід, повстанці вдерлися у святиню.

Всі, хто там був, загинули.

Сам костел, як і його оборонну вежу, козаки не руйнували.

Після війни на місці горезвісного входу збудували капличку.

Відтоді ним, більше, не користуються.

Дрогобич на карті 17 ст.

і битва з козаками Богдана Хмельницького.

Зображено костел та його оборонну вежу.

Навколо них видно рів з водою.

Він до сьогодні не зберігся.

Саме тут був рів з водою та відкидний дубовий міст через нього.

Через ці чорні ворота люди потрапляли всередину захищеної території костелу.

Капличка (ліворуч) на місці колишнього головного входу в костел Святого Варфоломея.

В костелі до нас підійшла старенька згорблена бабуся і розповіла як совєти влаштовували в оборонній вежі цирк! Купол, що над входом, служив ареною.

Навколо неї їздив мотоцикліст.

Якими варварами були тоді, такими і залишилися тепер!.

Дрогобицька вежа в радянський час.

Вид з вулиці Шкільної.

На вежі бачимо плакат.

Можливо це була афіша цирку.

А можливо просто Ленін.

Той самий купол, по якому колись їздив мотоцикліст.

Зараз над ним зведено перекриття другого поверху вежі.

Костел Святого Варфоломея в радянський час.

Видно частково-розбиті вітражі.

До 90-х років 20 ст.

від них мало що залишилося 🙁.

Потрібно не менше двох годин аби оглянути весь костел.

Ці високі готичні вікна, ці контрфорси з чорними ромбами, ці ковані двері та лики святих – швидко Вас не відпустять.

Більшість настінних розписів костелу збереглися в оригінальному вигляді, без реставрації.

Головний вхід на територію костелу.

Фронтальна частина костелу і двері всередину.

Ліворуч видно скульптура Івана Павла II, Папи Римського.

Бокова частина костелу з входом-порталом Яна Менжика та неймовірної краси контрфорси.

Дуже середньовічний вхід в закриту частину костелу.

Вікна з сітками тут були встановлені задовго до початку війни.

Вони захищали від злодіїв та вандалів.

Фото костелу до його перебудови в 1909 році.

Праворуч на даху бачимо ще цілий готичний портал.

Потім його чомусь забрали 🙁 Також добре видно триптих на стіні костелу.

На жаль, совєти багато всього знищили, в тому числі і вітражі Стефана Матейка.

Але навіть те що вціліло, вражає і сьогодні.

Наприклад, велетенські дубові скрежалі на яких вирізьблено історію побудови костелу.

Або витончений надгробок пані Рамултової – дружини місцевого солевара.

Він вирізьблений з алебастру в кращих барокових традиціях 16 століття.

Заходимо всередину костелу Святого Варфоломея.

Вид з теперішнього входу.

Середньовічні розписи на стелі костелу.

Попри свій поважний вік, вони непогано збереглися.

Ось такі обличчя в людей, що вперше потрапили у костел Святого Варфоломея в Дрогобичі.

Прохід у закриті приміщення храму (захристію).

Моє трактування: “Муза”, з гербом Дрогобича на грудях, подає креслення майбутнього костелу.

В інтернеті є багато статей про архітектуру та історію цього комплексу.

Але більшість таємниць костелу та його вежі так досі і не розкриті.

Такий загадковий костел є тільки в Дрогобичі!.

Надгробок Катерини Рамултової зроблений з алебастру, 1572р.

Вірш під надгробком що присвячений пані Рамултовій.

Масивні дубові скрежалі підвішені поміж готичних вікон костелу.

Це автентичні розписи авторства С.

Одна зі скрижаль костелу.

Висота приблизно п’ять метрів.

На жаль, не весь інтер’єр костелу зберігся неушкодженим.

Є й таке.

Потроху проводяться реставраційні роботи.

Таємниці Старого Дрогобича.

Ми не знаємо де саме навколо костелу був цвинтар.

Зараз тут облаштовано парк і прокладено доріжки, цілком можливо що по кістках.

Іншою таємницею є триптих та що саме було на місці костелу: фортеця, терем воєводи чи православний храм? Відгадка ховається в глибоко в землі.

Невідомий хрест коло костелу.

Зараз тут пішохідна доріжка.

Розкопки території перед вежею, сучасне фото Л.

Скульптура невідомого походження високо в стіні костелу.

Можливо це язичницький ідол.

Під час недавніх розкопок було знайдено фрагмент підземного ходу в сторону ратуші.

Де він починався, куди вів і який його зараз стан – невідомо.

Цікаво, що Дрогобицька вежа має значно більший, ніж тоді було прийнято, фундамент.

Для чого він був потрібний аж такий великий – загадка.

На території костелу було джерело питної води яким, також, наповнювали рови навколо.

Зараз його і слід простив.

Старий дренажний колектор для дощової води з території костелу.

Це, заодно, і підземний хід для таємної втечі захисників Дрогобицької вежі.

Цегляна кладка глибоко під землею коло Дрогобицької вежі.

Отвір в розкопаній цегляній кладці коло Дрогобицької вежі.

Як досвідчений мандрівник з впевненістю скажу: такої оборонної вежі як у Дрогобичі, на Львівщині більше нема ніде! Крім розміру, вона вражає величчю і загадковістю.

Костел теж завжди поруч, але він не спішить відкриватися.

Чекає на свого дослідника.

Найвища на Львівщині оборонна вежа 12 ст.

Погодьтеся, небагато пам’яток тієї епохи дожили до сьогодні! Дати на табличці під знаком питання.

Можливо Ви саме той дослідник, який зможе розгадати їх секрети? 😉.

Що тут ще є цікавого?.

Крім костелу і вежі, в Дрогобичі ще можна піднятися на Ратушу.

В місті, також, проводять екскурсії (рекомендую!) місцями двох великих письменників: Івана Франка та Бруно Шульца.

Після війни, для туристів знову буде доступне “стратегічне підприємство” – Дрогобицька солеварня.

А, тим часом, насолоджуймося унікальною дерев’яною Церквою Юра та смакуймо шампіньйони в крафтовій грибарні «Боровик».

Вид на Дрогобицьку вежу з Ратуші.

Найстаріша в світі діюча Дрогобицька солеварня.

Дякуємо що дочитали аж сюди.

З питань відвідування Вежі звертайтеся в туристичний центр м.

Зацікавили таємниці старого Дрогобича? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити жодної з них!.

Андрій РИШТУН.

Використано матеріал з сайту RDZS.

Пов’язано.