З історії львівських “принцес”… Ну, майже принцес

Як в давніх казках, так і в сучасних голлівудських стрічках ми натрапляємо на романтичний образ принца на білому коні, який перемагає люту й кровожерливу істоту й визволяє з високої вежі чарівну принцесу.

Потім багато хто намагається віднайти такого принца в житті й, очевидно, зазнає невдачі.

Проте, виявляється, самому принцу також потрібно бути обачним і декілька разів подумати, перш ніж зайти до котроїсь з веж.

За дверима на нього може чекати величезна несподіванка.

Сьогоднішня історія про це.

Польський шляхтич, 1637 рік.

Вище – ближче до Бога, але не завжди.

Як і ми сьогодні, люди в давнину намагалися підходити до експлуатації будівель з засад багатофункціональності.

Скажімо, вежа.

Очевидно, що кожного дня стріляти з неї по лідеру ворожого війська, яке намагається захопити твоє місто, нагода не випадає.

Тому вежа – це, звично, дзвіниця, стратегічно важливий оглядовий майданчик, можливо, якийсь склад, а ще – місце утримання порушників громадського спокою та злочинців.

Ці слова можуть підтвердити учні Львівської братської школи, які погано навчалися чи порушували норми освітнього процесу – наставникам не потрібно було вести їх далеко, вежа поруч.

Вежа Корнякта комплексу Успенської церкви у Львові.

Слугували вежі місцем покарання і для шляхтичів.

Звичайно, у цьому випадку завжди були свої нюанси.

Закон один для всіх….

Спроби будь-якого оскарження шляхтича могли напоротися на його шаблю.

Врешті, у Речі Посполитій навіть король не мав можливості без належного підтвердження щось закидати шляхтичу.

Тим не менше, траплялися й випадки, коли представник знаті визнавав свою вину й погоджувався відбути покарання.

Так було з Мацеєм Вроцьким.

Той погодився піти сидіти до вежі львівського Високого замку за образу, якої завдав Якубу Добринському.

Образа стосувалась честі самого шляхтича Добринського і славного імені його дому.

Вроцький висловлював свій жаль з приводу вчиненого, розкаювався у цьому і підтверджував готовність дивитися на світ через заґратоване вікно вежі Високого замку до моменту, коли Добринський вчинить над ним християнське милосердя.

Франциск Ковалишин.

Високий замок у Львові.

Папір, туш, перо; 27,3 х 35, 7 см.

Схожих історій багато.

Яцек Дрогоцький мав публічно перепросити Міколая Волошинського за образу, а по тому відсидіти два тижні при церкві в Самборі.

Пізніше Дрогоцькому, як католику, дозволили відбути кару в бернардинському монастирі.

…, але завжди є але.

Очевидно, що покарання вежею не обов’язково було для шляхтича вироком.

Багато залежало від його статків та впливовості, характеру, не менше і від старости, з яким можна було домовлятися про організацію свого дозвілля в вежі – приміщенні, напевне, холодному, сирому, де часто дують вітри.

Отож, часто траплялося, що шляхтичі, які відбували покарання в вежі, гуляли по місту, бенкетували, веселилися в вежі чи самовільно скорочували своє ув’язнення.

Високий Замок, де була в’язниця старости.

Так було зі шляхтичем з Ліґензів, який мав сидіти у Львові на Високому замку.

Натомість, його часто бачили, коли він походжав вулицями міста.

Щось схоже було і в історії Кшиштофа Журавінського і його дворянина.

Вони чинили розбої у Збоїськах і мали сидіти в вежі на Високому замку у Львові.

Однак, в вежі не перебували, а постійно бенкетували і веселилися.

Герб Белзецьких.

Ще цікавіша історія була в випадку з Александром Белзецьким.

Він отримав кару 6 тижнів у вежі і за місце покарання обрав Львів.

Тоді виявилося, що вежа знаходиться в жахливому стані, без сходів і до відбування покарань не надається.

(Не)шляхетні гультяї.

За рік до вибуху Хмельниччини відбувся взагалі надзвичайно колоритний епізод.

Шляхтич Теодор Белзецький посварився зі своїм братом і дуже того побив.

Отримав покарання, яке мав відбувати в вежі галицького замку.

Проте слуга брата довідався, що Белзецький виходить з вежі в нічний час і розважається, влаштовує у вежі гуляння з іншими шляхтичами.

Якось той слуга навіть застав Белзецького на гарячому.

Це дуже розгнівало шляхтича, він побив нещасного і наказав тягнути його де вежі.

Слуга намагався втекти, але його побили ще більше і навіть хотіли топити в річці.

Врятувала його випадкова жінка, яка від побаченого здійняла крик і цим дезорієнтувала Безлецького і компанію.

Низький замок.

Рисунок-реконструкція І.Качора.

Якщо повертатися до Львова, то тут шляхтичів-зловмисників утримували в вежах на Високому й Низькому замку.

Вежу так могли і називати – Шляхетською.

Євген ГУЛЮК.

Використані джерела:.

Прокопенко М.

Як судилися шляхтичі і що входило до їхнього кодексу честі.

Пояснює історик Наталія Старченко // МІСТ, 2021 [Електронний ресурс].

Як працювала шляхта? Олексій Вінниченко про життя і права шляхти у Речі Посполитій // Zaxid.

net, 2021 [Електронний ресурс].

Karpiński A.

Przestępczość we Lwowie w końcu XVI i w XVII wieku // Przegląd Historyczny, 1996.

– T.

– S.

753 – 768.

Łoźiński W.

Prawem i lewem: obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku.

– Lwόw: Gubrynowicz, 1931.

– T.

Czasy i ludzie.

– S.

36 – 38.

Пов’язано.