Печера “Мамонтова-Когутя” коло Львова, де цілий рік можна побачити кажанів

А чи знаєте Ви, що недалеко від Львова є справжня тектонічна печера? Добратися туди можна машиною чи на велосипеді, а поруч є гарне озеро та ліс для відпочинку.

Вхід до печери знаходиться високо на скелі, а всередині цілий рік живуть кажани! Місце унікальне та непопсове.

В печері, навіть, знаходили кістки мамонта та інших викопних тварин.

І вся ця краса лише за якихось 50 км від Львова!.

Для відвідування печери жодного спеціального спорядження не потрібно, головне мати голову на плечах.

Або звертайтеся в тур-клуб “Манівці”, вони Вас безпечно проведуть.

Початок печери “Мамонтова-Когутя”.

Давайте глянемо, що там всередині!.

Ми потрапили всередину.

Вид на вхід до печери де було зроблене попереднє фото.

В одній із зал печери “Мамонтова-Когутя”.

Для справжніх поціновувачів печерної гімнастики тут, навіть, є такі от складні ділянки.

Ну і як без кажанів на стінах.

Фото зроблене взимку, тому вони так туляться один до одного.

В статті буде ще фото цих красенів 😉.

Ось коротка передісторія відкриття.

Нам завжди хотілося щоб коло Львова була своя, повноцінна печера.

В Тернопільській, Франківській, Закарпатській, Хмельницькій областях є великі печери, а в нас – дзуськи 🙁 Маємо, звісно, Медову печеру у самому Львові.

Але вона не тектонічна і там лише один хід та кімната за ним.

Найближчі до Львова тектонічні печери знаходяться аж коло водоспаду Кам’янка, Сколівський район, це 110км.

Алекс всередині Медової Печери, Львів.

Печера Пілігрим, Сколівські Бескиди.

Печера Місячної Стелі, Сколівські Бескиди.

Печеру “Мамонтова-Когутя” відкрив Михайло Палюх в 2012 році.

Коли він сказав, що знає печеру коло Львова (~50км) на Миколаївщині, то я спочатку був не повірив.

Ну звідки на Львівщини можуть бути печери?! Але ми таки з’їздили і, в результаті, дослідили та описали найближчу до Львова тектонічну печеру.

Потім про це вийшла гарна стаття в газеті.

Ось фото з того походу і сама стаття.

Стаття в газеті ЗІК про відкриття печери, 2012 рік.

На фото – першовідкривач Михайло Палюх.

Печера має чотири великих і кілька малих залів; двісті метрів ходів між ними, та, навіть, свій “роддом”.

Так спелеологи називають особливо вузькі ділянки.

Для їх проходження прийдеться використати практично всі види гімнастики, що застосовуються в інших печерах: включаючи розпорки та лазання на боці.

Топозйомка печери “Мамонтова-Когутя”.

Автор Тарас Білошицький та Тетяна Позднишева.

Альпіністський підйом до входу в печеру.

Вхід в печеру “Мамонтова-Когутя” і Алекс для масштабу.

Агов, спускайся до мене вниз! Місце “5” на карті.

Акробатичне проходження глибокої щілини, місце “3” на карті.

Михайло Палюх, першовідкривач печери, досліджує один з її вузьких ходів.

Місце “8” на карті.

Але є тут і широкі місця щоб посидіти та відпочити.

Печера має багато глухих відгалужень і кілька перспективних напрямків для її розширення.

Пам’ятаймо, що багато сучасних печер колись були невеличкими залами.

А вже потім спелеологи відкрили нові райони.

В одному з центральних ходів печери.

Місце “6” на карті.

Може тут буде продовження печери?.

Один з тупиків який нікуди не веде.

Видно залишки органіки та старого заліза.

В спелеології деколи приходиться протискатися в ну дуже вже вузькі щілини.

Але часто є обхідний шлях….

Хід на Схід звідки дме холодком.

Місце “8” на карті.

Печера “Мамонтова-Когутя” це, здебільшого, нагромадження скельного каміння.

Кристалів в ній не виявлено.

Зате тут живе багато кажанів.

Ми були нарахували близько двадцяти.

Взимку їх краще не турбувати, а то загинуть.

А от влітку кажани самі пурхають в тебе над головою.

Кажани в печері “Мамонтова-Когутя”.

Вони справді висять догори ногами!.

Нічниця велика (Myotis myotis).

Хіба не миле створіннячко?.

Послід кажанів.

Де сплять там і гадять 🙁.

Місце де сфоткані ці кажани.

Характерний нависаючий камінь міцно застряг між двома стінками.

Ми дослідили всі головні зали і ходи печери.

Один з них, навіть, має достатньо плоских поверхонь для ночівлі.

В дощ тут буде сухо, а взимку – ще й тепло.

Разом з фотографуванням, на все нам пішла година часу.

Отримані емоції того вартували!.

В одній із зал печери можна доволі комфортно перебути ніч.

Якщо не боїшся кажанів, звісно 🙂.

Автор тексту і більшості фотографій у цій статті.

Добратися до печери “Мамонтова-Когутя” не складно.

Їдемо в місто (старий) Розділ, там звертаємо до озера “Лісне”.

Навпроти озера (воно залишається праворуч) буде поворот ліворуч в ліс, до закинутого волейбольного поля.

Сюди можна проїхати на практично будь-якому авто.

Далі йдемо протоптаною стежкою двісті метрів лісом аж до самого входу.

Ось координати печери.

Вказівник від дороги до печери, зламаний вандалами.

Крайня точка куди можна під’їхати на авто.

Стежкою йдемо до ось цієї скелі.

Далі ступаємо трішки ліворуч і ліземо кілька метрів вертикально вгору.

Вертикальний підйом до входу в печеру “Мамонтова-Когутя”.

Вхід в печеру “Мамонтова-Когутя”.

Сфотографовано зі скель куди ми щойно піднялися.

Заходимо всередину печери.

При вході в печеру лежала шерсть якоїсь тваринки.

Самого ж власника шерсті ми так і не зустріли.

Подолавши всі перепони входу, відпочиваємо у головній залі.

Попереду ще ціла печера вражень!.

Тарас Білошицький – турклуб “Манівці” активно опікується даною печерою та, навіть, водить сюди групи дітей.

Він і дав їй цю назву в честь Когута Гнатіва – місцевого краєзнавця.

А також як пам’ять про кістки, що були тут знайдені.

Група дітей перед відвідуванням печери “Мамонтова-Когутя” разом з турклубом Манівці.

На завершення, ось наше відео з печери “Мамонтова-Когутя”.

У ньому Ви дізнаєтеся як туди добратися та побачите печеру зсередини!.

Але і це не все… Будучи в тих краях, чому б не відвідати ще щось цікаве? Наприклад, неподалік печери є підземний бункер УПА який видовбаний під землею в суцільній скелі.

Тут є п’ять кам’яних кімнат що надійно заховані на глибині п’ятнадцять метрів.

Повний опис бункера-криївки є тут.

Підземний бункер УПА коло Миколаєва-Дністровського.

Іншою цікавинкою регіону є Австрійські укріплення на печери Білих Хорватів.

Вони розкинулися навколо міста Миколаєва-Дністровського, утворивши військовий форт.

Більше про ці укріплення є тут.

Підземні укріплення навколо Миколаєва.

Також, зовсім поруч, є ще грот Прийма, де колись жили неандертальці.

А майже попри дорогу стоїть найстаріше дерево Львівщини – дуб якому тисячу років.

І він ще досі зелений та чекає на твої обійми!.

Тисячолітній Дуб в селі Верин.

Грот Прийма – поселення Неандертальців.

Миколаївщина унікальна як по концентрації туристичних місць, так і по їх цікавезності.

Де ще є стільки всього і нараз? Де ще можна полазити природніми підземеллями майже в себе коло дому!.

Дякуємо всім за увагу! Поширюйте цю статтю друзям і знайомим.

Розвиваймо український туризм разом!.

Андрій РИШТУН.

Пов’язано.