Медичний фронт: жіночі подвиги, які заслуговують на визнання

Із наближенням річниці повномасштабного вторгнення ми дедалі більше усвідомлюємо, наскільки українці сильні та незламні. Вже майже 365 днів військові на межі людських можливостей борються за свободу та незалежність нашої країни, волонтери — закривають, на перший погляд, непідйомні збори та знаходять усі необхідні речі, а медики — рятують тисячі життів у надскладних умовах. 

Instagram: @libkos

Українсько-ізраїльський медико-волонтерський рух FRIDA Ukraine, який з початку повномасштабного вторгнення здійснює благодійні рятувальні місії, започатковує спеціальний соціальний проєкт. Його мета — розповісти світові про героїчні вчинки жінок-медиків в зоні бойових дій та на деокупованих територіях, адже їхні подвиги заслуговують на визнання. 

Сьогодні ми підготували для вас чотири історії героїнь медичного фронту — професійних лікарок, які з понеділка по п’ятницю працюють у медичних закладах та викладають, а у вихідні — одягають бронежилети й вирушають у прифронтові зони рятувати дітей та дорослих. 

Оксана Виговська 
Професорка кафедри дитячих інфекційних захворювань, декан Національного Медичного Університету імені О.О.Богомольця, професорка кафедри дитячих інфекційних хвороб, професорка й доктор медичних наук

Скільки всього виїздів ви здійснили і в скількох містах побували? 

Я побувала на приблизно 25 — 30 виїздах і, відповідно, в приблизно 30 — 35 містах. 

Скільки пацієнтів у вас було протягом усіх виїздів? 

Стосовно точної кількості пацієнтів — непросте питання. На багатьох виїздах я здійснювала триажі та реєстрацію пацієнтів, тобто всі пацієнти проходили через мої руки. Якщо не рахувати триажі, то за один день, як лікар, я консультувала  від 35 до 70 пацієнтів. Якщо брати в середньому 50 пацієнтів на 30 виїздів — отримуємо 1500 осіб. А, ще разів 7 — 10 це триажі, кожен від 150 до 350 пацієнтів. Ще в середньому 2 тисячі. Округлюючи — близько 4 тисяч. 

У чому ваша суперсила? 

Моя суперсила — це любов до людей та Неньки й бажання наблизити перемогу та мир у нашій найулюбленішій країні! 

Владислава Романюк 
Лікарка-терапевт, лікарка-гастроентеролог, керівниця відділення інфекційного контролю в Універсальній клініці «Оберіг». Керівниця FRIDA Ukraine 

Скільки всього виїздів ви здійснили і в скількох містах побували? 

Я один з лікарів, який працює в команді з самого початку існування проєкту. Тож рахуючи за весь час діяльності фонду я побувала на 24-х місіях, мала змогу відвідати понад 30 населених пунктів по всій Україні. Ми намагаємося зосереджуватися саме на тих локаціях, де найбільше потрібні.

Скільки пацієнтів у вас було протягом усіх виїздів?

Беручи до уваги, що останні півроку я виїжджала на місії вже як не лікар, а як куратор та координатор проєкту, то всіх пацієнтів, які приходять до нас на прийом зустрічаю я. Також проводжу первинну консультацію, щоб зорієнтувати людину, до якого лікаря з нашої команди їй краще звернутися. Багато людей не розуміють, чому ми працюємо саме в такому форматі, але наша філософія полягає в тому, що так ми даємо людині зрозуміти, що вона не одна у своєму болю та проблемі. У такому форматі в мене є можливість поспілкуватися з кожною людиною. Тож можна вважати, що всі пацієнти, яких ми консультуємо на такому виїзді — частково мої пацієнти. А це близько 400 людей за 2 дні.

У чому ваша суперсила?

Цього року я зрозуміла, що моя суперсила — це те, що я беру участь у всьому, що дає мені доля. Керування нашою організацією це один з викликів, з якими я зіштовхнулася. 

У мене є можливість поєднувати різні види діяльності без виснаження внутрішнього ресурсу, я вдосконалюю свої навички з кожною місією, тому що розумію, що що краще я буду працювати, то більшій кількості людей зможу допомогти.

Лазоренко Оксана
ЛОР-хірургиня у Національній дитячій клінічній лікарні «ОХМАТДИТ» та медичному центрі Mediland

Скільки всього виїздів ви здійснили і в скількох містах побували?

Мені хотілося бути корисною не лише на робочому місці, а й у тих містах та селах України, де немає лікарів, немає нормальних умов для життя, де люди виживають і так потребують допомоги! 

Протягом 7 місяців у мене близько 17 виїздів. Я була в Ізюмі, Козачій Лопані, Херсоні, Запоріжжі, Дніпрі, Краматорську, Сіверську, дивилася ТПО із Харківської та Донецької областей у Мукачеві, у Києві приймала в «ЯМаріуполь».

Скільки пацієнтів у вас було протягом усіх виїздів?

Зазвичай на прийомі за день від 20 до 50 пацієнтів. Працювати доводиться швидко, але якість від цього не знижується. Окрім огляду, ендоскопії вух, на прийомі я промиваю вуха, видаляю сторонні тіла зі слухового ходу (це частіше за все кульки з ватою, забуті пацієнтами, були ще кульки з паперу, бусинки у діточок), дуже багато грибниць у вухах було виявлено у наших земляків, які провели по півроку в підвалах. І це іноді складна задача, бо для лікування треба вимити її зі слухового ходу теплим розчином антисептика. Починаєш цінувати такі маленькі радощі, як склянка теплої води, особливо коли прийом ведеться у зруйнованому шпиталі без тепла, світла, води та електрики. І те, що вважалося таким буденним, починає перетворюватися на скарб!..

У чому ваша суперсила?

Моя суперсила — прагнення допомогти та жага перемоги. Тому що ми працюємо впродовж тижня на своїх робочих місцях у Києві, а у вихідні їдемо до деокупованих міст і селищ на допомогу людям, які постраждали від війни, які сидять у підвалах і виживають у нелюдських умовах! Ми наближаємо Перемогу! Кожен на своєму фронті!

Світлана Свічкар 
Лікарка функціональної медицини, ендокринологиня, лікарка-дієтолог

Скільки всього виїздів ви здійснили і в скількох містах побували?

Я побувала (на момент виходу статті) на 16 виїздах, за час виїздів проводила консультативні прийоми у 14 населених пунктах, серед яких Сіверськ, Святогірськ, Бахмут, Куп`янськ, Ізюм, Запоріжжя, Дніпро. Чотири рази була в Херсоні.

Скільки пацієнтів у вас було протягом усіх виїздів?

Проводжу в середньому близько 25 консультацій на день.

У чому ваша суперсила?

Не можу говорити про наявність суперсили. Я не героїня фільмів Марвел. Я буваю різною. Напевно найцінніший подарунок, який я отримала в процесі моїх виїздів — припинення пошуку в людях підтримки, турботи, допомоги, співпереживання тощо. Навпаки — всередині стало більше прийняття, любові та доброти до людей. Саме це усвідомлення дає нереальне почуття внутрішньої сили та свободи.