Озера з мертвої риби та отруєна річка: що відбувається з водоймами на деокупованих територіях

Вода, як найцінніший ресурс

За даними Держекоінспекції України, за 10 місяців агресії ворог завдав збитків на суму понад 55 млрд гривень внаслідок техногенного забруднення, засмічення вод та самовільного користування водними ресурсами.

«Водночас своїми військовими злочинами РФ завдає суттєвих збитків галузям економіки, створює загрозу для нормального забезпечення питних потреб населення, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських та промислових», – йдеться у повідомленні Екоінспекції.

Вплив війни на водні ресурси проникає в усі сектори економіки та вже давно перетнув національні кордони. Водозабір в Україні скоротився, а скиди забруднених зворотних вод зросли. Виникла значна диспропорція в розвитку водопровідних та каналізаційних мереж. Повномасштабне вторгнення та військові дії додатково принесли значний негативний вплив та суттєво погіршили ситуацію. Особливо в найбільш уразливих регіонах.

«Іще до повномасштабного вторгнення у своєму «Дослідженні впливу зміни клімату на водні ресурси України» ми побачили, що водність річок у південних областях буде зменшуватися. В майбутньому це може призвести до водного дефіциту. Нині через забруднення води внаслідок бойових дій проблема загострюється. Тому зараз, як ніколи, на часі ефективніше використовувати воду, а довгострокове планування водозабезпечення повинне враховувати як вплив військових дій на водні ресурси, так і ризики від зміни клімату», – розповідає Софія Садогурська, експертка кліматичного відділу ГО «Екодія».

Вона додає, що найбільше споживають прісну воду й, водночас є найбільш вразливими до зменшення її запасів, південні та східні області України.

Окрім прямого впливу на якість води, експерти звертають увагу на ситуацію з водоймами. Внаслідок військових дій та спричинених ними техногенних забруднень, руйнування мостів, дамб та берегової лінії, отруєння нафтопродуктами та важкими металами, багато невеликих річок та ставків України зазнали патологічного впливу на біорізноманіття. У водоймах гине риба, порушується життєвий та міграційних цикл водних птахів, водойма втрачає здатність до самоочищення та природного відновлення.

Ситуація у селі Стоянка, Бучанського району, Київської області

Коли ми потрапили на шлюз, розташованого близько кілометра від села, там було повно мертвої риби. Раніше тут було багато рибалок, зараз – «мертва зона». Риби майже немає, берег навколо замінований, там стоять попереджувальні знаки, тому підійти близько неможливо. До того ж були обстріляні навколишня поля, туди також зараз заходити небезпечно. Як долати ці наслідки поки незрозуміло. Місцева влада допомогає постраждалим мешканцям та вирішує питання зі зруйнованим житлом, до річки поки руки не доходять».

Можливості відновлення водних ресурсів та біорізноманіття у річках

Господарська діяльність на берегах водойм, руйнування берегової лінії, техногенне втручання призводить до ряду негативних наслідків. Окрім ускладненого доступу до водойми та загибелі місцевої фауни, вода забруднюється і замулюється, бо в неї потрапляє поверхневий стік із порушених людською діяльністю водозборів. В результаті кількість та якість питної води знижується, наслідки підтоплень та паводків стають катастрофічними, річки міліють та зникають.

Експерти Всесвітнього фонду природи (WWF) у каталозі природоорієнтованих рішень пропонують рішення, які допоможуть відновити водний потенціал. Одним з них є відновлення і захист природних захисних смуг.

Завдяки прибережним захисним смугам водойми не забруднюються та не замулюються. При цьому поверхневі стоки з прилеглих територій фільтруються. Прибережні захисні смуги забезпечують укриття, тінь та живлення для риб та інших водних організмів. Також вони захищають від повеней посівні угіддя та населені пункти, що знаходяться нижче за течією.

Щоб відновити прибережну захисну смугу, потрібно уникати поширення інвазійних видів й використовувати лише ту рослинність, яка притаманна для даної місцевості. В ідеалі – насіння чи саджанці рослин, які виросли поруч в природних умовах, а також відновлення деградованих або втрачених природних комплексів.

Потужний природний бар’єр на шляху стічних вод можна створити, якщо правильно підібрати породи дерев, чагарників або трав в межах цих смуг. Таким чином вдасться відновити або значно покращити втрачені оселища для різних видів дикої фауни та флори.

Згідно з Водним кодексом України, прибережна захисна смуга для малих річок, струмків, потічків і ставків площею 3 га або менше має бути завширшки 25 метрів. Для середніх річок, водойм і ставків площею понад 3 га – 50 метрів. Для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Відновлювати прибережні захисні смуги та виносити їх межі в натуру можна за рахунок різних джерел – в тому числі з Фондів охорони навколишнього природного середовища. В законодавчій базі Європейського Союзу існує профільна політика стосовно того, як поводитися із прибережними захисними смугами. Також управління водними об’єктами за допомогою басейного підходу прописане в Пташиній директиві та у Водній рамковій угоді.

Стратегічні та економічні вигоди прибрежних захисних смуг

При відновленні та захисті прибережних захисних смуг, ми зберігаємо водойми та водотоки. В результаті місцевий та регіональний режим поверхневого стоку стабілізується, а вода стає чистою. При цьому кругообіг поживних речовин залишається незмінним; місцева рослинність та ґрунт поглинають і зберігають вуглець. Додатково знижується вірогідність повеней та їх потужність. 

Разом з тим, є певні додаткові переваги та послуги прибережних захисних смуг, які важко оцінити економічно. Наприклад, на відновлених прибережних територіях з’являються місця нересту риби та нагулу для коловодних видів тварин і птахів (в тому числі мисливських).