Як працювати на розвал Росії. Найгірший сценарій - прихід до влади у Кремлі чорносотенців чи псевдолібералів

Сподівання на російську опозицію хибні

-Пройшов рік війни, а новин про якісь повстання поневолених народів Росії немає. Можливо, ми переоцінили їх потенціал до спротиву?

Так, зараз цих речей немає, більше того, їх і не могло бути. Справа у тому, що в Росії авторитарний режим, який рухається до тоталітарного, і всі напрацювання у громадському секторі у напрямку національних рухів були максимально зачищені чекістами Путіна ще на початку двохтисячних. Але це питання і до нас, українців. Чому маючи з 2014 року війну з Росією ми не намагалися системно працювати з нашими природними союзниками, якими є її поневолені народи?

І, навіть, після повномасштабного вторгнення 2022 року, коли у кінці лютого - на початку березня можна було використати момент початку великої війни, ми знову не були готові. На жаль, без підтримки ззовні ці процеси у Російській Федерації не можуть відбуватися. Тому що будь який справжній опозиціонер тамї може бути або у в’язниці, при чому не в тих умовах, у яких знаходиться псевдо опозиціонер Навальний, який може строчити твіти, а в умовахі, коли не має не те, що доступу до інтернету, а навіть доступу до їжі чи можливості нормального сну.

Будь яке сподівання на загальноросійську опозицію є хибними після вбивства Нємцова, це певно єдина людина, яка могла очолити результативний протест. На що здатна вся інша псевдоліберальна опозиція було чудово продемонстровано минулого року. Незважаючи, що у тому ж Санкт-Петербурзі чи Москві як мінімум 15 - 20 % мешканців явно не є прихильниками режиму Путіна, російські опозиціонери так і не скористалася цими настроями і не змогли вивести на вулиці російських міст достатню кількість людей, аби закрити питання і війни, і самого Путіна.

Україна є орієнтиром для багатьох поневолених народів в регіоні, яку сприймають як силу, що допоможе їм звільнитися від московської імперії Відповідно, від нашої держави потрібна геополітична суб’єктність, як по роботі з корінними народами, регіонами Російської Федерації, так і зовнішня робота, аби переконати наших партнерів в країнах ЄС і НАТО, що Росія не є монолітом, що розповіді російської пропаганди про єдиний російський народ, це така сама маячня, як і розповіді про радянський народ, який на той час у всіх колах ЄС і НАТО сприймався як еквівалент слова Росія. Україна тоді теж сприймалася як частина Росії.

Якщо буквально з цієї весни ми почнемо системно працювати з відповідними рухами і їх лідерами, то на кінець 23 - 24 року ми можемо отримати повстання, акти непокори та саботажу від різних революційних та національних рухів.

Все дуже швидко може змінитися, як вже це відбулося за результатами першої світової війни. До 1914 року ідею української незалежності підтримувало кілька діячів типу Міхновського. Будь які тодішні адміністративні, бізнесові ланки взагалі не сприймали цю ідею. Починаючи від Терещенка і закінчуючи Скоропадським на це дивилися в кращому випадку з іронічною посмішкою. Але буквально за три роки Першої світової війни стала зрозуміла неефективність російської імперії як держави, її армії. На фоні поразок, початку пошуків як вийти з цієї патової ситуації, питання незалежності різних народів імперії стало мейнстрімом.

Звичайно, історія повністю не повторюється, але, на мою думку, у 2023 - 2024 роках на ці залишки Російської імперії, які зараз називаються Російською Федерацією, чекатиме мікс 17-го року з 1991. Частково це буде швидке зростання інтересу до отримання незалежності і народами, і окремими регіонами, з іншої сторони це стане цікавим для місцевого естеблішменту.

У 90-х роках XX століття чеченські повстанці успішно громили регулярну російську армію

Російська вертикаль - це картковий будинок, що тримається лише на вірі, що центр є сильним. І коли місцевий істеблішмент отримує сигнали, що це вже не так - владний моноліт отримує все більше тріщин. Сила Росії - це міф створений її пропагандою і телебаченням. Але за цим міфом нічого не стоїть, тому що у нинішнього рашистського режиму немає ніякої ідеології. Вони намагаються щось там “намалювати”, якесь “побєдобєсіє”, “рускій мір”, але це все настільки непослідовне і хаотичне, що люди не мають у що вірити. Фактично, “рашизм” - це зібрання найгірших вад ще “совка” і сучасної Російської Федерації. Де управляють найбільш нездарні в історії Росії люди. Найбільша удача українців полягає у тому, що хоча росіяни мають свого недогітлера, але у них не має свого Вермахту. Гітлер без Роммеля, Гудеріана, інших очільників Вермахту не був ні на що здатний. Вся ця теперішня російська влада вертикаль могла триматися, коли було тихо, але коли почався шторм вона буде дуже швидко колапсувати.

Зміна ситуації в Росії, вона не потребує роботи з масами. Нам навіть не треба, щоб 20 % громадян Російської Федерації підтримали ідею незалежності своїх народів та регіонів. Переважна більшість мешканців Росії пасивні і звикли сприймати накази зверху без застережень. Тому вирішуватиме, що далі робити, буде 1 - 5 % пасіонарної меншості. Нам навіть не треба, щоб це відбулося одночасно у всіх російських регіонах, достатньо лише 3 - 5 ключових регіонах, які б запустили каскадний ефект по всій Російській Федерації. Давайте не забувати, що і в Радянському Союзі не у всіх республіках однаково були розвинуті незалежницькі рухи, але коли отримали незалежність балтійські республіки, Україна, тоді ж незалежність отримали і всі інші. Щось подібне, я думаю, ми побачимо і на теренах Російської Федерації в найближчі вісімнадцять місяців.

Ми форпост свободи для поневолених націй

-Але чи не вийде так, що цими самими новими “пасіонаріями” стануть Пригожин, Кадиров і їм подібні, які просто виявляться дещо ефективнішими від теперішнього режиму?

Це один з найгірших для України сценаріїв. Якщо у Росії відбудеться внутрішній переворот, який робитимуть російські спецслужби, він може мати два вияви. Перший - прихід до влади різноманітних чорносотенців, типу Пригожина чи Гіркіна. Другий - псевдоліберальне обрання того ж Ходорковського чи Навального. І це для України буде дуже погано. Тому що гаряча фаза війни буде завершена, але однозначно залишиться російська імперська система. Через певний час з Росії будуть зняті санкції, нам припинять надавати війському та фінансову допомогу, і буде лише питанням часу, коли вона розпочне новий етап війни.

Але я впевнений, що демонтаж Росії - це невідворотна річ. Всі імперії розпадаються. Питання лише в часі. Тому що для України питання часу, за який Росія розпадеться - це питання виживання. Якщо ми хочемо елементарно вижити, і розбудувати успішну, комфортну державу - отже ми маємо прискорити історичний процес розпаду Росії. Відповідно, питання демонтажу Російської Федерації має бути для нас безальтернативним рішенням і ми маємо знайти як це зробити.

-Що Україна має зробити для цього?

Україна має стати для поневолених народів Російської Федерації і її колонізованих регіонів тим, чим була Польща для України останніх тридцять років. Ми маємо бути цивілізаційним, культурним, економічним, безпековим їх партнером. Ми маємо вчити представників національних рухів як будувати, створювати держави, виступати промоутером для їх культурної дипломатії, сприяти їх визнанню на глобальному рівні. Зрештою, надавати військову допомогу тим народам, які готові будуть повстати та вести збройну боротьбу.

Україна має бути цивілізаційним, культурним, економічним, безпековим їх партнером для колонізованих росіянами націй

Загалом, нашим завданням має бути створення широкої антиросійської коаліції, яка б мала поєднати всі держави сусідні Російській Федерації, починаючи від Грузії, Азербайджану, і закінчуючи Норвегією та Японією. Сьогодні в українському інформаційному просторі, на жаль, повністю відсутні якісь згадки про окуповані Росією північні Курили та Сахалін.

Треба також згадати, що між нашими найближчими союзниками - Польщею та Литвою знаходиться окупована Росією територія Східної Пруссії з містом Кенігсберг, яку росіяни називають Калінінградською областю. Яка була під час Потсдамської конференції отримана Сталіним на 50 років у користування у вигляді репарації. Статус цього регіону через півстоліття - у 1995 році мав би бути переглянутий. Цього не було зроблено. Відповідно на сьогодні статус де юре Східної Пруссії абсолютно не визначений. І ця територія, яка перетворена Росією на військовий плацдарм, створює загрозу всім сусіднім країнам. Думаю, вже зараз варто почати діалог щодо майбутнього цього регіону, який має всі шанси перетворитися на ще одну процвітаючу балтійську республіку.

-Наскільки Україна сьогодні ефективно проводить роботу серед корінних народів Росії?

Я не бачу, на жаль, що цій темі сьогодні приділяється належна увага. У нас відсутня зовнішньо-політична доктрина, відсутнє розуміння, які ж все таки є основи безпеки наших північно-східних кордонів. На жаль, після війни у нас на півночі та сході не виникне океан, у нас далі буде існувати цей північно-східний кордон і з ним треба буде щось робити. У нас немає і пропрацьованих сценаріїв, як у подальшому будуть розгортатися там події, та конкретних дорожніх карт, що нам робити у тому чи іншому випадку.

-У нас є, наприклад, телеканал “Дом”, де дуже широко надається час для мовлення російським опозиціонерам. Можливо, наша інформаційна політика потребує певних змін?

На жаль, сьогодні склалася ситуація, коли у нашому інформаційному полі за кошти наших платників податків ми поширюємо наративи “хороших рускіх”. Які у свою чергу працюють на “кантору”, мається на увазі російські спецслужби. Фактично, це ще одне обличчя російської імперськості, яке було спеціально інспіроване і було просунуто у різні країни, у тому числі Україну.

З метою, якщо у майбутньому треба буде одягнути маску нової “відлиги” чи “лібералізації”, саме ці люди очолять нову російську імперію. Замість цього ми маємо чітко заявляти, що ніякої Росії, Російської Федерації бути не може, що на її території мають виникнути нові незалежні держави, ось їхні лідери. І ефірний, і дипломатичний час нами має надаватися саме лідерам національних і регіональних рухів.

-Чи ведеться якась спеціальна робота з полоненими, що представляють різні корінні народи Російської Федерації?

Я не можу відповідати за роботу українських спецслужб, тому напевно не можу сказати, чи така робота насправді проводиться. Але з того, що я бачу ззовні і чую від національних рухів, цієї роботи немає. Попри те, що є реальний запит, є готовність активістів національних рухів працювати як з полоненими, так і з тими хто знаходиться поза межами Російської Федерації, або хто готовий всередині країни долучитися до збройного опору. Але з нашого боку цієї роботи на належному рівні немає.

З полоненимии, які представляють колонізовані народи ніхто не працює

Загалом, на сьогодні на стороні України серед національних формувань з вихідців з території Російської Федерації, крім декількох ічкерійських батаьйонів, зараз створений башкирський батальон “Башкорт” та два російський батальйони - “Свобода России” и “Русский добровольческий корпус”. На жаль, прихильники незалежності своїх націй, зокрема, якути, буряти, черкеси та представники інших народів оскільки ми не надали належної підтримки, аби вони створили свої власні бойові одиниці, змушені воювати у цих двох російських батальйонах, де вони ніяк не виокремлені.

-Але все ж постає питання щодо готовності поневолених народів до незалежного життя? Чи не здається вам, що тут ми їх дещо переоцінюємо?

Давайте згадаємо ким ми, українців, були ще 30 чи 40 років тому. Коли у 1991 році ми виборювали свою незалежність, далеко не всі в Україні до кінця усвідомлювали, що відбувається. Ті ж українці воювали і вмирали в Афганістані, хлопці з Франківська та Миколаєва їхали і вмирали десь у Кандагарі. І це продовжувалося десять років. І чисельних мітингів проти війни у Києві та Львові ніхто не проводив.

Українці воювали і вмирали в Афганістані, і чисельних мітингів проти війни у Києві та Львові ніхто не проводив

А до того була участь українців в агресії проти Угорщини та Чехословаччини. Або давайте згадаємо вже дев’яності роки, коли у Ічкерії проводився самий справжній геноцид, а ми мовчали і нормально торгували з Росією. І не розірвали дипломатичні стосунки. До речі, з Білорусю, з якої вже зараз на нас їхали танки і летіли ракети, ми до сих пір не розірвали дипломатичні стосунки.

Тому цей процес самоусвідомлення поневолених націй буде тривати ще довго, він проходитиме паралельно з будівництвом ними своїх держав. І на даному етапі питання готовності не є критично важливим, бо ми маємо зараз працювати з пасіонарною меншістю, а не з пасивною більшістю.

-Ми говоримо багато за національні республіки, але ви ще згадували російські регіони. Де, на вашу думку, можуть початися помітні відцентрові рухи?

Якщо ми будемо проактивними, будуть проактивними наші союзники, зокрема, Японія, позиція якої дуже важлива для азійського частини Російської Федерації - це має ще більшу перспективу, ніж національні рухи. Тому що регіоналізм і нелюбов до Москви надзвичайно сильна. Найпотужніші регіони будуть набагато успішнішими, ніж вони є зараз і ніж Росія загалом. Сибір, Урал, Санкт-Петербург, Дон, навіть колишня метрополія Москва - навіть при дуже посередньому управлінні просто без усього мілітариського, ядерного маразму можуть отримати рівень розвитку як Польща.

Розвал Росії послабить Китай

-На Заході дуже поширеною є думка, що не можна допустити кінцевого розвалу Росії, бо це може дестабілізувати регіон і посилить Китай. Наскільки подібні твердження відповідають реаліям?

Звичайно, нам тут треба працювати і багато працювати. Суспільна думка - це не гравітація. Її можна і треба змінювати. Оця думка про недопущення розвалу Росії - це результат пропаганди Російської імперії, яка тривала століттями. Це також наслідок спроб росіян корумпувати західних політиків, медійні кола.

Апелювання щодо нібито посилення Китаю унаслідок розпаду Росії - це повна маячня. Навпаки, розвал Росії послабить Китай, а у майбутньому призведе до повалення комуністичного режиму у цій країні. Бо усі країни, які виникнуть на північ від Китаю на просторах Російської Федерації - вони будуть антикитайськими. Бо люди, які живуть там зараз, вони не люблять китайців і не люблять КНР. Їхніми природними союзниками є Японія, Корея, США. І за активної позиції останніх новостворені держави будуть багатовекторними, або взагалі антиКНРівськими. А от за якої умови Китай справді може посилитися - це якщо Росія залишатиметься єдиною, слабкою та ізольованою. Тоді вона ще більше ставатиме васалом Китая і ще більше його посилюватиме.

усі країни, які виникнуть на північ від Китаю на просторах Російської Федерації будуть антикитайськими

Всі мають усвідомити, що контрольований розвал Росії - це не ризики, це у першу чергу можливості для всього світу. Так само як розпад Радянського Союзу стало найкращим, що відбулося для світу, наприкінці 20 сторіччя.

-То виходить Путін правий, коли каже, що це війна за те - чи буде Росія називатися Росією?

Так. Моя мета, щоб на мапі світу назва “Русь” лишилася лише у назві “Білорусь”. Бо саме з цієї назви росіяни вимальовують собі іде “Третього риму” та месіанства. Думаю, після війни жодна з новостворених на території Російської Федерації держав не матиме у своїй назві слова Русь”.

росія розвал росії національна безпека