Навіщо нам 8 березня? Відповідають Оля Котрус, Катерина Мотрич та інші українські power girls

У 1910 році в Данії відбулась Друга міжнародна конференція жінок-соціалісток, на якій учасниці з 17 країн прийняли рішення відзначати Міжнародний жіночий день у березні. Упродовж чотирьох років в різних країнах світу його відзначали у різні дні березня, проте у 1914 році США, Велика Британія, Данія, Німеччина, Швейцарія  і низка інших країн обрали днем, присвяченим жінкам та їхній боротьбі, саме 8 березня.

З того часу цей день був нагодою привернути увагу до проблем, з якими стикалися жінки у боротьбі за рівність: можливість голосувати на виборах, доступ до освіти тощо. Водночас, у Радянському союзі, який утворився пізніше, було власне розуміння 8 березня — з Дня боротьби за права жінок воно видозмінилося на «свято краси та весни». У зв’язку із цим, навіть після набуття Україною незалежності і до зараз ставлення до цього дня залишається неоднозначним. Нещодавно у Верховній раді було зареєстровано законопроєкт про скасування святкових днів 8 березня та 1 травня. Замість Міжнародного жіночого дня (8 березня) запропонували святкувати День української жінки 25 лютого — у день народження української письменниці Лесі Українки. Водночас, опитування у застосунку «Дія» щодо того, чи варто залишити 8 березня вихідним днем, показало, що більшість українців проти перенесення «свята» (В опитуванні взяли участь понад 2,1 млн українців — за те, щоб залишити 8 березня вихідним проголосували 1,3 млн українців, — Прим. ред.).

То чи потрібне нам 8 березня? Про історію цього свята та його суть, боротьбу жінок за рівні права говоримо з письменницею Олею Котрус, співведучою відвертого шоу «ебаут» Катериною Мотрич та іншими українськими power girls.

Оля Котрус, письменниця, феміністка

Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 березня в Україні?

Я підтримую ініціативу щодо відміни календарного вихідного і зняття статусу «свята» із 8 березня. Бо святкувати насправді нічого. Це день боротьби із дискримінацією жінок, день привернення уваги до проблем насилля над нами, день актуалізації нагальних питань із утиснення жінок у правах. Та аж ніяк не свято. Мені імпонує думка, що вихідним 8 березня варто залишити заради того, аби жінки могли виходити на марш, але, чесно кажучи, я не уявляю цього в Україні. В такому форматі це все одно залишиться днем чергового букету тюльпанів. А на марш можна вийти, взявши вихідний індивідуально.

Про що цей день у світовому контексті і для вас особисто?

Для мене цей день важливий тим, що голоси жінок стають більш виразними й гучними, коли ми озвучуємо, що ж не так із цим світом, якщо ми й досі боремося за свої права.

Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?

«Проблема» сучасного фемінізму полягає в його розрізненості. І це саме те, за що чіпляється спільнота противників цього руху. Так, проблеми жінок із найрозвиненіших країн кардинально відрізняються від проблем жінок в умовному Афганістані, але давайте не забувати, що перші нерідко опікуються проблемами других. Ті, в кого є свобода говорити за тих, хто змушені мовчати, ті, хто можуть вільно вийти на мітинг за тих, чиєму життю загрожує небезпека за подібні речі. Це перше. Другий феномен — жінки, які вже повністю сформувалися у вільному емансипованому суспільстві, яке для них створили попередні генерації мам і бабусь, дуже часто не розуміють цінності тієї боротьби, завдяки якій вони сьогодні можуть обирати будь-яку освіту, кар‘єру і взагалі робити, що заманеться. І ось це вкрай боляче — коли жінки, яким не доводилось ні дня боротись, кажуть, що боротися нема за що.

Крім того, не забуваймо, що в «білому» привілейованому світі за замовчуванням проблем менше, ніж у жінок зі спільноти з іншим кольором шкіри. Фемінізм — це не профсоюз і не організація із чітким переліком цінностей. Скільки жінок, стільки й буде відтінків фемінізму.

Я борюсь за право на базову безпеку жінки їздити в таксі і ходити по вулиці в темний час. За можливість не бути висміяною чи порівняною із чоловіками у сферах, які не вважаються «жіночими». За те, щоб не було цих понять взагалі. Щоб ти могла бути будь-ким. Щоб ми прийшли до того, що всі ми просто люди, перш за все.

Найкраще, що може зробити чоловік 8-го березня для жінки?

Найкраще, що 8 березня може зробити чоловік, це написати допис у соцмереж про те, за що сьогодні боряться сучасні жінки, і визнати публічно, що ця боротьба — проти насилля саме із боку чоловіків. А якщо у чоловіка немає соцмереж — хоча б просто вислухати. Можливо, вперше в житті вислухати, які є проблеми в житті його найближчих жінок: від доньки до мами, від колеги до тієї, яка зараз воює із ним пліч-о-пліч.

Що подивитися на тему рівності: виступи Чімаманди Нгозі Адічі.

Катерина Мотрич, співведуча відвертого шоу «ебаут», засновниця «Motrychstudio»

Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 березня в Україні?

Тут більше питання в тому, а скасувати — що саме? Якщо мова про скасування вихідного у цей день, то особисто я ставлюсь до цього з розумінням. Але не тому, що ми «забагато відпочиваємо», а тому що цей вихідний часто змушують відпрацьовувати у суботу.

Як феміністка, я знаю, що основний сенс вихідного у цей день полягав у тому, щоб жінка мала можливість сходити на акцію протесту. Але зрештою всі використовували цей вихідний по-своєму. Гадаю, що нам просто варто звернути суспільну увагу на те, що іноді нам можуть бути потрібні вихідні з будь-яких особистих причин. Ті, для кого важливо сходити на марш, можуть сходити. Ті, кому не треба на марш, можуть взяти свій час на відпочинок в інший день.

Якщо мова про святкування — теж залежить від контексту. Останніми роками в Україні все менше і менше спроб на офіційному рівні вітати жінок «зі святом весни» і дякувати за окрасу колективу. Було б корисно, якби у цей день ми говорили про права жінок. Це не свято, це про привернення уваги до проблеми.

Та якщо ціною завершення розмов «фу, це ж радянське свято» буде скасування вихідного, я за. Нарешті можна буде говорити про права жінок і не відволікатись на суперечки, які ходять по колу.

Про що цей день у світовому контексті і для вас особисто?

Не можна казати, що це виключно «радянське свято», бо у світі 8 березня — це Міжнародний день прав жінок, Міжнародний жіночий день. Щороку у березні весь англомовний інтернет, блогери та феміністки піднімають питання гендерної рівності, прав жінок тощо.

Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?

Тому що це не так. Феміністичний рух починався з того, щоб до жінок перестали ставитись як до майна чи предметів побуту, вибачте. Жінки боролись за право володіти майном, голосувати, отримувати освіту, вільно розпоряджатись власними грошима тощо. Але у нас досі є розрив зарплат — навіть в ІТ, ось з останнього кейсу була статистика від Джинні.

Жінки також частіше виконують багато непомітної роботи (догляд за домом, за дітьми, за старшими родичами, менеджмент всього в родині тощо); жінки частіше стають жертвами домагань, а потім стикаються зі слатшеймінгом через це; жінки стикаються зі «скляною стелею» в професійному розвитку.

Попри те, що чимало українських військових стверджують, що їм, як жінкам в армії, найбільше бракує зброї (і я поважаю їх за це), не треба закривати очі на те, що перші зразки жіночої військової форми та білизни почали тестувати лише минулого року.

Найкраще, що може зробити чоловік 8-го березня для жінки?

Це дуже індивідуально. Але точно не варто вітати «з днем весни і краси» і не варто бажати «жіночого щастя». Можна завчасно поцікавитись, як знайомі жінки ставляться до цього дня, і залежно від цього вирішити. Можна у цей день обговорити питання щодо фемінізму чи почитати разом якусь фемістичною літературу.

Що почитати на тему рівності:

- «Люба Іджеавеле або Феміністичний маніфест у п`ятнадцятьох пропозиціях» Чимаманда Нґозі Адічі

- «Невидимі жінки» Керолайн Кріадо Перес

- «Коротка історія українського фемінізму» Микола Ябченко

- «Чому не варто боятись фемінізму» Тамара Марценюк

- «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» Скарлетт Кертіс

- «Бунтарки: нові жінки і модерна нація»

- «Країна жіночого роду» Вахтанг Кіпіані

Ганна Юровицька, комунікаційна директорка благодійного фонду «Таблеточки»

Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 березня в Україні?

Звісно, я не підтримую цю ініціативу. У мене враження, що автори законопроєкту взагалі не вникали в суть, просто вирішили проїхатися на санях типу патріотизму і відмінити все нібито радянське. Я читала, що автори цього законопроекту вважають, що 8 березня — це свято, встановлене окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль та місце жінок. Але насправді це викривлена інформація про історію появи цього дня. Насправді ж день за жіночі права виник ще в США, а Клара Цеткін запропонувала відзначати його на міжнародному рівні. А от що дійсно робила радянська влада, так це придушувала жіночі демонстрації і поступово нав’язувала 8 березня як свято весни, любові і жіночності. Тобто, можна сказати, що оця історія про «ви такі красиві, ви такі милі, з весною вас, любові вам, залишайтеся такими гарнюнями» — це насправді те, що робила радянська влада по відношенню до 8 березня. Тобто, ще раз, офіційна назва цієї дати у світі — Міжнародний день боротьби за права жінок. Це не міжнародний день за красу і за жіночність. Можливо, є таке свято, але сподіваюсь, що його немає.

Про що цей день у світовому контексті і для вас особисто?

В світовому контексті цей день — це точно день про те, щоб нагадати про свої права, це точно інфопривід, який дозволяє власне підсвітити проблеми, з якими стикаються жінки. І особисто для мене це день, коли я можу підтримати словом і дією українські феміністичні рухи, бо я вважаю, що справа, яку вони роблять — дійсно важлива в суспільно-соціальному контексті.

Часто можна почути тезу про те, що в наш час фемінізм втратив сенс, оскільки в більшості країн жінки вже мають усі права, за які боролися. Чому це не так?

Скажу дуже коротко: наявність певних прав не означає, що всі їх дотримуються. Ок, жінка має право і може працювати, але, наприклад, наскільки я знаю, на одній і тій самій посаді на роботі чоловіки отримують вищу зарплатню, ніж жінки. Або, наприклад, те, що на керівних посадах в Україні (будемо говорити про Україну, хоча, я впевнена, що це тенденція європейська і світова) — здебільшого чоловіки. Тобто, наявність певних прав не означає, що всі їх дотримуються.

Найкраще, що може зробити чоловік 8-го березня для жінки?

Найкраще, що може зробити чоловік кожного дня — це поважати права жінок і сприяти їх дотриманню. Всю цю історію про квіти, цукерочки, ресторани і т. д. давайте залишимо маркетинговим подіям, як то 14 лютого.

Що почитати на тему рівності:

Я впевнена, що інші героїні порадять і літературу, і фільми. Я б хотіла порадити ресурс, організацію, проєкт, який має назву «Гендер в деталях». У них є сайт, там можна почитати чудові матеріали. Вони публікують дослідження наукових спеців про гендерну рівність, історію походження жіночих рухів, про гендерне насильство і таке інше. У них є свій телеграм канал і дуже корисно бути в контексті, аби більш глибоко зануритися в цю тематику і зрозуміти, що фемінізм — не про грубих жінок, а 8 березня — не про свято жіночності і краси.

Історія на тему від Ані:

Буквально перед тим, як записувати вам відповіді, я отримала розсилку від мережі хімчисток, у якій вони вітають мене зі святом жіночності, бажають мені квітучості, любові і всього цього, і дарують мені знижку. Але знижку мені дарують лише на хімчистку жіночого одягу, а чоловіки… — для вас ми зробимо щось окреме. Я вважаю, що люди просто не до кінця розуміють, про що цей день, і якраз ця історія жіночність і красу — це нав’язана радянська історія. І якщо ми не хочемо жити з цим нав’язаним, то нам треба відмовлятися не від 8 Березня, а від наповнення про жіночність і квітучість. Якось так.

Маргарита Рівчаченко, прес-офіцерка ЗСУ

Що ви думаєте про ініціативу скасування 8 березня в Україні?

В контексті того, що зараз у нас йде відхід від радянського минулого, нам потрібно позбуватися некоректних асоціацій, які в нас викликає 8 березня. Думаю, впровадження іншого дня, який би виокремлював і підтримував жінок України, могло б у цьому допомогти. Була пропозиція відзначати жінок у день народження Лесі Українки — провідної жінки-феміністки в українському середовищі. Я вважаю це непоганою ідеєю.

Про що цей день у світовому контексті і для вас особисто?

Не хочеться називати цей день святом. Я б назвала 8 березня Днем розуміння, Днем присвяти жінкам, і в цьому контексті було б добре згадувати українських жінок, які зробили багато для боротьби саме українців за свої права. Тобто, в цей день вшановувати пам’ять визначних жінок і розповідати з історичної точки зору, що вони зробили. Тому що насправді боротьба жінок за рівність ще не завершилась — ні в Україні, ні у світі. Нам все ще є над цим працювати.

Як війна змінила сприйняття жінки у суспільстві?

Війна, яка триває 9 років, допомогла таким закритим, патріархальним структурам, як армія, прийняти те, що військовослужбовцем може бути і жінка, і вона може бути хорошим військовослужбовцем. Вона може добре виконувати свої завдання нарівні з чоловіками та навіть краще. Жінка може бути і командиркою, і представляти інтереси, і так далі. Нобелівську премію миру отримала українська правозахисниця, жінка, у нас є багато жінок-науковиць. Є прекрасний проєкт «Наука — це вона», в якому розповідається про українських жінок-науковиць, які зробили феноменальний вклад в науку. От про таких жінок і варто було б згадувати в день, присвячений жінкам, якого б числа він не був.

Найкраще, що може зробити чоловік 8-го березня для жінки?

Найкраще, що може зробити чоловік для жінки — це поважати її, і це безвідносно до будь-якого дня в календарі.

Що почитати на тему рівності:

- «Гендер для всіх. Виклик стереотипам» Тамара Марценюк

- «Невидимі жінки» Керолайн Кріадо Перес

- «Україна має жіноче обличчя: 30 есеїв про неймовірних сучасниць»

- «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків» Марк Лівін, Катерина Бабкіна