Рецензія на фільм «Нічний перевертень»

Минулого року супергеройські блокбастери Marvel Studios все ще заробляли у світовому прокаті пристойні гроші (друга сольна пригода Доктора Стренджа навіть майже дійшла до мільярда), проте відгуки шанувальників залишали бажати кращого. І навіть представлення нового головного лиходія MCU Канга Завойовника в екшені «Людина-мураха та Оса: Квантоманія» не оправдало завищених після Війни нескінченності очікувань глядачів. Проте минулого року завдяки платформі Disney Plus на світ з’явився менш бюджетний фільм «Нічний перевертень» (також відомий як «Нічний вовкулака»), який став дуже незвичним експериментом для MCU. І ви точно маєте його подивитися (якщо ще не дивилися).

На платформі Disney Plus «Нічний перевертень» рекламували не як повноцінний художній фільм, а як «спеціальну презентацію», тобто спецвипуск кіновсесвіту MCU. Проте, не дивлячись на те, що його тривалість складає всього 52 хвилини, «Нічний перевертень» можна вважати самостійним фільмом, який повноцінно представляє у цьому кіновсесвіті жанр горор — і це не той псевдогорор, яким виявився «Морбіус», а справжній класичний фільм жахів, який надихався культовими чорно-білими стрічками від студії Universal 1930-х років, як «Дракула», «Мумія», «Людина-невидимка», «Франкенштейн» і, звичайно, «Людина-вовк» (яка вийшла вже на початку 1940-х). Адже, як нескладно здогадатися з його назви, «Нічний перевертень» розповість історію першого вовкулаки у всесвіті MCU.

Сюжет режисерського дебюту композитора Майкла Джаккіно, який раніше писав музику для екшенів MCU і навіть має премію «Оскар», а тепер вирішив спробувати свої сили в режисурі, переносить нас у маєток «Бладстоун», де після смерті впливового мисливця на монстрів збираються інші мисливці, щоб почути його заповіт і взяти участь у змаганні з цінним призом. Усі учасники цих зборів досить агресивні й жорстокі, тож в очі одразу кидається більш стриманий та спокійний Джек Расселл, якого грає один з найталановитіших мексиканських акторів нашого часу Гаель Гарсія Берналь. Що ж він приховує? І навіщо вирішив ризикнути своїм життям у цьому кодлі?

Разом з Джеком у цю компанію кровожерливих мисливців/вбивць також не вписується Ельза Бладстоун, донька померлого власника маєтку, яка давно втекла з цієї токсичної компанії, проте повернулася, адже не збирається без бою віддавати свою спадщину іншим мисливцям. І заодно вона не проти поставити на місце свою лиху мачуху. Тож незабаром ці поминки перетворюються на справжні «Голодні ігри», учасники яких готові вбити не тільки монстра, який ховається у лабіринті, а й одне одного. На головну жіночу роль сюди запросили зірку серіалів «Чужоземка» та «Неймовірні» Лауру Доннеллі, і у них з Берналем вийшов чудовий дует у дусі Стіва та Нат з фільму «Перший месник: Друга війна». Дуже хочеться побачити їх на великому екрані, але поки складно уявити, як вони можуть вписатися у більш мейнстрімний кіновсесвіт MCU.

Головною темою стрічки Джаккіно виступає одвічне філософське питання: хто є справжнім монстром? Той, хто має хутро, пазурі та довгий хвіст (чи хобот), чи той, хто має жорстоке серце, хоча зовні більше схожий на людину? І це, як не дивно, сильно вирізняє «Нічного перевертня» на фоні останніх стандартних блокбастерів MCU, які всоте показують боротьбу хороших героїв з поганими лиходіями (через що люди втрачають до них інтерес). Головною лиходійкою тут разом з упередженнями щодо монстрів виступає мачуха Ельзи у виконанні Гаррієт Сенсом Гарріс (ви можете пам’ятати її завдяки не менш психопатичній ролі у серіалі «Відчайдушні домогосподарки»), проте я хочу акцентувати увагу на іншому персонажі, який підкорить ваше серце. Його звуть Тед, і це наймиліший герой MCU з часів дебюту Ґрута. Ви точно маєте з ним познайомитися.

Тож якщо вам терміново потрібно повернути віру в те, що студія Marvel ще здатна дивувати неймовірними історіями та йти на сміливі експерименти, ви обов’язково маєте подивитися атмосферний горор з елементами драми й комедії «Нічний перевертень». Ця стрічка точно крутіша за останні пригоди Тора, Доктора Стренджа та Людини-мурахи, вона не лише зворушує й дивує під час перегляду, а й ще подарувала нам найкращого кіноперевертня з часів професора Люпина (і тут я не перебільшую).