Не те кіно. Чому висували на "Оскар" фільм без українського контексту та як росіянин намагався знімати про Бахмут

Російською від України

-Український документальний фільм «Будинок зі скалок» номінований на “Оскара” премії не отримав. Чому попри велику кількість кіномитців в Україні, режисером цього фільму виступив іноземець, та й тема фільму не про нашу війну?

Це ко-продакшн, тобто українські гроші у фільмі теж є, але режисер датчанин, частина грошей теж датська. Усім би дуже хотілося, щоб цей фільм був українським. Але у ньому немає жодного маркеру, який би свідчив, що це українське кіно. Дискурс фільму - він не український, скоріше датський. Це така більш антропологічна робота, яка не стосується нашого контексту. Звичайно, це дуже талановите документальне кіно, з високою художньою цінністю, яке справді тягне на Оскара.

Але у фільмі майже немає заднього плану. Ці події відбуваються у Лисичанську, але там немає нічого про контекст, що це Луганщина, прифронтова територія. А саме те, що відбувається на задньому плані, напряму стосується того, про що йдеться у фільмі. До того ж, усі розмовляють російською мовою, немає жодного героя, який би розмовляв українською. Взагалі, немає нічого, що говорило би, що мова йде саме про Україну.

Кадр з фільму "Будинок зі скалок". Це антропологічне дослідження, яке немає нічого спільного із війною в Україні.

Держкіно шкодить

-Чому Україні не вдалося презентувати на “Оскар” суто українську роботу?

Галузь стоїть. Фінансування немає, звісно, пріоритет зараз у всіх один - наша перемога. Виживає, хто як може. Багато представників індустрії воюють, при чому це найкращі люди.

Мої колеги, як і я, шукаємо гроші по якимось міжнародним організаціям. Я зараз зняв один документальний фільм, запустив другий. З першим фільмом я починаю зводити звук, музику, картинку. А другий фільм лише починаю знімати.

Держкіно український кінематограф не фінансує. Художні фільми майже не знімаються. Ходять чутки про одиничні випадки, коли якісь проекти нібито фінансувалися з Офісу президента через Держкіно. Але це одиниці. Вся індустрія стоїть. Багато представників теперішньої влади, той же Зеленський чи Єрмак - кінопродюсери. У колі моїх знайомих кіношників поширена думка, що зараз знімають кіно і отримують гроші від держави лише наближені до Зеленського чи Єрмака. Ця ж історія російського режисера Молочникова, який приїхав в Україну знімати ігрову короткометражку про дітей Бахмута (детальніше про це читайте нижче) дуже показова.

Але зйомки фільмів - це точно не компетенція Офісу президента. Можливо, Шон Пенну справді треба якась координація зі сторони ОП, тим більше що героєм його фільму є Зеленський. Але мало кому відомий російський театральний режисер, який лише починає свою кар’єру, і отримає одразу тут різні преференції - це трошки дивно.

Читайте також: Свати без меж. Як владний шоубіз захоплює державні культурні інституції та їхні бюджети.

-А хто фінансував ваші фільми на стадії зйомок?

Все робилося власним коштом. Ну і в прифронтових умовах збирати цілу знімальну групу і їхати знімати цілою групою - просто неможливо. Тому я працював з волонтерами, паралельно сам брав камеру, сам писав звук. Був і частиною волонтерської місії, і людиною, яка знімає фільм. Важко, звичайно, але робиться.

Сподіваюся, мені дадуть дозвіл на виїзд, аби я зміг поїхати на велику конференцію в Прагу, де презентуватиму свій фільм і шукатиму на нього міжнародне фінансування.

-Наскільки зараз після історії з режисером Голубковим (поїхав за кордон начебто просувати українську культуру, а сам знімав музичні клілпи росіянам) і українським стендапером (відверто розказав у інтерв’ю, що маючи три повістки втік за кордон використавши Мінкульт) стало важче виїжджати?

Я б не назвав Голубкова режисером, це скоріше представник шоубізу. А виїжджати стало на порядок важче. От на днях наша делегація має виїхати, але поки не знаємо, чи нас таки випустять взагалі. А вся ця історія з цим Голубковим - це просто ні на що не налазить. Під час війни з росіянами знімати щось для росіян. Просто немає слів.

-А про що той фільм, який ви хочете презентувати за кордоном?

Це документальний фільм, робоча назва “Маленькі люди”, це погляд на війну з боку простих людей. Там є одна лінія про людей, які опинилися в стані жертви, виселяються зі своїх домівок на Донбасі. Велика частина цього матеріалу знята в Бахмуті, я туди їздив на зйомки, бачив як це місто перетворюється на зону воєнних дій. Інша частина знята вже на деокупованій Чернігівщині про двох героїнь - бабусь.

Одна з них, віком більше 80 років, під час окупації сиділа біля вікна, як завжди вона це робить, рахувала російські танки і передавала через свій смартфон інформацію нашим військам. А її подруга, самодіяльний поет, написала російською мовою листівку для окупантів і хотіла її розмножити. Але в останній момент їй стало страшно, вона забоялася і не зробила цього. Але вірш російською - звернення до окупантів залишився.

-Чи якось допомагає вам у пошуку коштів Держкіно?

На жаль, сьогодні вони лише шкодять. Починаючи з непрозорого конкурсу на голову “Держкіно”, в результаті чого головою індустрії стала людина абсолютно недотична до цієї сфери.

Треба згадати, що український кінематограф ще зовсім недавно був найнекорумпованішою галуззю, попри великі гроші, які там крутилися. І от з’явилася Кудерчук, у неї складний характер, вона примудрилася пересваритися з усіма, хто для цієї сфери щось значать. Мабуть, найяскравіша історія на сьогодні - це історія судового процесу між “Держкіно” і “Довженко Центру”.

Читайте також: Чому влада хоче позбутися єдиної успішної кіноустанови — "Довженко-Центру". Інтерв'ю з його екскерівником

Я є одним з співзасновників студії “Вавилон - 13”. Це скоріше творче об’єднання декількох режисерів - документалістів. Зараз усі дуже напружені, тому що “Держкіно” може прислати у любий момент фінансову перевірку по тому чи іншому фільмі. Такі прецеденти, правда не з нашою студією, вже були.

Може трапитися все, що завгодно. У “Держкіно” знають, що ми не лояльні, що ми не будемо підлещуватися, шукати контакти з Кудерчук та йти на якісь поступки. Ми завжди будемо говорити про речі, якими вони є. Вони знають, що ми знімаємо хроніку про процес з “Довженко Центром” і змонтуємо в кінці кінців фільм.

І цей фільм звісно не буде комплементарним до Кудерчук і “Держкіно”. Зараз у нас у виробництві кілька фільмів, ми б дуже хотіли мати прокат в Україні, і ми боїмося, що “Держкіно” може не надати прокатну ліцензію.

Голова “Держкіно” мала б робити свою роботу і допомагати у пошуках фінансування

Голова “Держкіно” мала б робити свою роботу, зокрема, і допомагати у пошуках фінансування. Наприклад, був Берлінський кінофестиваль і кінематографічні організації кількох європейських країн, зокрема, країн Балтії зробили фінансовий фонд для того, щоб профінансувати українські фільми. Мова йде про порятунок проектів, які зупинилися через російську окупацію. Було зібрано коло одного мільйона євро.

Це, звичайно, невеликі кошти, щоб підтримати кіноіндустрію такої великої країни як Україна, але це важливо і цим людям треба подякувати. Так от, на той момент, коли ці кошти збиралися, “Держкіно” не прийняло жодної участі в обговоренні чи адміністрації цього проекту чи якось намагалося посприяти подібним крокам. І так з дуже багатьма речами. Нинішня голова “Держкіно” просто не включена в кінематографічну спільноту - ані в нашу, ані в європейську.

Але зараз все одно знімається досить багато дуже цікавого документального кіно. Воно малобюджетне, знімати складно, але бажання щось зняти і зробити все одно перемагає.

Читайте також: Уряд призначив керівника Держкіно. Провалили професіоналку, взяли директорку кінотеатру із Запоріжжя, яка доти займалася всім потроху

Російський режисер про Бахмут

Тепер перейдемо до скандалу з російськимтеатральним режисером Алєксандром Молочніковим, котрий вирішив спробувати себе в кіно і підібрав для цього українську тематику.

Йому для старту карєври здалося вигідним зняти в Україні художній короткометражний документальний фільм про дітей Бахмута і вже почав набирати знімальну групу. Та все пішло не так, коли подзвонив пропонуючи роботу художнику-постановнику Івану Левченку, який записав, а потім оприлюднив свою розмову зі своїм потенціним роотодавцем. А там багато цікаво.

Зокрема, що синопсис фільму показали невідомій “першій особі”, а режисеру дзвонили з Офісу президента. Оприлюднення запису спричинило чималий медійний розголос. Паралельно, з’ясувалося, що у 2017 році Молочніков отримав Почесну грамоту “за заслуги в розвитку вітчизняної культури” з рук президента РФ Путіна.

На даним момент, за інформацією ТЕКСТІВ, зйомки фільму про Бахмут призупинені.

Іван Сауткін: Це все почалося з того, що Молочніков через французьких знайомих вийшов на київського художника-постановника Івана Левченка, і намагався запросити його до співпраці на цьому короткометражному фільмі. Левченко, будучи веселою і водночас свідомою людиною записав цю розмову і дав послухати мені. Ми вирішили це оприлюднити, зробити розголос.

Молочнікова сюди ніхто не запрошував. Це його власна ініціатива - приїхати знімати свій фільм. Мова йшла про короткометражний художній фільм, який мав зніматися на гроші від гранту Колумбійського університету.

Під час телефонної розмови Молочніков розповів, що у нього є протекція в Офісі президента. Він назвав ім’я жінки звідти, яка мала займатися допомогою в організації цього проекту. Молочніков сказав, що він має дозвіл на зйомки. Щоб ви розуміли, дозвіл на зйомки - це акредитація від ЗСУ. Все це вказує на те, що у нього була дуже сильна протекція десь наверху. Це і підтверджують його слова про те, що синопсис його сценарію почитав “перший”, мається на увазі, вочевидь, президент.

У фільмі мала йти мова про двох хлопчиків, які сидять в руїнах Бахмуту. Локаціями для цього фільму мали стати або якісь зруйновані міста під Києвом - Буча, Ірпінь, Бородянка, можливо Чернігів, у крайньому випадку в Тростянці, який також дуже розтрощений.

Він тут знайшов помічницю. Вона організувала для нього кастинг, відбирала дітей-акторів для цього фільму, розповідаючи батькам, що це американський проект. Коли батьки дізналися, що режисером у проекті буде росіянин, вони також підняли галас. На сьогодні ця дівчина не відповідає на телефонні зв’язки та не виходить на зв’язок.

кіно держкіно антиреформа сканадал оскар