Прокачай свій Мавік. Як 3Д принтер допомагає перетворювати гранатометні снаряди в високоточні летючі бомби

Система скиду складається з кріплення до коптера, і механізму, на якому зафіксований снаряд. Фоторезистор, який розташований на кріпленні до коптера, реагує на кнопку ввімкнення підсвітки на дроні. Коли пілот вмикає цю кнопку, фоторезистор передає сигнал на плату, а та передає сигнал на серводвигун. Він перетворює сигнал про ввімкнення світла на сигнал скинути снаряд. Після цього механізм, на якому був закріплений снаряд, відкривається, і бомба летить вниз.

А давайте друкувати скиди!

В російсько-українській війні активно використовуються цивільні дрони. Ними легше навчитись користуватись, а ще вони дешевші, ніж пристосовані до війни БПЛА. Втім, цивільні дрони мають дуже обмежені можливості. Мавіки, які найчастіше використовують українські військові, не можуть вистрілити у ворога.

І військово-волонтерська спільнота знайшла рішення та розробила системи скидання снарядів. Ми відвідали одну з багатьох майстерень де їх роблять. Скиди це насадки на дрон, які тримають снаряд, а потім, за командою пілота, скидають на ворога. Все це дрон знімає і потім у вашій новинній стрічці з'являються епічні відео, на яких звичайний Мавік знищує танк.

Такі системи скидів не нова розробка. Цивільні дрони зі скидами-гранатами використовувала Ісламська Держава під час громадянської війни у Сирії. Насправді системи скидів використовують навіть у цивільному житті.

‒ На початку повномасштабного вторгнення на Київському напрямку воював наш знайомий, в цивільному житті ‒ весільний відеограф, ‒ розповідає волонтер Євген Ткач, ‒ В нього була така фішка, він розкидував на молодят пелюстки з дрона ‒ він використовував систему скидів, яку замовив на Аліекспресі. Ну от цей самий весільний дрон один із перших в Київській області почав бомбити росіян.

Євген Ткач, молодий чоловік у мішкуватому одязі з великими олдскульними навушниками на шиї, разом зі своїм колегою Олександром Шевченко, блакитнооким чоловіком у спортивній кофтині з написом NOOSPHERE, ‒ вони частина команди запорізьких волонтерів, які самостійно створюють скиди.

Волонтери передають їх на Запорізький, Донецький, Харківський, Херсонський та Миколаївський напрямки.

Все почалось у квітні. Євген увірвався у майстерню (звичайну університетську аудиторію) зі словами: “А давайте друкувати скиди”. Євген приніс дизайн свого знайомого і волонтери надрукували на 3Д принтері деталі, купили необхідну електроніку і зібрали докупи першу систему.

На ці системи можна було прикріплювати гранати і гранатометний постріл ВОГ ‒ це боєприпас для гранатометів, що поєднує в собі гранату і метальний заряд у гільзі.

Першу систему протестували, віддали військовим і чекали на відгук.

Вдосконалення

‒ Дизайн першої системи був недосконалим, ‒ згадує Олександр Шевченко, ‒ Вона була заточена тільки під три види снарядів: ВОГ 25, ВОГ 17 і гранату. Також були проблеми із кріпленням снаряду ‒ воно трохи зсувало снаряд в сторону і він летів нерівно.

Команда волонтерів переробила дизайн ‒ тепер снаряди тримає стрічка, довжину якої можна регулювати липучкою. Завдяки цьому на дрон можна тепер чіпляти набагато більше снарядів різного розміру. Розробники виправили дизайн кріплення ‒ тепер воно не чіпляє за собою снаряд і він летить рівніше.

Щоб скид перетворився у бомбочку, ВОГ потрібно активувати ‒ цим займаються сапери у військових підрозділах. Потім на снаряд треба “одягнути” спеціальний хвостовик, який також друкують волонтери в Запоріжжі. Він допомагає снаряду летіти прямо і влетіти в ціль підривачем, а не впасти боком і через це не розірватись.

На оновлені системи також можна чіпляти будь-які снаряди, які створюють інші волонтери в інших регіонах. Такі саморобні снаряди я бачила під час свого відрядження в Херсон. Військові дали мені потримати ці бомбочки в руках, і показали відео, як такі бомбочки спалили спостережний пункт росіян на лівобережній Херсонщині.

Також запорізькі волонтери у нових версіях вдосконалили систему зарядки скидів.

‒ У нас був акумуляторний блок, який треба було заряжати, і кнопка увімнення, ‒ пояснює Олександр. ‒ Військові сказали, що коли починався обстріл і вони хотіли застосувати дрон, вони не були впевнені, чи встигли ввімкнути цю кнопку. Крім того, акумулятор був частиною скиду. Тож коли скид треба було підзарядити, доводилось ставити його весь на зарядку. Тому в критичні моменти військові не могли користуватись скидами.

‒ Ми вирішили прибрати кнопку і тепер система вмикається одразу, як туди вставляють батарейку. І от батарейку цю можна зарядити окремо, а замість неї вставити нову і не чекати, поки вся система зарядиться. Ми даємо військовим по дві батарейки.

Самі батарейки волонтери дістають з використаних електронних сигарет-одноразок, їх потужності вистачає бо скиди споживають мало енергії.

Ленін в каміні

Система скидів чіпляється на цивільний дрон. На ньому дистанційно можна включати підсвітку. І всі системи скидів заточені під неї.

На кожну систему скиду встановлюється фоторезистор. Коли пілот вмикає підсвітку на дроні, система скидає прикріплений до неї снаряд.

Волонтери показують, як це працює. На стрічку з липучкою закріплюють яскравий помаранчевий снарядик. “Він не вибухне, це навчальний”, ‒ заспокоює Олександр. Потім чоловік вмикає ліхтарик на телефоні та наближає його до фоторезистора. Застібка стрічки розмикається і снаряд падає в руку волонтера.

Олександр показує цей трюк, біля великого мармурового каміну. В приміщенні холодно, але волонтер говорить, що камін ніколи не запалюють. Це приміщення дісталось їм безкоштовно, вже з каміном і більярдним столом посеред кімнати.

Зіграти в дурня

На більярдному столі лежать набори викруток, ескізи дизайнів, захисні окуляри, батарейки, деактивовані снаряди і якась жовта пластикова напівсфера з хвостиком із гральних карт.

Але в сусідній кімнаті з 3Д принтерами таких кришечок лежить десь із сотня. Але саме так виглядають хвостовики, які перетворюють ВОГи в літаючі снаряди.

І звичні карти – не для гри в дурня. Вони стануть частиною обладнання.

А от повноцінних систем скидів, які чіпляються на дрон виготовили 65 штук.

Робочий процес

Вартість однієї такої системи скидів ‒ 500-600 гривень, а снаряди ВОГ військові отримують безкоштовно. Бійці іноді надсилають відеозвіти запорізьким волонтерам і показують, що вони змогли знищити. Найдорожче, що палало на таких відео ‒ це російський танк. Влітку військовим вдалось закинути ВОГ у люк, і всередині він підірвав снаряди.

Навесні, коли волонтери тільки починали створювати скиди, вони коштували значно дорожче. Багато деталей волонтери замовляли з Китаю, а саме тоді виникли проблеми з доставкою товарів, тож їх треба було чекати декілька місяців. Волонтери купували плати за тисячу гривень, а такі коштують 200 грн.

‒ Немає сенсу переплачувати і купувати таку дорогу плату, ‒ пояснює Євген. ‒ Вона багато чого вміє, але це все нам просто непотрібно.

На щастя, ситуація з поставками зараз налагодилась і товари з Китаю приходять швидше. Волонтери також знайшли місцевих продавців в Запоріжжі. В них волонтери з невеликою націнкою купують необхідну електроніку, якщо вона потрібна терміново.

Деталі для скиду друкуються на 3Д-принтері чотири години. Далі йде механічна збірка ‒ вона займає одну-півтори години, потім прошивання декількох платок ‒ це ще година.

‒ Ми припаюємо до плат контакти з програматора і підключаємо його до комп’ютера через USB-шнур, ‒ пояснює Олександр. ‒ На комп’ютері є готовий написаний код і через спеціальну програму ми ці платки прошиваємо. Нічого складного. Код ми, до речі, за побажаннями військових пару разів вдосконалювали і останній варіант писати через чат GPT.

Згодом ще декілька годин волонтери витрачають на збірку електроніки, акумуляторів, зарядок, і тестування системи. За день команда волонтерів може зібрати чотири-п'ять пристроїв. Хвостовики робити простіше ‒ три штуки можна надрукувати всього за півгодини.

В їхній майстерні висока стеля і величезні вікна. Не найкраще приміщення в місті, яке регулярно обстрілюють. Одне з цих височенних вікон винесла вибухова хвиля ‒ декілька місяців назад недалеко від цього приміщення був приліт російської ракети. Тоді ніхто не постраждав, але скло замінити не встигли ‒ замість нього у вікні стоїть велика дерев’яна плита.

Подарунок від військового

Ця волонтерська ініціатива виникла на базі громадської організації “Асоціація Ноосфера”. Назва цієї організації вистрочена у Олександра на кофтині, адже він – директор Запорізького філіалу Ноосфери.

Ця ГО популяризує науку серед молоді і допомагає їм створити свої інженерні стартапи. Тож запорізькі студенти також долучаються до створення скидів у майстерні.

Саме завдяки Ноосфері волонтери мають приміщення, 3Д принтери та пластики для них. Але для скидів також потрібно закуповувати електроніку, яка навесні коштувала дуже дорого. Спочатку запорізькі волонтери намагались збирати донати на закупки і звітувати відео роботи скидів в соцмережах. Але цього виявилось недостатньо. Тож Ноосфера погодилась фінансувати також покупку електроніки ‒ це плати, провідки, серводвигуни і фоторезистори.

Крім скидів, запорізька майстерня виробляє ручки для автоматів Калашнікова ‒ вони зручніші і не залишають мозолей, на відміну від оригінальних, і кріплення для оптики на цей же автомат.

В кімнаті з 3Д принтерами лежить одна з таких ручок червоно-чорного кольору. Олександр розповідає, що створив одну з таких ручок на прохання військового з Правого сектору. Вона пережила вже три автомати, а ще встигла своїм виглядом налякати полоненого російського військового.

Запорізькі волонтери обмінюються виробами зі своїми колегами з інших регіонів. Наприклад, волонтери з Миколаєва надіслали запорізьким волонтерам глушники і полум’ягасники для автоматів. Ці вироби волонтери в Запоріжжі передали знайомим військовим, а миколаївським колегам надіслали хвостовики для снарядів.

Іноді і самі військові допомагають волонтерам.

‒ Одного разу ми відправили військовому щось дрібне металеве ‒ здається це були кішки для розмінування. І ми кинули в посилку пару ручок для автомату. І він передзвонив нам, говорить: “О, хлопці, так ви 3Д друком займаємось. А я вам можу пластик німецький віддати, я його вже точно використовувати не буду”. І він відправив нам десь 10 бобин пластику по кілограму кожна. Ми з них дуже багато надрукували хвостовиків і безкоштовно віддали їх. Валерія Павленко

зсу волонтери дрони зброя