Ексклюзивно для ELLE.UA: художниця по костюмах Паскалін Шаванн про роботу над фільмом «Мій злочин» Франсуа Озона

27 квітня в українських кінотеатрах виходить стрічка «Мій злочин» — нова робота Франсуа Озона («8 жінок», «Літо ‘85»). Події фільму відбуваються в Парижі 1930-х. Вродливу молоду акторку звинувачують у вбивстві відомого продюсера. Її подруга-юристка допомагає дівчині виправдатися завдяки версії про самозахист. Розпочинається нове життя, сповнене слави та успіху, але з часом правда викривається.

Створити атмосферу 30-х років допомагала майже незмінна художниця по костюмах фільмів Франсуа Озона — Паскалін Шаванн. Ексклюзивно для ELLE.UA Шаван розповіла про роботу над новим фільмом і про те, що криється за гардеробом кожного з героїв.

Коли мова йде про такі фільми як «Мій злочин», ми з Франсуа Озоном (а це вже наш 20-й спільний фільм) не працюємо в музеї. Ми не прагнемо відтворити період точно таким, яким він був. Людські тіла стають інакші, і ми адаптуємося до статури сучасних акторів. Я працюю з їхніми фігурами, кольором шкіри та обличчями. Вони починають грати своїх персонажів на наших примірках. Костюми спрямовують їх, навіть переміщують.

Я почала зі складання теки іконографічних зображень. Ми з Франсуа використовували ці візуальні елементи, щоб визначити шлях, яким ми підемо, щоб надати нашій адаптації голлівудський відтінок, аж до реалістичності на початку, коли героїні бідні.

Щоб одягнути екстравагантну Одетт Шомет (Ізабель Юппер), нам була потрібна така ж театральність у її вбранні, як і в поведінці. Ми заснували свої ідеї на Сарі Бернар [французька театральна акторка кінця 19 — початку 20 століття, яка вважалася еталоном майстерності, перша велика театральна акторка, що знялася в кіно], тому одяг Одетт датований тим періодом.

Вона одягнена в театральне вбрання 1900-х років, хоча події фільму розгортаються в 1935 році. Та для Одетт Шомет це має сенс. Як ветеранка німого кіно з його пишномовною театральністю, вона завжди грає сцену. Її одяг розповідає цю історію. Одетт носить типове для зламу століть вбрання зеленого, бордового, чорного кольорів... Я багато працюю з комплементарними кольорами, і вони чудово поєднувалися з рудим волоссям та світлим обличчям Ізабель Юппер.

На іншому кінці спектра наші дві молоді героїні визначаються пастельними тонами. Ми хотіли створити різкий контраст між Одетт — живою легендою, яка використовує сміливі кольори — та героїнями, які тільки починають свій життєвий шлях. Полін і Мадлен — цілковито віддані своєму часу, кожна по-своєму і зі своїм темпераментом.

На одному кінці спектра ми маємо сучасність Полін (Ребекка Мардер). Її одяг передає маскулінну, «застібнуту на всі ґудзики» стриманість. А поряд розташувалася тріумфальна жіночність Мадлен (Надя Терешкевич) з її обтислими сукнями, глибокими декольте, підкресленими стегнами та грудьми…

Коли Мадлен на сцені виконує «Випробування Сюзетт», її стрижка, сувора чорна сукня та намисто нагадують нам легендарний силует Луїзи Брукс у «Скриньці Пандори» Пабста. Потім на коктейльній вечірці після вистави Мадлен одягає білу сукню з відкритою спиною. Хоча ми бачимо її лише мигцем, ця сукня передає відчуття бунтівничої еротичності. Костюм має матеріалізувати те, що відбувається в центрі сцени, передавати напругу між персонажами.

Чоловічі костюми відрізняються низкою тонших елементів: краватками, хустками, шаликами, годинниками, взуттям. Кожен чоловік потребував власної візуальної ідентичності, і ми глибоко продумали деталі. Це соціальна комедія, тож ми повинні були проілюструвати це з кожним персонажем.

Марсельський нувориш Пальмаред (Дені Бун) з’являється в кремовому смугастому костюмі, дещо химерному. Він сміливий; ми відчуваємо його впевненість і рішучість. У випадку з Рабюссе (Фабріс Лукіні) нам було необхідно підкреслити його соціальне зростання. Спочатку він низький державний службовець, нудний і сірий. Та після суду він підіймається вгору соціальними сходами, він одягає костюм-трійку, зшитий на замовлення.

Старший Боннар (Андре Дюссольє) представляє чисті традиції, добрий смак і буржуазний класицизм. Молодий репортер Рейтон (Фелікс Лефевр) є реверансом до Тентена. Франсуа хотів, щоб коханий Мадлен Андре Боннар (Едуард Сюльпіс) нагадував нам молодого Гері Купера чи Джеймса Стюарта. Костюми завжди є основною частиною візуальної сутності фільмів Франсуа. Як і в дуже стильних картинах «8 жінок» і «Відчайдушна домогосподарка», костюми «Мого злочину» поєднують гламур Любича з ноткою кислого реалізму Віолетт Нозьєр.