З життя давнього Львова. Коли ворог йде – ярмарків не буде!

Коли стріляють гармати, музи замовкають. Гул гармат обмежує звичну активність і змушує ховати товари та закривати свої ятки й купців. Палюче-крижані пальці війни відчуває на собі кожен громадянин воюючої країни.

На жаль, українці мусили переконатися в цьому на власному досвіді. Були подібні чи наближені до цього епізоди і в історії Львова. Зокрема, у 1503 році. Через ворожі напади королівська адміністрація пішла тоді на радикальне рішення і скасувала прибутковий міський ярмарок.

Бурхлива течія міського життя

Зазвичай люди приходять до міста, щоб подивитись на людей. Місто – це про варіативність, можливості, засоби та зв’язки. Також за високими й кам’яними стінами давніх міст часто шукали порятунку від свого непростого минулого. Інколи це вдавалося, але – не завжди.

Можна припустити, що якби в червні до давнього Львова тихенько приблукав якийсь таємничий Жан Вальжан, ніхто б не звернув на нього увагу. Усе тому, що в цей час у місті звично всі були дуже заклопотані – відбувалися ярмарки. Одні торговці нагнали багато худоби, інші привезли мед чи віск, треті нахвалювали свої горіхи, вино, а четверті – вже й побили горшки. Така доля і такі реалії великого торгового центру.

Стражденна, але привітна до Львова свята Агнеса

Регулярні ярмарки та Львів – це віддавна. Зокрема, ярмарок на день святої Агнеси. Його встановив ще в кінці травня 1472 року король Казимир IV. Монарх тоді видав відповідний привілей, який стосувався організації ярмарків у давньому Львові. Такі торги мали відбуватися на свято Трійці й на день святої Агнеси. Планувалося, що кожен з них триватиме орієнтовно два-три тижні. Ярмарок на день святої Агнеси на початках відбувався у січні, пізніше його перенесли на червень. Він був одним з найбільших та найвідоміших торговищ давнього Львова. Купці прибували з різних куточків. Особливо часто – з Молдови. В основному торгували великою рогатою худобою, волами. Як наслідок, навіть у тексті привілею на встановлення ярмарків король зазначав, що купці повинні без перешкод мати пасовища у безлюдних місцях та на територіях, де не сіється і не коситься.

Великим попитом на таких ярмарках користувалося також “волоське вино”. Ще мед і віск. Скажімо, у 1608 році Єлизавета Могила відправив до Львова 37 півбочок меду. Цей товар придбав львівський купець Киркор Мазикович. Єлизавета Могила – це дружина Єремії Могили та мама майбутнього митрополита Петра Могили. Привозили тоді до Львова й волоські горіхи, їх також продавали на ярмарках. При цьому, у досить великих кількостях. Натомість, зі Львова везли ремісничі вироби.

Шкідлива користь

Очікувано, що ярмарки швидко увійшли до річного циклу життя львів’ян та стали його невід’ємним елементом. Однак, траплялися все ж різні моменти. Наприклад, у травні 1503 року король Олександр скасував ярмарок на день святої Агнеси через напад ворогів. У відповідному документі він відзначав усю користь, яку місто має від традиції проведення ярмарків, установленої його попередниками. Водночас, через часті набіги ворогів та обезлюднення руських земель, монарх розпорядився ярмарків та торгів цього року не проводити. Будучи переконаними, що проведення ярмарків принесе більше шкоди, ніж користі, представники королівської адміністрації ярмарки та торги скасували.

Відтак було наказано, щоб крім ухвалення самого королівського акту, цю новину оголосили в кожному повіті, місті і містечку на руських землях. Особливо це розпорядження стосувалося тих населених пунктів, які знаходяться довкола Львова. Також людей, для яких ярмарки були звичним явищем їхнього життя. Отож, маємо тут дуже незвичайний випадок. З одного боку, монарх, який запроваджував практику міських ярмарків, дбав про Львів – піклувався про його економічний розвиток та благополуччя. З іншого боку, правителя, який тимчасово ярмарки скасував, у зневазі до міста також не звинуватиш – він опікувався безпекою тогочасних львів’ян та гостей міста.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Гвоздик-Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке. – Київ, 1999 // Ізборник [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litopys.org.ua/coss2/gvpr.htm
2. Привілеї міста Львова (XIV – XVIII ст.)/Упорядник М. Капраль, наук. ред. Я. Дашкевич, Р. Шуст. – Львів: Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка, 2010. – С. 110 – 117, С. 155 – 158.
3. Свята Агнеса, діва і мучениця // CREDO, 2023 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://credo.pro/2023/01/57541