Українці у світі. Оперна співачка, племінниця Соломії Крушельницької Іра Маланюк

Під час Другої світової війни 25-річна українська оперна співачка Іра Маланюк під приводом студій у Відні виїжджає зі Львова, не знаючи, що наступного разу повернеться додому вже після здобуття Україною незалежності.  Понад усе вона хотіла присвятити своє життя музиці та стати відомою солісткою. Але яку ціну їй довелося заплатити, щоб досягти того, чого вона прагнула? Авторка телепроєкту про відомих українців в Європі та Telegram-каналу Back to the Roots Анна Лодигіна вирушила на пошуки відповіді до Австрії.

^{Фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці}

«Подивіться, на цьому фото Іра у ролі Азучени, а це фотографія з опери "Весілля Фігаро" 1946 року», — Германн Беке простягає мені чорно-білий знімок. «Іра у сукні?» — запитую. «Ні, у сукні всесвітньо відома сопрано Марія Чеботар. А поруч з нею юна Іра Маланюк, якій довірили зіграти роль Керубіно». Вже понад годину ми сидимо з Германном Беке в архіві Університету музики та театрального мистецтва в Граці. Саме тут зберігається майже уся спадщина української оперної співачки Іри Маланюк: її листи, особисті речі, нотатки, фрагменти костюмів в яких вона виступала на найкращих сценах світу, нагороди, найпочесніша з яких — титул Kammersängerin від міністерства культури Баварії та уряду Австрії; та, звісно, багатий фотоархів.

«Пам`ятаю, як казав їй, коли вона вже хворіла: “Іро, тобі треба написати заповіт, кому і що має відійти”. Оскільки вона довго жила у Цюріху, її банківська комірка з цінними речами і паперами знаходилась там. Але Іра не любила займатись такими справами, тому хотіла, щоб я забрав все це і перевіз до України», — згадує Германн, який товаришував з Маланюк багато років.

^{Фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці}

Архів Іри на її Батьківщину так і не вдалось вивезти, тож він осів в університеті Граца, де вона викладала близько 20 років після завершення сценічної кар’єри.

Коли я зробила запит до Граца із проханням переглянути спадок Маланюк, була вражена екстремально швидкою відповіддю.

«Приїжджайте! Ми усе покажемо, дуже раді, що українцям цікаво більше дізнатись про їхню зірку оперної сцени. Ще вам потрібно обов’язково поговорити з Германном Беке, який дуже добре знав її. Йому 78 років, але він з радістю з вами зустрінеться».

З хвилюванням вже за тиждень я приїхала до Австрії.

Про Іру Маланюк я дізналась випадково, читаючи біографію іншої відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Виявилось, що Соломія мала племінницю, з якою вона, правда, ніколи не бачилась, оскільки до Другої світової жила в Італії та гастролювала світом. Племінницю звали Ірою і вона пішла шляхом своєї відомої тітки. Мріючи з дитинства про велику сцену, вона вчилась у консерваторії при Польському Музичному Товаристві імені Монюшка у Станіславі (нині Івано-Франківськ), згодом двічі на тиждень їздила на уроки вокалу до знаменитого баса Адама Дідура. І врешті у двадцять років дебютувала на сцені Львівської опери. Успіх був настільки великим, що Ірі та ще трьом співакам запропонували контракт із Варшавською оперою.

^{Фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці}

Разом зі старшою сестрою Ельзою Іра виїхала до Варшави. Перший виступ був запланований на 1 вересня 1939 року — звісно ж, він так і не відбувся. Ранком того дня німецькі війська увійшли на територію Польщі. Розпочалась Друга світова війна. Іра із сестрою була змушена пішки тікати з Варшави назад до Станіслава. Там вона починає виступати, а згодом стає солісткою у Львівській опері. Переживши окупацію Львова нацистами, як і інші співаки, Іра була змушена виступати в спектаклях для німців та окремо для місцевих. Цікаво, що саме в цей період її репертуар дуже збагатився українськими композиторами — вона виконувала обробки народних пісень, твори Лисенка, Степового і Січинського.

Ситуація у Львові була бентежною. Дивом домігшись дозволу на виїзд до Відня, Іра вирушає на студії до відомої співачки Анни Бар-Мільденбург. Юна дівчина і подумати не могла, що наступного разу побачить свій дім вже по завершенні своєї карколомної кар’єри, коли Україна буде незалежною!

Критики називали голос Маланюк «чарівливим» і відзначали, що він підкорив найбільші театри світу. Сценічними партнерами Іри були найвидатніші співаки ХХ століття, такі як Елізабет Шварцкопф і Маріо Дель Монако. Вона працювала з найкращими диригентами, зокрема з Гербертом фон Караяном, найвпливовішим капельмейстером світу за версією The New York Times. Втім, на Батьківщині про неї відомо катастрофічно мало. Тож більше я сподівалась дізнатись саме у Граці.

^{Фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці}

«Іра була дуже відомою співачкою, але в особистому житті була дуже скромною, без краплини пихи. Це те, що я цінував у ній найбільше», — перше, що каже мені при зустрічі товариш Іри, 78-річний Германн Беке.

Він вперше побачив її, коли був ще школярем. Тоді на сцені Грацької опери вона виступала в ролі Кармен як запрошена зірка. Через десять років після цього Германн став її студентом в Грацьому університеті, де Маланюк викладала.

«Вона досконало володіла технікою співу. Ні я, ні будь-хто інший з її студентів не забудуть, як під час екзамену вона сиділа із завжди привітним і добрим обличчям, що би не відбувалось. Але коли зустрічалася з нами наодинці, то була строга і до дрібниць розповідала, де і що ти зробив не так», — усміхаючись згадує Беке.

Згодом Германн зайняв у навчальному закладі посаду директора, і вони почали працювати разом з Ірою. Їхні вчительсько-учнівські стосунки переросли у дружбу, яку вони зберегли до її останніх днів. Іри Маланюк немає вже 13 років, а Германн дотепер до дрібниць пам’ятає усі історії, які вона йому розповідала.

«Іра емігрувала до Австрії разом з сестрою. У них завжди був панічний страх перед росіянами, саме тому вона не хотіла жити у Відні, який після Другої світової опинився під окупацією радянських військ».

Тож отримавши запрошення від мера Граца зайняти позицію солістки в місцевому театрі під час перебування на студіях у Відні, вона з радістю погодилась. Тим паче разом із контрактом їй пропонували достойний на той час гонорар та оренду двокімнатної квартири.

^{Фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці}

Дебютувати на сцені Граца Іра мала в опері «Трубадур» Верді у ролі Азучени. Диригент запитав її, чи виконувала вона колись цю партію. «Так, мені тільки потрібно кілька репетицій з оркестром», — відповіла співачка. І за кілька днів із гучними оваціями виступила перед публікою, отримавши компліментарні відгуки від критиків у пресі. Вже перебуваючи в зеніті слави через багато років вона призналась диригентові, що насправді ніколи не виконувала партію Азучени.

Опера Граца стала трампліном для кар’єри Маланюк. Через 2 роки вона отримала запрошення від Цюрихської опери. Потім вона виступала в кращих театрах світу, включаючи Ла Скала і Мюнхенську оперу. Її графік був щільним. Вона жила в потягах, тому що могла дати кілька виступів на тиждень у різних містах і країнах. Іра мала не лише прекрасний голос, але й чудовий артистичний талант і великий репертуар від Моцарта і Штрауса до сучасних творів — дуже різних за складністю та стилем. Не кожна співачка могла з цим впоратись.

^{Іра Маланюк у Львівському національному академічному театрі опери та балету, 1994 рік (фото з архіву Університету музики та театрального мистецтва в Граці)}

Чи шкодувала Іра, що не має власної сім`ї та дітей? Германн Бекке ствердно киває головою. «Так, вона часто говорила мені, що кар`єра і спів — це найважливіше в її житті. Втім їй не вистачало родини». Це і була ціна, яку Ірі довелося заплатити, щоб здійснити свою мрію і стати відомою оперною співачкою. Маланюк двічі була одружена, але обидва шлюби не склались. Реалізувати свої материнські почуття Іра частково могла, коли від раку померла її сестра, і вона стала опікункою її прийомної доньки Андреа. Втім своє життя вона присвятила сцені, а після останніх двадцяти років роботи на сцені Віденської опери — студентству, а саме Університету музики та театрального мистецтва в Граці, де вона викладала. Шануючи пам’ять про неї, навчальний заклад назвав одну з навчальних аудиторій імені Іри Маланюк. Відчути її присутність змушує досить реалістичний портрет, який висить на стіні. Складається враження, що вона дивиться саме на вас тим самим привітним, але скануючим поглядом, про який розповідав Германн Беке.

Чи співала Іра українських пісень? «Завжди! Іра часто давала вечірні концерти і виконувала там українські пісні, — каже Германн, і показує мені ще одну фотографію. — Це 80-річчя Іри. Тут вона зображена з професором Лео Вітушинським, який був гітаристом. Бачите, вони тримають келихи з шампанським у руках і співають гімн України». Символічно, що останній публічний виступ Іри Маланюк відбувся у Відні 1976 року, — його програма складалася переважно з обробок українських народних пісень. Зокрема, «Реве та стогне Дніпр широкий» на вірші Тараса Шевченка.

^{Фото з особистого архіву Германна Беке}

Протягом свого кар’єрного шляху, Іра зробила більше, ніж могла будь-яка інша співачка. Сучасні виконавці дотепер дивуються, як можна було, наприклад, заспівати 270 вистав у Folks Opera і 212 у Відні всього за п’ять років. Але вона зробила кар’єру не тільки в оперному співі, але й у камерному, що значно відрізняється.

Щоб досягти успіху в кар`єрі соліста, необхідно зберігати дуже тонкий баланс між великими амбіціями та самокритичністю. Іра Маланюк мала до цього природний хист. Вона була безстрашна і неймовірно працьовита. Ці якості зробили з дуже старанної учениці співачку зі світовим ім`ям.