Чи справедливість візьме гору? Нещасний Бартош, син Мартина зі Львова

Незнання законів не звільняє від відповідальності, незнання історії дарує ефект граблів на кожному кроці, а приналежність до певної спільноти зобов’язує до співвідповідальності. Останнє сповна відчув на власній шкурі бідолашний купець Бартош, син Мартина зі Львова, який поїхав торгувати на молдавські землі.

Важко сказати, якою людиною він був і якими цінностями керувався. Врешті, це нікого і не цікавило – чесний він був чи підступний і наглий. Доля “дарувала” йому “нагоду” розрахуватись за негідні дії іншого купця зі Львова. Останній вчинив обман, який супроводжувався байдужістю та бездіяльністю львівської влади. Відтак до Бартоша підійшли й вилучили у нього круглу суму. Відстоювати себе сенсу не було – йому просто порадили звернутися до львівського магістрату.

Два львівські купці і молдавський митник

Однією з найгірших речей світу торгово-фінансових операцій є повірити комусь на слово. Скільки наївних мишок вже попалося на цей безкоштовний сир, але подібні історії надалі трапляються. На початку XVI століття роль такої миші приміряв на себе і сучавський митник Ісаак. До нього прийшов львівський міщанин, купець Коснар. Він взяв на поруки іншого львівського міщанина, Антонія. Відтак зобов’язувався заплатити за того 87 угорських золотих. При тому, за курсом, який буде на момент сплати.

З наступного розвитку подій можна зрозуміти, що цього зроблено не було.

Співпраця та відкритість

Коли сучавський митник Ісаак зрозумів, що потрапив у халепу і ніхто не збирається оплачувати взятих на себе зобов’язань, він почав писати листи до львівського магістрату. Чиновник розповів про цю ситуацію, деталізував імена головних дійових осіб, просив їх знайти і повернути його кошти. Кожного дня митник Ісаак ретельно перевіряв лапки та крила своїх поштових голубів, але листа-відповіді від львівського магістрату не знаходив.

Тоді чіткий та педантичний митник постукав вище і розповів про все молдавському правителю. Той не надто хотів сваритися з владою Львова, але відправив посольство до короля і послав з ними й митника Ісаака. Зворотній шлях лежав через Львів, де митник спробував заглянути в очі та гаманець місцевих політиків. Невідомо, що з очима, але казну вони швидко закрили. Тобто не надто переймалися цією ситуацією та особливого бажання вирішити проблему не демонстрували. Навіть ангажуватися в неї не хотіли. Ісаак повернувся додому, але осад від відвідин Львова залишився.

Нещасний Бартош

Покращив митнику Ісааку настрій молдавський правитель Богдан. Той поставив Ісаака на чолі молдавської лотареї. Точніше наказав стягнути втрачені кошти з першого принагідного львівського купця, який трапиться під руку. Волею долі, цим “щасливчиком” виявився Бартош, син Мартина зі Львова. Сподіваємося, що йому на шляху до і з Молдавії не траплялися жодні розбійники і в той час не було зливних дощів, адже сукупність і збіг цих факторів могли б перетворити торгівельне турне Бартоша до Молдови на суцільне пекло.

Щоб там не було, але Бартош цього дня став біднішим на 87 угорських золотих.

Шляхетність та опіка

Малоприємна історія, яка трапилась у володіннях молдавського господаря з бідолашним Бартошем, сином Мартина зі Львова, насправді не дає нам жодних підстав звинувачувати ту сторону хоч у чомусь. Тим більше, що на цьому все не завершилося. Молдавський господар Богдан написав ще один лист до львівського магістрату. У ньому переповів обставини цієї історії, наголосивши на тому, що до львівської політичної верхівки зверталися раніше, але належної реакції не спостерігалося. Відтак він зазначив, що в його володіннях були змушені вдатися до такого кроку і стягнути гроші з купця Бартоша.

Що особливо цікаво, наприкінці свого звернення воєвода і правитель молдавської землі знову згадує про Бартоша. Молдавський господар закликав львівський магістрат відновити справедливість і повернути Бартошу забрані в нього гроші. Відшкодувати йому збитки, або ж знайти того Коснара і схилити до цього його. На думку молдавського правителя, Бартош не мав би зазнати збитків у цій історії, простий львівський купець не повинен виявитись крайнім. Чи так воно було?

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

1. Васильєв В., Чучко М. Молдавське князівство // Енциклопедія історії України, 2010 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
2. Вирський Д. Богдан ІІІ Одноокий // Енциклопедія історії України, 2003 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
3. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. – Lwów, 1878. – T. VII. – С. 244 – 246.