Ми з України: що треба знати про художника Олександра Мурашка

Олександр Мурашко – видатний український художник, фундатор нового українського малярства ХХ століття та один з організаторів Української академії образотворчого мистецтва. Він отримав визнання на міжнародних виставках, мав великий успіх за кордоном, але найбільше любив Батьківщину. "Тут світло, тут сонце, тут чудова природа, тут своя культура", – так писав художник.

РАННІЙ ПЕРІОД

Олександр Олександрович Мурашко народився 7 вересня 1875 р. Майбутній художник не знав свого рідного батька та й матері поряд не було. Майже до 18 років він носив прізвище матері –  Крачковський,і лише після офіційної процедури всиновлення змінив його на прізвище вітчима. Перші дванадцять років життя вважаються невідомим періодом в біографії художника.

Можемо сказати, що в шестирічному віці рідний брат матері забрав Олександра у свою сім’ю в місто Борзна, що на Чернігівщині. Там його виховувала бабуся, яка дуже любила хлопчика, розповідала йому історії про козаків та навчила бачити красу природи. Коли майбутньому художнику виповнилося вісім, його мати вийшла заміж за Олександра Івановича Мурашка, в неї прокинулись материнські почуття і вона вирішила забрати хлопчика до себе.Тоді Олександр переїхав до Чернігова, де його вітчим Олександр Мурашко володів невеликою іконописною майстернею. Через певний час вітчим переносить свою майстерню в Київ, так як почалися роботи по оздобленню Володимирського собору, і перевозить сюди родину. В цей час вітчим почав залучати пасинка до іконопису. Та юний Олександр прагне потрапити на навчання в художню школи Миколи Мурашка (брата вітчима) і серйозно вивчати малярство. Таким чином назрів конфлікт, що змусив 15-річного хлопця покинути батьківський дім. Це був важкий період життя. Він бідує, часто голодує, ночує на баржах та схилах Дніпра. Не впасти духом йому допомагає професор університету св. Володимира Адріян Прахов, який на той момент керує розписами у Володимирівському соборі.

ПРОМІЖНИЙ ЕТАП

Мине цілих чотири роки, перш ніж конфлікт буде вичерпано: Прахову вдалося умовити Мурашка-старшого, і 1894 року Олександр вирушає на навчання в Петербург, де успішно складає іспит до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. 1896 року він вступає до майстерні Іллі Рєпіна і стає його улюбленим учнем. В Академії молодий художник чимало часу віддає самоосвіті. Зближується з гуртком українських художників Опанаса Сластіона. Щоліта приїздить в Україну, де багато сонця, тепла і така красива природа. Не без впливу Рєпіна обирає він тему для конкурсної роботи: це історично-побутова картина "Похорон кошового". Картині присуджують перше місце і придбають її для музею Академії, а сам автор отримує стипендію на подорож за кордон. За кордоном Мурашко працює в Парижі й Мюнхені, який, за словами Антоновича, допоміг йому перебороти впливи Рєпіна.

КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД

У 1907 році художник переїжджає до Києва і оселяється в будинку свого вітчима, що знаходиться за адресою вулиця Мала Житомирська, 14. Тут художник написав свої найвідоміші роботи. Мурашко яскраво демонструє свій талант на ювілейній виставці свого дядька – Миколи Мурашка у 1908 роцi. Для його робіт була відведена окрема зала. Майстер експонував картини: "Карусель", портрети Я. Станіславського, М. Мурашка, "На ковзанці", "На терасі", "На кормі" та інші. Пізніше, у 1909 році, він отримає золоту медаль на міжнародній виставці у Мюнхені за картину "Карусель", та буде показувати свої роботи на Венеційській бієнале. Декілька років Мурашко є активним учасником мюнхенського сецесіону. Він також проводить персональні виставки у Кьольні, Дюссельдорфі та Берліні. І, звичайно, бере активну участь у мистецькому житті Києва. Він відшукав власний індивідуальний стиль у живописі та поєднав імпресіонізм з реалізмом.

У 1909 році Олександр Олександрович розпочинає свою викладацьку діяльність у Київському художньому училещі, а вже через три роки відкриває свою приватну студію. Після смерті вітчима в 1910 році Мурашко продає майно на Малій Житомирській і купує невеликий будинок з садом на Лук’янівці, де будує майстерню. У 1917 року долучається до відкриття Української академії мистецтв. Мурашко очолює одну з майстерень живопису.

14 червня 1919 року, вночі, поблизу дому на Лук’янівці лунає постріл, який обриває життя талановитого українського художника Олександра Мурашка. Він загинув на 44 році життя від руки тодішньої більшовицької влади.

Текст: Оксана Багрій