Осучаснення панельок на прикладі модерністського «Суперблоку» в Польщі: як адаптувати їх до нових потреб?

Як і в багатьох інших країнах Європи, великі панельні блоки у Польщі були вирішенням житлових проблем середини ХХ століття, однак зараз не відповідають сучасним потребам. Зазвичай їх оновлення обмежується утепленням і фарбуванням фасадів, та можливі і вдумливіші проєкти. WhiteMad показує альтернативний підхід на прикладі пропозиції перепланування модерністського «Суперблоку» в Катовіце.

Приблизно 12 мільйонів поляків живуть у панельних будинках, що будувалися швидко та дешево, аби забезпечити потребу в житлі. Проблеми багатоквартирних висоток у Польщі відрізняються від тих, що характерні для Західної Європи. Наприклад, у Франції таке житло зазнавало «геттоїзації», бо заселювалося переважно бідними мігрантами. Польща ж не знала такого напливу економічних біженців, біля польських панельок все ж чимало зелених зон, дитячих майданчиків, шкіл, магазинів, іншої соціальної інфраструктури.

Однак планування квартир, дешеві матеріали та сірі фасади знижують привабливість такого житла. Як правило, основні зміни, яких зазнають панельки, — це термомодернізація фасадів, відповідно до нових будівельних вимог. Заразом із утепленням фасади фарбують у кольори веселки, вважаючи, що так сіра типова багатоповерхівка виглядатиме веселішою. Роками синонімом термомодернізації були пастельні відтінки. Ось приклад, як виглядає будинок із пастельною фарбою та з грамотнішим підходом до оздоблення фасаду.

Випускник Сілезького технологічного університету Філіп Ґавін пропонує ґрунтовніший підхід. Він розробив проєкт модернізації великого панельного будинку в Катовіце.

«Суперблок» (Superjednostka) налічує 15-поверхів, не рахуючи цоколя, і вміщує 764 квартири. Його збудували за проєктом Мечислава Кроля у 1972 році. Автор надихався «Житловою одиницею» Ле Корбюзьє у Марселі (1952 рік).

Однак оригінальний задум польського архітектора сильно змінили з міркувань економії. Так, відмовилися від ефектного скління нижнього цокольного рівня та скляних перегородок між балконами, дитсадка та спільних просторів для жителів, басейну на даху тощо. Тож зрештою суперблок у Катовіце вийшов значно біднішим, ніж марсельський житловий комплекс.

Ґавін пропонує перетворити перший поверх на службово-торгівельний: з аптекою, кафе, пекарнею, перукарнею, коворкінгом, пральнею, туалетами. На другому поверсі можна облаштувати колівінг: житловий простір зі спільними кухнями та їдальнею, читальними залами, терасами, майстернею, коворкінгом і пральнею. Такий простір може бути привабливим, наприклад, для студентів.

Решта 13 поверхів — житлові. Зараз у «Суперблоку» є чотири типи квартир, найменша з яких має площу 38 квадратних метрів, найбільша — 55,5 метра.

При цьому основна конструкція несучих стін базується на модулі 6,6 х 6,6, що дозволяє легко видозмінювати планування як по горизоналі, так і по вертикалі. Це і пропонує Ґавін.

Відокремлені маленькі кухні можна об’єднати з їдальнями. Частину квартир пропонується розширити, з’єднуючи дві квартири, що утворить помешкання площею 76 метрів, зручне для родини з дітьми. Окремі квартири можна зробити двоповерховими. Розташування санвузлів не змінюється.

Чим більше різних типів квартир у будинку, тим вірогідніше, що в ньому селитимуться різні за віком і статками мешканці, що, своєю чергою, запобігатиме соціальній сегрегації та геттоїзації.

П’ять наменших квартир на кожному поверсі перебудовують під зони загального користування, що зміцнюватиме зв’язки між сусідами. Тут можна облаштовувати читальні зали, тренажерні зали, кімнати для йоги чи медитації тощо.

Частину даху автор також пропонує віддати під спільний простір. Тут можна створити три зони відпочинку, де мешканці влаштовуватимуть вечірки та смажитимуть барбекю.