Хто першим знайде скарби Великого Лугу? "Копачі" вже шукають, поки археологи воюють

Коли будували Дніпрельстан (Дніпровську ГЕС) терени майбутнього рукотворного моря ретельно досліджували археологи. Це водосховище, на відміну від Каховського (до підриву греблі), займає відносно невелику площу, до того ж станом на 1927 рік, коли почалося будівництво, істориків ще не повністю «запресували». А каховський гідровузол зводили рекордними темпами (його навіть здали на рік раніше запланованого), площа водосховища була в рази більшою.

До того ж «копати» на місцях Січі влада взагалі вважала націоналістичними витребеньками.

Січі та багато інших пам'яток

Крім перелічених вище Січей, під воду пішов також й величезний масив археологічних пам’яток, пов'язаний із племенами та народами, які колись мешкали на цій надзвичайно привабливій для проживання території. Враховуючи специфіку місцевості та її зручність (величезні запаси риби та дичина, Дніпро, як важлива транспортна артерія), які там тільки племена та народи не залишили свій слід. Археологічні артефакти місцями просто лежали під ногами.

Цікаві розповіді старожилів про давні знахідки запиисав у своїй праці «Народная память о Запорожье» (Катеринослав, 1911 р.) відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець Яків Новицький (нащадок соратника Івана Мазепи полковника Ілька Новицького). Виділимо розповідь про якісь городища посеред Великого Лугу:

«На плавнях Попова єсть городище, котре ми звемо Велике. А на п’ять верст далі, в плавнях Бродського, - мале. На обох городищах жили колись турки…»

Тут варто зауважити, що приписувати туркам давні споруди – давня українська традиція. Особливо вона поширена в місцевостях, які у більшій чи меншій мірі контактували із османами. На Поділлі, зокрема, за версією місцевих селян, чи не всі давні споруди «турки построїли».

Монети, кераміка, ваза

Далі читаємо вже про знахідки із тих городищ:

«Щогоду, як прибуває вода весною, - воно («велике городище» - авт.). стоїть мов острів. Тут люди знаходять черепки посуду, маленькі горщики, а год двадцять тому назад чоловік викопав невеличку мідну вазу. Викопав та продав шинкареві».

Яків Новицький пізніше власноруч обстежив те городище, але крім результатів його обмірів та згадки про ями, залишені копачами (ага, вони вже були й тоді) згадуються лише уламки «грубої» кераміки (тобто маємо щось архаїчне, досить давнє і аж ніяк не турецьке).

Там же у Новицького читаємо, що в урочищі «Кучугури» (піщані пагорби), що посеред Великого Лугу є залишки якихось «палаців», про що свідчать камінні фундаменти та розсипи великої і дуже твердої цегли. Там селяни знайшли якісь великі мідні труби і безліч дрібних, схожих на луску, срібних монет. А в могилах довкола відкопали чимало різних розмірів казанів. Казани, - то і скіфи можуть бути. А монети, судячи з опису – це найвірогідніше дирхеми Золотої Орди. Тобто можна припустити, що йдеться про якесь поселення чи навіть містечко ординських часів.

У цілому по тексту чимало згадок про знахідки крем’яних та мідних наконечників стріл, архаїчних скляних намистин, різноманітної кераміки, монет тощо.

Прогнозується, що у результаті підриву греблі має осушитися площа до тисячі квадратних кілометрів. Відповідно археологи зможуть отримати доступ до величезного масиву пам’яток, у тому числі і до Січей. Зрозуміло, що будь які дослідження тут стануть можливими виключно після Перемоги та розмінування. Наразі вся ця територія взагалі перебуває в зоні ураження ворожою артилерією.

Кургани і городища також під загрозою

Підрив греблі також призвів до знищення культурних пам’яток та поставив під загрозу археологічні пам’ятки.

У перші дні після підтоплення стало відомо, що вода практично знищила знаменитий своїми розписами у наївному народному стилі будинок-музей Поліни Райко в Олешках.
Ймовірно, пошкоджено чи втрачено величезний масив археологічних пам’яток, як відомих, так і ні, яких просто змило водою разом із ґрунтом. Масштаби цих втрат доведеться ще з’ясовувати.

Олександр Симоненко – експерт Кримського інституту стратегічних досліджень, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України констатує, що знищення російськими військами греблі Каховської ГЕС ставить під загрозу існування історичних ландшафтів і пам’яток археології в прибережних районах по обом берегам Дніпра. Там розташовані античні поселення та пізньоскіфські городища ІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е., стоянки кам'яного віку по берегам Ягорлицької затоки, сотні курганів в «Долині курганів» між Іванівкою та Садовим, середньовічні пам'ятки доби Великого Князівства Литовського.

– Археологічне обстеження постраждалих територій – наше першочергове завдання сьогодні, – розповідає ТЕКСТАМ голова Правління «Спілки археологів України» Євген Синиця. – Йдеться і про пам’ятки нижче греблі, які потрапили в зону затоплення, і про осушену частину водосховища. В першому випадку має відбутися фіксація руйнувань, в другому – фіксація сучасного стану пам’яток, які були відомі до затоплення, та виявлення невідомих пам’яток, які можуть відкритися».

Експерт зауважує, що такі роботи можуть повноцінно відбуватися лише по завершенні активних бойових дій та бодай часткового розмінування в цьому регіоні.

Але небезпека натрапити на щось вибухонебезпечне не відлякує «чорних копачів» які масово посунули на колишнє дно водосховища.

Фотографії знахідок вже широко «гуляють» соцмережами. В основному поки що це лише “підйомні” знахідки. Тобто те, що можна підібрати, побачивши на землі. Але вже є чимало інформації про проведення нелегальних розкопок.

– Окрема проблема, якою мають опікуватися радше правоохоронці, а не археологи та пам’яткоохоронці, – зауважив наш співрозмовник, – є недопущення пограбування пам’яток в зоні лиха, спричиненого терактом, скоєним росіянами».

Археологи - у війську

Романтикам хотілося б відновлення Великого лугу у первісному вигляді, але якою буде екосистема, що постане на місці осушеного водосховища – покаже час.
Про перспективи відбудови греблі і ймовірне відновлення водосховища теж буде йтися вже після припинення бойових дій.

Скільки часу матимуть археологи на дослідження? Археологи вважають, що часу небагато.

– Вже в короткотерміновій перспективі постане питання про дослідження насамперед пам’яток, які знов опиняться в зоні затоплення, – археолог Євген Синиця. – Насамперед, безумовно, у фокусі суспільної уваги будуть археологічні рештки козацьких Січей, але йтиметься і про щонайменше десятки, якщо не сотні пам’яток інших епох, на дослідження яких ми матимемо лічені роки. Тож вже буквально сьогодні не зайвим буде планування того, в який спосіб організувати такі масштабні роботи і як забезпечити їх фаховими виконавцями. Навряд до Перемоги йтиметься про конкретні плани, зараз можна сформулювати хіба що загальну концепцію».

Окрема проблема – брак фахівців, що взялися б за такі дослідження. Сьогодні в Україні налічується лише трохи більше двох сотень практикуючих археологів (у Польщі, для порівняння, близько 7.5 тисяч). На жаль, ця цифра постійно зменшується, у тому числі через повну відсутність фінансування археологічних досліджень з боку держави. Багато археологів, а серед них кандидати та доктори наук, воюють в лавах ЗСУ. В археологічних спільнотах часто з’являються повідомлення про загибель колег.

Для такого масштабного та обмеженого строками проекту, як термінове дослідження Великого Лугу, просто не вистачить кадрів.

Фаховий археолог – «товар штучний». Аби історику довірити самостійні дослідження мало мати диплом істфаку, потрібно принаймні 4-5 років праці в експедиціях під керівництвом старших товаришів.

Без фінансування та підготовки кадрів ми знову ризикуємо навіки втратити величезний пласт нашої історії, втратити унікальний та несподіваний шанс дослідити те, що вважалося навіки загубленим.