Правила етикету в кав’ярні від наших дідусів

Виявляється майже вісімдесят років тому відвідувачі кав’ярень не всі і не завжди вели себе пристойно за тогочасними чи навіть сучасними стандартами. Тож в газетах розповідали про правила поведінки. Разом з нашим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова ми знайшли перелік таких правил.

Ці правила поведінки були подані в газеті “Український доброволець ” від 17 червня 1944 року. Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок.

Вояк – взірцем між людьми. В ресторані, наварні, касині, кантині, буфеті

Ресторан чи каварня не є вже сьогодні місцем для розваги. Є багато мужчин та жінок, що не харчуються дома, а тому приневолені заходити до цих приміщень на обід, вечерю й сніданок.

Крім того, при сучасних умовах міського життя, коли люди мають здебільша лише маленькі помешкання з одної-двох кімнат, каварні всюди в Европі показалися дуже придатними, як місце чисто ділових зустрічей. Але в цих місцях  – каварнях, ресторанах, винарнях, а у війську в кантинах, і таборових світлицях зобов’язує певна поведінка.

Занадто голосна балачка, грюкання стільцями, дзенькання посудою, голосне нарікання на їжу чи напої, нагромаджування біля себе всіх часописів викликає невдоволення других гостей.

Ніхто не сміє думати, що в ресторані чи каварні може поводитися як хоче, бо він за себе платить. Вихована людина поводиться скрізь пристойно: не їсть з ножа, не облизує ложки чи пальців, не сьорбає голосно юшки чи чаю, не ховає в кишеню рештків їжі, мовляв, він за це заплатив.

Коли входимо до ресторану, чи каварні, здіймаємо накриття голови. Коли хочемо сісти при столі, що вже частинно зайнятий, просимо у присутніх дозволу. Але не знайомимося й не заводимо балачок. Коли нам потрібний список їжі, цебто стравоспис, або меню, чи сіль, також звертаємося зі запитанням: «Чи дозволите?»

Коли біля нас проходить знайомий здоровимо, схиленням голови.  Коли це жінка або якась старша людина, встаємо і кланяємося.

Коли жінка йде сама до ресторану чи каварні шукає зовсім вільного стола і тільки коли такого немає, сідає біля столу, де є вільне місце, запитавши спершу дозволу присутніх. Не починає розмов зі сусідами, не оглядає настирливо своїх сусідів, а вихований сусід не пробує розмовами нав’язати знайомство.

Коли до ресторану чи каварні приходимо з пакунками не кладемо їх на стіл, а біля себе на стілець, ліпше, однак, залишити їх у роздягальні. Є непристойно під час їди читати. Мужчини не повинні курити, поки їх сусіди їдять.

Коли нам їжа не подобається, не нарікаємо голосно, не кричимо за це на кельнера, а непомітно для других робимо йому зауваження.

Коли сусід або сусідка, відчувши наше бажання, запропонує нам сіль, часопис чи щось інше, особливо чемно дякуємо.

Коли відходимо від спільного столу, кланяємося.

Ні в ресторанах, ні в каварнях сидіти в пальті є непристойно, бо коли б кожний сидів у пальті, шинелі, шапці та калошах, то каварня одразу обернулася б в найгіршу коршму чи заїздний двір.

Коли до ресторану чи каварні йде жінка з мужчиною, він входить наперед й придержує двері, шукає місця й помагає жінці роздягатися. Мужчина робить теж замовлення кельнерові, запитавши перед тим своєї дами чого бажає.

Кельнера кличемо відповідним рухом руки або неголосним закликом, але ніколи свистом чи стуканням ножем або виделкою по посуді, або як часами буває – стуком чобота об долівку.

Мужчина сам вирівнює рахунок. Негарно виглядає, коли жінка, що сидить у товаристві мужчини, сама платить за обох, навіть коли це є її чоловік. Але коли жінка випадково зустрінеться при столі зі своїм знайомим, сама платить за себе.

Ніколи не розглядаємо настирливо людей, що проти нас, чи при сусідному столі сидять, тим більше коли вони їдять.

Також не говоримо між собою про них так, щоб це звертало їх увагу.

Коли до ресторану чи каварні йде велике товариство, один з молодих мужчин шукає місця, і коли відповідне для всіх знайдеться, тоді товариство йде за своїм провідником.

Коли ви запрошуєте до ресторану чи каварні товариство, запитуєте кожного, що бажає замовити. Як господар стола, ви повинні турбуватися, щоби ваші гості були добре обслужені. Після гостини непомітно платите рахунок, не намагаючись показувати всім, скільки у вас, мовляв, грошей!

Коли до столу підходить якийсь ваш знайомий, ви встаєте й балакаєте з ним стоячи. Розмова не повинна довго тривати, бо вас чекають гості. Але коли так станеться, запрошуєте його до товариства, знайомите з присутніми й стараєтесь про нього, як і про других своїх гостей.

Ресторани-автомати є дуже вигідні для людей, що мають мало часу й грошей. Кождий може там наїстися так само добре, як і в ресторані, але дешевше і скорше. Правда, нема там ні того спокою, ні вигод, як в ресторані, що має значіння для здоровля.

В автоматах не роздягаємося, а мужчини не мусять навіть шапок чи капелюхів здіймати, коли нема там роздягальні. В автоматах звичайно люди поспішають, але пристойна поведінка й тут потрібна. Не штовхаємо один одного, щоб скоріше дістати їжу, не задержуємося без потреби коли бачимо, що нема місця, а другі чекають. А їмо так, як і при найліпшому столі.

Годиться також зазначити, що, буваючи в каварнях, ресторанах і подібних публичних місцях, в інтересах суспільного здоров’я, додержуємося певних правил гігієни: кашляємо й чхаємо неодмінно закриваючи рот і ніс хустинкою, в ніякому випадку не плюємо на підлогу, не приносимо знадвору болота, добре перед тим витираючи чоботи, а коли маємо нежить чи інфлюенцу або хворих дітей вдома на заразні хвороби (шкарлятина, дифтерія), то взагалі уникаємо ходити до публичних місць.

Курці, зокрема, мають курити менше, рахуючись з тим, ще в каварні також хотять приємно провести час і такі гості, що не курять. Крім того, курці особливо мусять дбати про чистоту й не залишати після себе, як то часто буває, на серветці чи під лозі та на кріслах, гори розсипаного попелу, тютюну, окурків, поламаних сірників і подертих любовних листів.

По тому, який після себе залишаємо стіл та підлогу під ним, зразу кожний пізнає, якого роду гості за тим столом сиділи…”

Можливо доречним було б і для сучасних відвідувачів кав’ярень друкувати такі правила поведінки. Але тут є нюанс – ті, кому потрібно було б їх прочитати – газети точно не читають.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерело: Вояк – взірцем між людьми. В ресторані, наварні, касині, кантині, буфеті // Український доброволець. – 1944. – Ч. 57 ( 17 червня ) – С. 4.