Заборона дубляжу фільмів: що думають про це глядачі та кінопрокатники?

Соцмережі та учасники ринку активно обговорюють законопроєкт про дубляж англомовних фільмів у кінотеатрах. Загалом лунає переважно критика, адже українці звикли до озвучки, а за останні роки — до якісного дубляжу.

28 червня президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради проєкт закону про англійську мову в Україні. Документ встановлює вимоги до володіння англійською окремими категоріями посадовців, дублювання написів та документів англійською тощо.

Окремий пункт зобов’язує українські кінотеатри з 2025 року демонструвати принаймні 50% фільмів, де мовою оригіналу є англійська, з українськими субтитрами без дубляжу. У 2026 році частка має зрости до 75%, а у 2027-му — всі англомовні стрічки мають показуватися мовою оригіналу.

Протягом цих трьох років відвідувачам кінотеатрів субсидуватимуть вартість квитків на фільми англійською мовою.

Кінотеатри проти проєкту

Представники кінотеатрів, опитані LB.ua, критикують цю вимогу.

«Починати з кінопрокату — абсолютно хибний шлях. Кінотеатри України потерпають від жахливого спаду відвідуваності, і заборона дубляжу поглибить його», — заявляє членкиня правління Спілки кінотеатрів Людмила Горделадзе.

Вона зауважує, що «Жовтень» показує фільми мовою оригіналу, але у маленьких залах на 20-30 людей, для вибіркової аудиторії. Основні збори дають покази дубльованих фільмів у великих залах.

«Будемо змушені зменшити кількість сеансів. Зараз у нас і без цього дуже низька відвідуваність, вона ще не вийшла навіть на той рівень, що був під час ковіду після карантинних послаблень, і ми не знаємо, скільки триватиме війна. Є люди, які припинили ходити в кінотеатри, бо відчувають, що не мають права на розваги. Є інші, які якраз ходять, щоб розважитись, і вони не захочуть напружуватися для читання субтитрів», — коментує директорка мережі «Оскар» Вікторія Добровольська.

На ТВ заборона не поширюється

Засновник дистрибуторської компанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов зветає увагу на те, що в законопроєкті не обмежується дублювання фільмів на телебаченні.

«В кіно ходять 10–15% населення, кінотеатри сконцентровані переважно у великих містах, де люди і так краще знають англійську. Логічно було б починати з телебачення як з умовно безкоштовного для споживача контенту, який охоплює абсолютну більшість населення всієї країни, а вже потім підтягувати кінопрокат, де людина платить гроші за перегляд», — вважає він.

На його думку, медіаменеджери при владі свідомо убезпечили телебачення від вимог показувати недубльовані фільми із субтитрами, щоб не втрачати аудиторію. Зауважимо, що міністр культури Олександр Ткаченко є власником «1+1 Продакшн» та низки інших телекомпаній.

Ринок дубляжу і піратство

Ще одна проблема — втрата робочих місць у галузі дубляжу, яку держава стимулювала останніми роками і яка дуже добре розвинулася. «Це, мабуть, єдина кіногалузь, до якої взагалі немає претензій», — додає Добровольська. 

У Мінкульті запевняють, що ринок дубляжу не постраждає, а перепрофілюється на стримінгові платформи.

Крім того, побічним ефектом може бути стимулювання піратства, адже частина глядачів піде на піратські сайти за дубльованими стрічками, зокрема, в російському дубляжі.

Законопроєкт також критикують за те, що не передбачено частки дубльованих фільмів для дітей, які не можуть читати субтитри, для людей з поганим зором тощо.

У Мінкульті наголошують, що текст законопроєкту — не остаточний, його ще обговорюватимуть із фахівцями та депутатами.

Як в інших країнах Європи?

У 1990-х роках у Румунії ще продавалися піратські відеокасети з одноголосою озвучкою, але поза тим практично всі фільми та серіали в кінотеатрах та на телебаченні демонструються мовою оригіналу та з субтитрами. Виключення становить дитячий контент. За статистикою, лише 22% румунів надають перевагу дубляжу перед субтитрами.

У Португалії також всі фільми демонструються мовою оригіналу, за виключенням анімаційних фільмів і контенту для дітей, молодших за 12 років.

У Франції дубляж є повсюдним, як в кінотеатрах, так і на телебаченні. Виключення становлять незалежні стрічки для нішевої аудиторії. Так само — в Іспанії, де фільми та телеконтент дублюються європейською іспанською, або мовами регіонів, каталонською, мов басків тощо.

У фашистській Італії показ фільмів іноземними мовами взагалі був заборонений, і традиція дубляжу налічує багато років й міцно вкорінилася.

Німецькомовний ринок дубляжу вважається одним із найбільших у Європі. І в Австрії, і в Німеччині дублюється практично весь контент. Понад 70% австрійців відмовляються дивитися недубльоване кіно з субтитрами. У німецькомовних регіонах Швейцарії кінотеатри все ж надають перевагу субтитрам. Німецький та франзуцький дубляж позичають певні регіони Бельгії, в той час як у Фламандії кіно дублюється місцевим діалектом.

У Словаччині нерідко транлюють фільми, дубльовані чеською мовою. У Македонії позичають дубляж сербською.

Загалом населення підтримує дубляж або субтитри відповідно до практики, яка склалася у країні. Таким чином звичка, вироблена пропозицією, формує попит.