В луцькій Галереї мистецтв відкрили виставку до 100-річчя Олександра Байдукова

Колектив Волинської організації Національної спілки художників України вшанував 100-річчя з дня народження народного художника України Олександра Байдукова виставкою його творів. 

Презентація відбулася 10 липня, на ній була присутня журналістка Район.Культура. 

50 великоформатних полотен у великій залі – це лише мала частина багатого доробку митця, та у фокусі воєнного сьогодення твори 70-80-х років ХХ століття несуть актуальні меседжі та вражають високим професіоналізмом.

З початком Другої світової війни, молодий студент Дніпропетровського художнього училища Олександр Байдуков став воїном і пішов на фронт. Зустрів весну 1945 року в Берліні. А коли в 1947 після демобілізації потягом повертався додому (народився він в селі Троїцьке біля Запоріжжя), то несподівано зійшов на станції Маневичі на Волині, зачарований її унікальною природою. Залишився тут назавжди і написав власну живописну «пісню» «Волинь моя!», за влучними словами художника Костя Борисюка.

У величезному живописному спадку Олександра Байдукова – більш як тисяча полотен, у переважній більшості в техніці олійного живопису. Улюблені жанри – пейзаж і натюрморт, а головна тема – замилування красою Волині у ліричній авторській інтерпретації й кольоровій палітрі.

Колеги і друзі митця з теплотою пригадали час спілкування з Олександром Байдуковим, поділилися думками про сучасне звучання його творів. 

«Художник працював дуже багато і плідно, постійно був на пленерах, де писав з натури. Брав активну участь в республіканських і міжнародних виставках. У спілці майже щороку роки відбувалися його виставки творів. Олександр Васильович часто дарував свої картини різним установам. Твори зараз знаходяться в музеях, приватних колекціях. І сьогодні вони актуальні, бо перегукуються з нашими реаліями, як, наприклад, робота «Кінець фашизму», яку він написав у 1999 році», – розповів голова правління ВО НСХУ Володимир Марчук.

«Війна і решта життя Олексндра Байдукова – це життя в мистецтві. Ця людина, говорячи без пафосу, віддала своє життя мистецтву, творчості. Це заслуговує на велику повагу. Я пропоную дивитися на доробок митця з точки зору вічності. Час вносить свої фільтри, свій фокус, змінює критерії оцінки. І перед цими творами хочеться зняти капелюха тому що більшість з них написані з натури», – зазначила мистецтвознавиця, директорка Художнього музею Зоя Навроцька і висловила думку, що спадок митця заслуговує на організацію меморіального музею.

«Олександр кожний день малював. Щодня працював. Став народним художником України. І Волинь будуть пам’ятати за творами Олександра Васильовича», – сказав художник Віталій Мельник.

«Його академією мистецтв стала природа. І це не менша академія, ніж Львівська чи Київська. Природа сформувала його як великого митця. Я думаю, що він написав свою пісню в образотворчому мистецтві «Волинь моя!». Він щиро любив і милувався нею, досконало знав всі квіти й дерева», – висловився художник Кость Борисюк.

Петро Троневич пригадав, як їхній спільний приятель митець Іван Бойко постійно приносив Олександру Байдукову різні предмети українського побуту для натюрмортів, а також про цілющу силу його картин, наповнених енергією природи.

Світлана Байдукова, донька митця, подякувала спілчанам за організацію виставки, шанувальникам творчості батька за любов і увагу до цієї події, які відбулася попри воєнний час і привернула увагу багатьох глядачів.

Гості події оглянули експозицію творів митця, обмінялися враженнями й поспілкувалися зі спілчанами, приятелями Олександра Байдукова, зробили багато світлин на згадку. Виставка триватиме протягом ще протягом місяця – у поціновувачів живопису і гостей міста є можливість наживо переглянути полотна знаного художника в Галереї мистецтв ВО НСХУ.

У віртуальній Галереї мистецтв створена персональна сторінка Олександра Байдукова, де можна знайти більше інформації про його життєвий шлях і творчість.

Фото Маші ПИЛИПЧУК та Олега БУРЛАКИ