/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F193%2Fd13e2799bddc0a98b51ef8876bb4b725.jpg)
"Я своя. Я українська": добірка фільмів, серіалів та вистав за участю Ади Роговцевої
Творчий доробок української актриси кіно і театру Ади Роговцевої — більш ніж 150 ролей у театрі та понад 100 теле- й кіноролей. У 23 роки вона отримала звання заслуженої артистки України, а згодом і безліч інших відзнак — Шевченківську премію, орден Княгині Ольги, "За заслуги" I, II, III ступенів, звання героїні України.
Ада Роговцева належить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України, але багатьом вона відома передусім як радянська актриса. Справді, чимала частина її творчості припала на період Радянського Союзу й саме в радянському кіно Роговцева зіграла ролі, які зробили її відомою — до прикладу, головні ролі в стрічках "Салют, Маріє!" і "Вічний поклик".
Суспільне Культура пропонує розглянути вибраний доробок актриси — ролі в українському радянському кіно, ролі про Україну та ролі в незалежній Україні.
Про свою українську ідентичність Роговцева говорить, що вона "з тих, хто зробив свій вибір, вирісши", але згадує, що "пошепки гімн України співався у хаті тоді, коли за це саджали".
"Кривавий світанок", 1956
Дебют Ади Роговцевої у кіно — український радянський фільм "Кривавий світанок", екранізація повісті Михайла Коцюбинського Fata Morgana. За сюжетом селянин Марко Груша бореться проти поміщиків за землю, а допомагає йому в цьому кохана дівчина Гафійка, яку грає Роговцева.
"Летючий корабель", 1960
Радянський повнометражний художній фільм-казка, знятий за мотивами української народної казки про богатиря Котигорошка на Кіностудії імені Олександра Довженка.
За сюжетом, Котигорошко вирушає на пошуки своєї сестри Оленки, яку викрав Змій. Запорожці викували хлопчику меч, дали живої води та провели в дорогу. На летючому кораблі він прилетів у зміїне царство, переміг Змія, оживив сестричку, звільнив невільників і повернувся в рідні краї.
Леся Українка у творчості Роговцевої
"Таких постатей, як Леся Українка, ставлять на п’єдестал. На них моляться, як на ікону, а вони ж живі люди. І коли ці люди лишають по собі такий слід, який можна погортати, подивиться, погладити… Це заходить у кров, у серце", — говорить Роговцева про творчість Лесі Українки, яка стала для неї чи не найважливішою в житті поеткою.
Актриса згадує, що в радянський час багато працювала в Москві, проте Лесю Українку читала в оригіналі. Їй казали: "Ну, Адочка. Ну, что такое? Ты же наша", на що Роговцева відповідала: "Яка я ваша? Я своя. Я українська. Я у вас працюю, але не більше".
Фільм "Лісова пісня", 1961
Ада Роговцева зіграла польову русалку в фільмі "Лісова пісня" за драмою-феєрією Лесі Українки. Фільм знятий на кіностудії імені Олександра Довженка, головну роль у стрічці виконала українська актриса Раїса Недашківська, а музику створив композитор Ігор Шамо.
Вистава і фільм "Камінний господар", 1971
У 70-х роках Роговцева отримала роль Долорес у п’єсі "Камінний господар" за твором Лесі Українки. У цьому образі вона виступала в Національному театрі імені Лесі Українки, а згодом їй запропонували знятися в однойменному фільмі, але вже у ролі донни Анни. Партнером Ади Роговцевої у стрічці став Богдан Ступка, який грав Дон Жуана.
Вистава "Сподіватися", 1977
У ролі самої Лесі Українки виступала Ада Роговцева у виставі "Сподіватися" за сценарієм Юрія Щербака. П’єса поєднувала біографічні мотиви та уривки з творчості поетеси.
Роговцева розповідала, що вони з Щербаком хотіли поставити твір на сцені столичного театру, але розуміли, що представити виставу українською мовою їм не дозволять. Тоді вирішили виступили з п’єсою в російській драмі, але українською мовою.
За задумом автора, у виставі було три іпостасі Лесі Українки — Мавка, Співоча душа та Поет у "Давній казці". Двох героїнь грала Роговцева, а роль дев’ятирічної поетеси дісталася її доньці Катерині. Виставу доповнював акомпанемент фортепіано, а пісні виконувала Ніна Матвієнко.
"Приборкання вогню", 1972
Радянський художній фільм, знятий за мотивами біографії українського вченого і конструктора ракет Сергія Корольова. У стрічці його ім’я не згадується жодного разу, а в критиці йдеться про такий собі "збірний образ", однак глядачі точно знали, про кого це кіно.
Зйомки відбувалися на космодромі Байконур, у Звьоздному Городку, а також в Україні — в Дніпрі (тодішньому Дніпропетровську) та Криму. Ада Роговцева зіграла кохану науковця: ця роль принесла їй нечувану популярність, а стрічку відзначили призом "Кришталевий глобус" на кінофестивалі в Карлових Варах.
Пісня "Ішло дівча лучками", 1984
Не фільм і не роль, а маловідомий запис української народної пісні "Ішло дівча лучками" у чудовому виконанні Ади Роговцевої. Свого часу цю композицію виконували співачки Ніна Матвієнко та Алла Кудлай.
"Дев'ять життів Нестора Махна" і "Тарас Бульба", 2006 і 2009
Стрічки про Україну, але з російським імперським поглядом на неї — "Дев'ять життів Нестора Махна" і "Тарас Бульба", зняті відповідно Росією та в копродукції Росії і України.
Перший фільм розповідає про життя анархіста Нестора Махна, його кроки в організації комун та створення Революційної повстанської армії. Ада Роговцева зіграла матір головного героя.
"Тарас Бульба" знятий за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя, викликав негативну реакцію в Україні й Польщі через фальсифікацію історичних даних. Схвально сприйняли його в російських шовіністичних колах, до прикладу, лідер ЛДПР Володимир Жириновський назвав стрічку "найкращим фільмом десятиліття", також ще тоді активна Комуністична партія України нагородила режисера стрічки премією імені Леніна "За високохудожнє втілення у кіномистецтві ідеалів дружби українського і російського народів, пропаганду спільної історичної та культурної спадщини у фільмі".
Обидва фільми транслювався на російському "Першому каналі". У 2014 році Держкіно України відмовило "Тарасу Бульбі" в прокатному посвідченні за викривлення історичних подій, фальсифікацію і дискредитацію української національної ідеї та загальну антиукраїнську спрямованість.
Сама Роговцева так говорила про свою роботу в Росії та з росіянами:
"Ще на початку акторського життя мені пропонували співпрацю більшість театрів Петербурга та Москви. Але я твердо відмовлялася від них. Мої сцени тут, мої могили тут. Я українська актриса.
Згодом, вже у 2000-х, я мала кілька антрепризних вистав у Росії і багато знімалась там у кіно та серіалах. Після анексії Криму та з початком війни з Росією я, звичайно, відмовилась від будь-якої співпраці, хоча кликали мене десь року до 2016.
А згодом мене попередили, що на мене завели кримінальну справу. Мовляв, гонорари, які я начебто заробила під час зйомок у російських фільмах, витрачаю на підтримку бандерівських «каратєлєй», «хунти» — чи хто ми там для них?.. Це було після того, як ми з колегами влітку 2014 року зіграли благодійну «Варшавську мелодію-2» у Будинку офіцерів і зібрані глядачами гроші – хто скільки міг – передали Київському військовому шпиталю. Саме та сума фігурувала в «кримінальній справі».
Але до Росії я більше не їздила не тому. Не маю ні найменшого бажання виходити з моїм добрим словом, з відкритим серцем до недобрих людей, які ставляться по-злому і до мене, і до мого народу, і до моєї Батьківщини".
"Перші ластівки. Залежні", 2020
З початку російсько-української війни у 2014 році Роговцева бойкотує росіян і російське кіно, натомість продовжує зніматися в українському.
Зокрема, вона виконала роль бабусі одного з головних героїв у молодіжному серіалі "Перші ластівки". Сюжет серіалу розповідає про проблеми, з якими стикаються школярі та їхнє оточення в підлітковому віці: героїня Роговцевої займалася вихованням свого онука, поки не опинилася в пансіонаті для людей похилого віку.
"Хоча моя роль у «Перших ластівках. Залежні» не головна, вона дуже важлива. Адже на ній зав'язані сюжетні лінії, завдяки яким режисери підіймають важливу тему: виховання дітей, участь у цьому процесі бабусь. Це мене і зацікавило", — розповідає про серіал Роговцева.
"Віддана", 2020
Роль княгині виконала Ада Роговцева в українському повнометражному фільмі "Віддана". Він знятий за мотивами роману "Фелікс Австрія" письменниці Софії Андрухович, події стрічки розгортаються в XIX столітті в австро-угорській Україні у місті Станиславів (нині Івано-Франківськ).
За сюжетом доктор Анґер втрачає в пожежі дружину, але рятує двох дівчат – рідну дочку Аделю і дочку працівників Стефанію. Він вирішує виховувати їх разом. Через 25 років дівчата все ще нерозлучні, але вони досі не розуміють, хто вони одна одній: сестри або ж служниця і господиня.
"Вітер зі Сходу", 2019
З початку російсько-української війни Ада Роговцева часто відвідувала українських військових на фронті. Про виступи акторів та провідних майстрів українського театру й кіно упродовж 2014–2019 років розповідає документальний фільм "Вітер зі Сходу".
Глядачами цих виступів ставали місцеві жителі, які опинялися на лінії вогню чи вимушені були покинути окуповані міста та селища, а також українські військові, які потрапляли на імпровізовані вистави безпосередньо з боїв, чергувань, виїздів.
Режисеркою-постановницею стрічки стала Катерина Степанкова, дочка Роговцевої, а режисером монтажу — ветеран, доброволець-госпіталь'єр Євген Тітаренко, який рятував поранених під час АТО, а решту часу фільмував побачене.
"З 2014 року ми на Сході. У нас є команда, і ми їздимо туди. Ініціює все це моя дочка Катерина. З нами їздить мій онук. Він оператор: знімав передову, знімав хлопців і знімав нас, те, що ми грали і робили. Назбиралося дуже багато матеріалу. Так був створений фільм «Вітер зі Сходу».
Мене питають, чому я в такому поважному віці їду туди. І я скажу так: там боронять нашу землю мої діти, мої онуки, мої товариші. Мене носять на руках хлопці. Беруть і передають з рук в руки", — сказала телеканалу Суспільне Київ Роговцева.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ада Роговцева залишається в Україні, публічно засуджує дії росіян, займається волонтерством, зборами на ЗСУ, а ще заснувала благодійний фонд.
У березні 2022-го, під час оборони Києва, акторка розповіла, що приймає українських воїнів у себе вдома:
"Хлопці приходять прийняти душ, випрати білизну. Даю їм чисту білизну. Вони приносять мокрі шкарпетки, тож я їм з такою радістю дарую чисті. Я їх годую. Поки щось було, я готувала своє. Стежу за тим, щоб, коли вони зайшли в будинок, він був і чистим, і повним їжі.
Онук і зять — у добровольчих загонах: воюють, захищають. Моя дочка та невістка — волонтерки. Я народилася оптимісткою. Але в останні роки в мені з’явилися деякі інші якості. Я почала ненавидіти. І я дуже ненавиджу вбивць".