Що відбуваєтсья на колишньому дні Каховського водосховища

Завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, професор, член правління Української природоохоронної групи Іван Мосієнко

Засіяти травами

-Ви нещодавно були в районі Каховського водосховища. Що ви там бачили?

Ми були на території Нової Воронцовки, а потім на території національного природного парку “Кам’янська Січ”, працювали там в затоках водосховища. Воно там нешироке 4 - 5 кілометрів, і якщо ти виходиш на саме водосховище, тебе дуже добре видно з протилежного берега.

Коли ми були там ще було достатньо волого, це був кінець червня. Але мул вже почав тріскатися, утворилися двадцяти - тридцяти саментрові тріщини. Дуже багато було загиблих молюсків, раків, траплялася і риба. Але найбільше, звичайно - це молюски. Мільйони і мільйони.

На дні Каховського водосховища ми бачили багато паростків верби

Але водночас дуже багато проростків рослин, і одним з найбільш поширених був проросток верби білої. Місцями таких проростків дуже багато. Верба біла - це сама звичайна наша верба. Що буде далі з ними - невідомо. Можливо, якщо грунт більш висохне - ці паростки можуть загинути. Або навпаки. Щось зараз стверджувати - зарано. Треба далі здійснювати моніторинг.

-Чи не витіснять наших рослин агресивні інвазійні, чужорідні види?

Так, звичайно, ми фіксували й проростки рослин інвазивних видів. Але все ж на момент моніторингу переважали саме проростки нашої верби. За кількістю проростків верба переважає всі інші види разом узяті.

Загалом, найкращий спосіб протидіяти чужорідним рослинним видам - це зберігати чи відновлювати наш рослинний покрив. Інвазивні види завжди проникають туди, де вже є людський вплив. Як тільки щось пооремо, покопаємо - там завжди з’являться інвазивні види. Якщо ми не чіпаємо природу - інвазивні види не вселяться, наші рослини їх не пустять.

-Але чи реально відновити традиційну рослинність на такій велетенській території?

Тут найбільш цікаве питання - де взяти стільки насіння аборигенних рослин. Тобто їх вже треба заготовляти зараз, щоб наступного року висіяти. Поки що цього ніхто не робить.

де взяти стільки насіння звичних для понизівя Дніпра рослин?

Щодо самого процесу - то я б це насіння засівав якимись літакам чи, скоріше навіть, коптерами. Після трактора залишаться борозни, і вони залишаться надовго, особливо, якщо він їхатиме по мулу.

Загроза пилових бур і виникнення пустелі - мінімальна

-Чи є небезпека, що після висихання грунту і в подальшому буде роздуватися вітрами?

Уже середина літа, це якраз час, коли найбільша ймовірність виникнення пилових бур. Але на даний час ми не бачимо жодного пиління, попри те, що водосховище місцями вже достатньо висохло.

-А як все ж таки щодо небезпеки виникнення якихось пустельних ділянок на місці Каховського водосховища?

Пустель в Україні не може бути, тому що ми не пустельна зона. Пустеля характеризується не лише відсутністю рослинності, але й певними кліматичними показниками. Це дуже жаркий і сухий клімат, майже без опадів. У нас інший клімат - випадають опади і не так жарко.

-Але ж ми всі знаємо про Олешківські піски, які часто називають пустелею…

Олешківські піски - це рукотворне явище, яке з’явилися через перевипас овець, які знищили природній рослинний покрив. Під яким справді були піски. У випадку Каховського водосховища ми маємо зовсім інший склад ґрунту - так мул, поховані під ним ґрунти, вапняки.

Світовий тренд - відновлення природних екосистем

-Що ми можемо побачити на місці водосховища через рік?

Уже зараз ті прогнози, які робилися раніше, не дуже справджуються. Тому поки варто просто моніторити ситуацію, тим більше, що через військові дії там зараз нічого й не зробиш. А вже наступного року буде більш зрозуміло, що там власне треба робити.

Але який буде сенс щось там відновлювати, якщо прийняте рішення про повторне затоплення території. Тому ми чітко повинні визначитися - чи ми відновлюємо водосховище, і йдемо шляхом середини 20 століття, чи не відновлюємо, і йдемо згідно з сучасними трендами відновлення природних середовищ.

Ну і треба, звичайно, зважити всі “за” та “проти”, зокрема, і ті, про які чомусь майже не говорять. Ніхто не згадує про вкрай погану логістику між лівим і правим берегами водосховища.

аби потрапити з одного берега водосховища на інший, мені треба було подолати більше двісті кілометрів

Я якось працював на локаціях на лівому та правому березі, так для того, аби потрапити з одного берега на інший, мені треба було подолати більше двісті кілометрів. Села, які все життя були через річку, опинилися розділеними фактично морем, не було побудовано жодного порома. І переїхати на інший берег можна було лише або в Запоріжжі, або в Херсоні.

Через Каховську ГЕС був повністю загублений нерест риби. Через що необхідно було утримувати кілька рибоводних заводів, які розводили рибу і зариблювали Дніпро.

А ще цвітіння води, яке останніми роками набуло величезних масштабів. Проблеми з судноплавством, перед шлюзами завжди накопичувалися величезні черги суден, які по три добри чекали, аби пройти шлюз.

А ще цвітіння води

У самому водосховищі теж траплялися самі справжні шторми. Як казав мені капітан одного буксиру, краще пережити шторм на морі, чим на водосховищі. Вода ж прісна, не такої щільності і не так тримає.

Ну і давайте не забувати, що ми отримуємо більше 200 тисяч гектарів нової території, яка була фактично втрачена.

І, звичайно ж, питання декарбонізації. Де один з основних засобів - це відновлення природних екосистем. А болотні, лучні екосистеми акумулюють вуглецю набагато більше, ніж водосховища.

-Чи може природна екосистема на місці Каховського водосховища утворитися без людського впливу?

Якщо заново не затопити водою і не розорювати утворені заплави, то у будь-якому випадку місцева флора, рослинність переможе. Просто якщо їй не допомагати, то цей процес розтягнеться на 30 чи 50 років. Ті ж інвазивні види можуть спочатку захопити певні території, і потім треба буде час, щоб місцеві види їх витіснили.

Якщо ж підсівати аборигенніі види, то цей процес буде відбуватися швидше. Але те, що навіть без нашого втручання з часом відновляться корінні рослинні угруповання - це без сумніву.

-А якщо за допомогою людини - скільки може зайняти процес відновлення?

В принципі вже за десять років ми зможемо отримати достатньо пристойні рослинні угруповання з місцевих видів. При чому це будуть різні угруповання. На схилах відновляться степові угруповання, трохи нижче до води - лучні, ще нижче - болотні. Плюс ліси, заплавні ліси, водна рослинність. Рослинність там була дуже строката і такою вона і відновиться.

Директор Інституту гідробіології, член-кореспондент НАНУ, голова Гідроекологічного товариства України Сергій Афанасьєв

Мул і марганець

-Ви отримуєте зараз якісь дані з району Каховського водосховища?

Так, ми ведемо гідрохімічний моніторинг дніпровської води на постійній основі. Завдяки волонтерам і військови ми один- два рази на тиждень отримуємо проби води з Дніпра. Ми намагалися домовитися з ДСНС, аби напряму брати проби у районі Каховського водосховища, але вони нам відмовили через загрозу для життя. І дійсно - до росіян там не так уже й далеко, як тільки вони побачать, що хтось бігає з якимось приладами - одразу почнуть стріляти.

Як директор я нікого з співробітників інституту посилати досліджувати в район Каховського водосховища я не можу і не буду. Але я не можу і заборонити людям, які знаходяться у відпустці, приїхати на берег водосховища, щось там набрати, навіть в обхід блокпостів. Науковці завжди будуть трохи дивними в очах пересічного громадянина - все одно будуть лізти, куди не треба, діставати якусь інформацію.

-І як змінюється склад дніпровської води після аварії?

У перші дні у воді був дуже великий вміст колоїдних часток (дуже маленькі частки матерії, в основному глина, намул- ТЕКСТИ). До складу цих колоїдів входили солі мангану (марганцю - ТЕКСТИ), заліза. Вміст колоїдних часток тоді був у 100 - 200 разів вищим, ніж зазвичай.

-Мова йде про забруднення від металургійного виробництва?

Ні, мова йде про природні речі. Якщо місто назвали Марганець, то кількість марганцю у цьому регіоні як хімічного елементу буде велика. Все це осідало на дні, а коли трапився підрив і вода поринула з водосховища всі ці речі піднялися з дна у вигляді такої собі зависі з цих самих колоїдних часток. І це ударило по рибі.

Ці частинки почали забивати рибі зябра, що спричинило її масову загибель. Загинула дуже велика кількість риби у нижньому Дніпрі. Фактично, ми можемо навіть говорити про загибель цілих видів. Так можливо повністю втрачена локальна популяція морського судака, який мешкав лише в Дніпро-Бузькому лимані.

Тобто як мінімум один вид риби ми втратили назавжди. Річ у тім, що цей вид судака був надзвичайно чутливим до кисню, а от ці колоїдні частинки повністю блокували зябра навіть у простих судаків.

Але подібні речі спостерігалися у перші дні, потім це прийшло у норму.

Але є ще проблеми і з органічним забрудненням. Кожен новий дощ приносить досить таки велике забруднення органічною речовиною. Тому що зараз на осушених територіях лежить просто таки величезна кількість загиблих молюсків.

загальна маса мертвих молюсків складає приблизно 500 тисяч тонн

Для розуміння масштабів - за нашою оцінкою загальна маса цих молюсків складає приблизно 500 тисяч тонн. І коли йдуть дощі вся ця органічна жижа стікає у Дніпро і підвищує органічне забруднення річки. Але поки суха погода воно потроху стабілізується і вода більш менш нормальна.

Ми, до речі, спрогнозували, що буде цвітіння фітопланктону - дрібних прісноводних водоростей біля Одеси. За нашими підрахунками, лише за перших три доби з моменту підриву греблі з Каховського водосховища винесло 17 тисяч тонн фітопланктону.

Все це, звичайно, понеслося у Чорне море. Опріснення води у морі допомогло їм ще розмножитися, але початковий поштовх дало оце “маточне стадо”, яке прийшло з Каховського водосховища.

-Так розумію зараз вода у Дніпро-Бузькому лимані теж потрохи приходить у норму?

Так, ситуація там теж нормалізується. Там де ми беремо проби - у районі Миколаєва, свідчить, що ситуація повертається там до норми.

Чи виживуть нові озера

-Зараз на місці Каховського водосховища формується нове-старе річище річки, паралельно там виникають ще якісь водойми. Можна говорити про утворення нової екосистеми?

Великих водойм там залишилося від п’яти до восьми. Вони переважно поєднані з річищем Дніпра. Ці водойми мають бути у більш менш нормальному стані, оскільки є доступ до річища річки, там могла залишитися риба, буде живий зообентос (донні організми - ТЕКСТИ).

Доля цих водойм буде вирішуватися лише десь зимою. Тоді води буде менше, все закриється льодом, відповідно почнуться зимові замори. Але до зими вони будуть у більш менш нормальному стані.

Середніх за розміром водойм близько двадцяти, деякі пов’язані з річищем Дніпра, інші - ні. Ті, що пов’язані з Дніпром - вони так само як і великі водойми точно проіснують до зими, ті що не пов’язані - все залежатиме від погодних умов.

Якщо залишок літа буде дуже спекотним, без дощів, а вони самі мілкі, то вже до кінця літа вони можуть загнити і все там загине. Тому що немає доступу свіжої води, немає кисню, немає доступу їжі для донних організмів, молюсків перш за все, що фільтрують воду.

Зовсім маленькі озера або вже загнили, або скоро загниють

Зовсім маленькі озера, площею від декількох десятків квадратних метрів до гектара, їх кілька десятків тисяч - більшість з них або вже загнили, або загниють у найближчі місяць - півтори. Знову ж таки, все залежить від погоди - чим буде жаркіше, тим швидше це відбудеться.

Ми дуже боялися, що станеться залпова загибель всього живого одночасно. Якби склалися умови масової загибелі, почався замор риби, а потім би пішов дощ - тоді б масова загибель поширилася б на русло Дніпра.

Риба гине, починає гнити, гниття зменшує вміст кисню у воді. Чим більше гнилої води, тим менше кисню. Спочатку гинуть більш чутливі організми, починається їх гниття, що призводить до загибелі менш чутливих, і в результаті гине все. Це був би принцип доміно - загинуло б усе живе аж до Дніпро-Бузького лиману.

Але цього таки не трапилося, нам просто пощастило з погодою. Якби у перших два тижні після осушення водосховища почалися зливи, спочатку продукти гниття потрапили з осушених територій у воді, потім би загнила сама вода.

-Яким на вашу думку мав би бути найкращий вихід з ситуації?

Та гребля, яка стояла, вона ніяким екологічним нормам не відповідала. Каховська гребля, як і всі інші греблі на Дніпрі не мали рибоходу. І це була справжня катастрофа. Якщо вже відновлювати, то будувати і нормальний рибохід, щоб дати можливість осетровим дійти до запорозьких порогів.

Якби ми стали за мету збереження різноманіття осетрових, то я б рекомендував не підіймати рівень води до того, який був, а трохи його зменшити, зробити нормальний рибохід, біля Запоріжжя перед порогами продивитися як сформовані нерестовища для осетрових, і зробити таким чином, щоб вони могли нереститися.

Осетри

-А яка з осетровими зараз ситуація?

Дуже складна. У Херсоні був завод з розведення осетрових. І там зараз все або було зруйноване, або пішло під воду. Щодо дикого стада осетрових, то саме в цей час вони здійснювали нерестову міграцію і фактично все маточне стадо осетрових сконцентрувалося біля Каховської греблі якраз перед підривом.

втрати осетрових величезні

Після підриву вочевидь усю рибу змела вода. Тобто втрати осетрових величезні.

-Але ж уряд вже прийняв рішення про відбудову Каховської ГЕС…

На цей час є рішення Уряду не про відбудову ГЕС, а про побудову двох перемичок для залиття водосховища. Логіка тут зрозуміла - боротьба з загрозою пилових бур і нестача води. Хоча тут теж є одна проблема - ці перемички, на відміну від греблі, не передбачають регульованого екологічного скиду води.

Екологічний стік - це стік, який більш менш відповідає природному і забезпечує всі функції нижче гребель. Бо якщо ми даємо мало води у річище воно потроху зникає.

Херсонські плавні вже постануть наступного року як були. Але якщо там не підтримувати нормальну швидкість течії, водообмін - все це там буде гнити. Але я думаю, що ці проблеми ми будемо ще обговорювати.