Богемна рапсодія / Рецензія

Емоджі рецензія: 🎵👑🎤👍 🎬👎 👨‍🎤👏 👩‍🎤👩‍❤️‍💋‍👨😊 👨‍❤️‍💋‍👨😢 🎸🥁🎹😐 💵💵💵😒 🌄😮 ⏳😕 💔😭 🎶😍 🏆😎

Твіт рецензія: “Bohemian Rhapsody” – звучить, заворожує, але втрачено внутрішній сенс.

Коли зазвучить “Bohemian Rhapsody”, мене переповнює неймовірний захват. Всесвіт музики Queen заворожує мене, а історія їхнього успіху завжди була для мене надзвичайно цікавою. Моє серце завжди лине до розгадки того, як народжувалися твори, які вривалися у свідомість мільйонів.

Фільм “Богемська рапсодія” вдалося мені переглянути лише недавно, вже у 2024 році. Раніше, я був на міжнародного фестивалю, я його пропустив через інші кінематографічні пригоди.

Цей фільм – це телевізійна драма, з сильним впливом стилю Оксани Байрак. Відчувається, що кожен кадр обрамлений грошима Голлівуду, але чомусь ніби намагається втілити історію в оманливо примітивному форматі. 

Всупереч тому, що сценарист Ентоні МакКартен та режисери  намагалися знайти новий вимір історії, їхні спроби не дали бажаних результатів. Сюжет виглядає занадто плоско та безконфліктно, не вдалося передати ту внутрішню боротьбу та драму, яка лежала в основі.

Незрозуміло, як і чому Фредді почав переживати, як й чому йому стає погано, і як важливі люди потрапили у його життя. Повернутий час у “Богемській рапсодії” виглядає неясно, абияк пояснений. І, звісно, залишається питання, чому не всі учасники гурту були відображені належним чином. Вони, здавалося б, слугували лише декорацією, доповненням до сценарію, несучи мінімум значущості.

Рамі Малек, який втілив Фредді Мерк’юрі, дуже намагався втілити великого вокаліста,  але часом відчувалася нестача глибини.

Гвілім Лі, виконавши роль Браяна Мея, гітариста та автора пісень Queen, також зробив свій внесок. Бен Харді, який став Роджером Тейлором, барабанщиком і вокалістом, а також Джозеф Маццелло, втіливши Джона Декона, басиста та автора пісень, продемонстрували небагато в акторському мистецтві. Варто відзначити, що автори фільму відверто більш звертали увагу на схожість акторів та прототипів та, на жаль, втратили можливість поглибитися у багатозначність та унікальність цих особистостей. Актори відіграли свої ролі відносно непогано, але бракувало глибокого відображення внутрішніх конфліктів та унікальності кожного із них. 

Але, на щастя, в музиці фільму ми знаходимо врятовану глибину. “We Will Rock You”, “We Are the Champions”, “Another One Bites the Dust” і “Bohemian Rhapsody” роблять картину більш емоційно насиченою, хоч і допомагають лише ненадовго відірватися від її недоліків.

Висновок: “Богемська рапсодія” на великому екрані створює враження, наче ми дивимося на щось недбале і дешеве. Вразлива душа гурту Queen, виявляється, важко висвітлюється на екрані, і навіть талановитість акторів не може повністю врятувати картину від цього враження. І, можливо, саме ця нестача вірної спрямованості призвела до втрати того дорогоцінного внутрішнього вогню, який розгортався в музиці Queen.