10 фактів про автора безсмертної «Енеїди» Івана Котляревського, яких ви могли не знати

9 вересня 1769 року у Полтаві народився український письменник, класик нової української літератури Іван Котляревський. Його поема «Енеїда» стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою, й започаткувала новий етап формування української літературної мови. В день народження видатного українського письменника та громадського діяча згадуємо найцікавіші факти з його життя, яких ви могли не знати.

Портрет Івана Котляревського авторства художника Івана Їжакевича

1. Серед небагатьох художніх портретів Івана Котляревського зберігся і його текстовий портрет, задокументований сучасниками: «На обличчі були помітні сліди віспи, незважаючи на це, воно було приємне, енергійне; волосся чорне як смола, зуби білі, ніс римський; моложавість надовго збереглася у ньому, майже до похилих літ; на зріст був високий, ставний, погляд живий, проникливий, усмішка не сходила йому з уст. Звичайний одяг позначався простотою: чорний сюртук, іноді фрак, майже завжди біла краватка, а в урочисті дні одягав він армійський мундир, брюки з червоними лампасами й трикутний з чорним султаном капелюх».

2. У 25-річному віці Котляревський, який працював домашнім учителем у пана в селі Золотоноша, закохався у 20-річну бідну родичку господаря Марію. Однак дівчина вже була посватана з іншим, тож Котляревському відмовила. Після її весілля письменник залишив будинок, в якому працював, й пішов до війська. До кінця життя він так і не одружився і не мав прямих нащадків, тож спадкоємницею та господаркою садиби Івана стала економка Мотрона Веклевичева.

3. Серед колег Івана Котляревського були як його прихильники, так і критики. Так, наприклад, Михайло Коцюбинський відзначав неабияку роль автора у відродженні української народної мови. Тарас Шевченко схвально відгукувався про «Енеїду» й після смерті письменника присвятив йому вірш під назвою «На вічну пам’ять Котляревському».

«Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!» — йдеться у вірші.

А ось, наприклад, автор «Чорної ради» Пантелеймон Куліш ставився до творчості Котляревського скептично, вважаючи, що своїми творами він намагався догодити високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — зокрема, князю Куракіну, князю Рєпніну тощо.

Будинок Котляревського у Полтаві на полотні Тараса Шевченка, 1845 рік

4. В 1816 році Котляревського призначили директором Полтавського театру. У 1819 році Іван написав для нього п`єсу «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник». Вистави за цими творами за участю Михайла Щепкіпа (пізніше Котляревський сприяв викупу актора з кріпацтва) в ролях Виборного і Михайла Чупруна відкрили історію українського професійного театру та поклали початок новій українській драматургії.

5. Дослідники життя та творчості Котляревського стверджують, що у нього була таємна покровителька — вони припускають, що нею була дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна Варвара. За їхньою інформацією, саме вона допомогла письменнику уникнути покарання за участь у таємному «Товаристві малоросійському», створеному на початку ХІХ століття в Полтаві. В одному з листів декабриста Сергія Волконського йдеться: «Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила».

6. Письменник не раз розповідав про те, що примірник його «Енеїди» зберігався в особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта. Згадка про це, тільки в дещо іншій інтерпретації, міститься і в «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.» авторства Івана Франка, де він зазначає, що Енеїда Котляревського була «вдатною пробою піднести людову українську мову до висоти літературного твору, що був гідний знайтися в похіднім куфрі Наполеона».

Перше видання «Енеїди» Котляревського, 1798 рік

7. Перше видання «Енеїди» побачило світ без відома автора — його своїм коштом видав поміщик Максим Парпура, до якого випадково потрапила поема і від якої він залишився у захваті. Котляревський такий вчинок розтлумачив як спробу привласнити його твір й помстився поміщику у другому виданні «Енеїди», назвавши його мацапурою та звинувативши у тому, що той «кривив душею для прибитку, чужеє оддавав в печать». Втім, відомо, що й у першому виданні було вказане авторство Котляревського, а ніякого прибутку від видання Парпура не отримав.

8. Після військової служби Котляревський повернувся до рідної Полтави, де отримав посаду наглядача Дому для виховання бідних дворян. Серед вихованців письменника були, зокрема, український живописець Аполлон Мокрицький, що товаришував з Тарасом Шевченком, та Михайло Остроградський, який пізніше став видатним математиком.

9. Найпопулярнішою версією «Енеїди» стала та, яку проілюстрував видатний майстер графіки Анатолій Базилевич. Художник працював над ілюстраціями 10 років, створивши для книжки понад 130 малюнків та безліч ескізів. «Енеїда» Базилевича вийшла у видавництві «Дніпро» в 1968 році як подарункове видання до 200-річчя з дня народження Котляревського й була перевидана 17 разів.

«Енеїда» з ілюстраціями Анатолія Базилевича

10. Іван Котляревський помер 10 листопада 1838 року. На відкритті пам`ятника Котляревському в Полтаві у 1903 році Михайло Коцюбинський зазначив, що із його творів «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах», тим самим ще раз визнавши унікальну роль автора «Енеїди» в розвитку української літератури та культури.