У стилі «Довбуш»: як створювались костюми для наймасштабнішого українського історичного екшену

В Національній академії мистецтв України (Бульварно-Кудрявська, 20) 12 вересня за медіапідтримки ELLE Ukraine відкрилась інтерактивна виставка від творців пригодницько-історичного екшену «Довбуш». На ній представлена унікальна експозиція: 25 костюмів та їхні ескізи, реквізит, оригінальні розкадровки, фото/відео бекстейджу та купа інших цікавинок зі знімального майданчика. Напередодні цієї події редакція поспілкувалася з дівчатами, які відповідали за образи персонажів, — художницями з костюмів Галою Отенко та Марією Керо. 

Останнім часом історичні стрічки стали справжнім трендом. І, звісно, не останню роль у їхньому успіху відіграють костюми. Лише згадайте серіал «Бріджертони» та його спіноф «Королева Шарлотта», що підкорили серця фешіоніста по всьому світу саме завдяки бездоганній стилізації персонажів. Але не нетфліксовськими серіалами єдиними можна милуватись і надихатись. Ми дуже щасливі, що в Україні також знімають історичне кіно, причому на голлівудському рівні. І саме «Довбуш» — зразковий представник жанру, в якому гармонійно поєднані глибокі сенси, гарна картинка, драйв і неперевершена акторська гра. А ще у фільмі дійсно вражаючі костюми, які хочеться роздивлятись у деталях та подумки приміряти на себе. 

Варто зазначити, що «Довбуш» — це не байопік, а творче бачення режисера Олеся Саніна легенди про Олексу Довбуша, незламного та невразливого опришка, що є втіленням архетипу українця з почуттям власної гідності, борця за свободу, справжнього лицаря духу. І саме такий творчий підхід до розповіді про реальну історичну постать дозволив художницям з костюмів маневрувати, експериментувати та, врешті-решт, створити цілий кіновсесвіт за допомогою одягу та аксесуарів. 

Костюми «Довбуша» у цифрах 

Загалом у стрічці задіяно понад 1000 костюмів, на пошиття яких пішло 8 місяців кропіткої роботи. Над їхнім створенням працювало 117 майстрів з різних куточків України. Так, лиття та карбування робили 6 різних майстерень у Києві, Львові та в Карпатах. А зі шкірою працювали відразу 4 майстерні:

«Ох і вимучила я їх! Щоб і пластичність отримати відповідну, і форму, і пропорції. Оздоблення — це окрема історія. А потім це все ми ретельно фактурили, щоб надати міцно зношений, зістарений вигляд», — пригадує Гала Отенко. 

До того ж, для оздоблення одягу було виготовлено 57 кілограмів металевих елементів (хрести, зґарди, чепраги тощо). А вага кожної сукні княгині Яблуновської складала від 7 до 10 кілограмів. 

З чого почалася робота над костюмами для стрічки? 

За словами Гали Отенко, все завжди починаєтся зі сценарію та розмови з режисером. Для створення образів важливо розуміти головний меседж фільму, а також настрій тієї чи іншої сцени, ким є кожен персонаж, яка динаміка його розвитку та передісторія — те, що залишається за кадром, але впливає на оповідь.

Наскільки історично точними є костюми персонажів?

У творців «Довбуша» не було на меті створити точну реконструкцію того історичного періоду. Бо фільм про інше — він про ідеї, що актуальні й сьогодні. 

«Нам потрібно було створити всесвіт фільму, котрий був би впізнаваний і зрозумілий широкому колу глядачів. Який показав би колорит і особливості Гуцульщини. Всесвіт, в який було б цікаво зануритись. Звісно, ми шукали інформацію: спілкувались з істориками, консультантами і музеями. А потім адаптували її під задачі фільму», — коментує Гала Отенко. 

Певні деталі були відтворені з музейних зразків 18 століття, передусім це стосується деяких металевих елементів. Між іншим, за основу окремих образів брали живопис у церкві Святого Юра, який малювали з натури, що дозволило відтворити вбрання тієї епохи. Але, наприклад, ніхто не знав достименно, який вигляд мала кресаня (гуцульський капелюх) у 18 столітті. Її найдавніше зображення, що вдалося знайти, датувалося другою половиною 19 століття, тож у фільмі ми бачимо її на 100 років молодшу версію. На жаль, збереглося замало віжуалів зі світу гуцулів у 18 столітті, тому художницям доводилось підключати фантазію та кмітливість.

«А також були певні задачі від режисера. Наприклад, весільна корона Марічки. Олесь дуже хотів вінок з пірʼя, але ж у гуцулів такого не було! Тому самі для себе ми виправдовували це тим, що Марічка не місцева», — додає Гала. 

Про імпровізації з костюмами на знімальному майданчику 

Звісно, більшість образів для персонажів стрічки були прописані заздалегідь, але деякі народжувались чи збирались просто в процесі знімання. Марія Керо згадує декілька таких ситуацій. Іноді вони траплялись через те, що самого персонажа вигадувавали на місці, а іноді — через недоступність актора для примірок. 

«Не завжди можливо створити костюм, не побачивши актора вживу, не поговоривши з ним особисто, адже ми маємо не тільки створювати картинку і характер персонажа, а й допомагати акторам відчути себе саме тим героєм і саме в тому місці. З найяскравіших спогадів — деякі другорядні персонажі таверни, яких Олесь вигадав за день до зйомок. А ще на початку знімального періоду змінився актор на роль Правиці, його збирали та робили примірки на вершинах Карпат. Схожа ситуація була з Бештом. Ми завчасно продумали його костюм, але під час примірки змінювалась концепція, до того ж, ми отримували коментарі від консультантів з культури і побуту іудеїв і міняли деталі згідно з їхніми рекомендаціями», — розповідає Марія. 

Про факапи під час зйомок 

Під час зйомок на Скелях Довбуша основна частина команди костюмерів виїхала з готелю вчасно і прибула на робоче місце, а Марія Керо затрималась, бо мала зустріти декількох людей, що приїхали на допомогу з Києва і привезли костюми. Усі разом вони поїхали на локацію автівкою, але навігатор показав їм коротший шлях. І це була величезна помилка, оскільки, по-перше, таким маршрутом дістатися туди було неможливо, а по-друге, машина застрягла посеред гір. 

«Ми без зв’язку, ніч на дворі, зміна ось-ось почнеться, а мене та половини костюмів на майданчику немає. На локації зв’язку теж майже не було, тож я якимось дивом змогла додзвонитись до наших хлопців з адміністрації, які знайшли місцевих, що витягли нас звідти. Я спізнилась на зміну на 3 години, а це катастрофа! На щастя, завдяки нашій чудовій професійній костюмерній команді ми майже вчасно всіх вдягли. Але свої емоції «все пропало» і «а як вони там» я ніколи не забуду», — розповідає Марія. 

А ще при переїзді з локації на локацію у команди вкрали дуже дорогу шаблю, що мала бути в руках одного з героїв наступного дня. На місці, просто на горі, вони вигадували дубль із того, що було в наявності. 

Які елементи вбрання персонажів можна інтегрувати в сучасний гардероб? 

Наразі «українськість» у стилі — в топі, причому не лише в Україні. Враховуючи це, «Довбуш» — невичерпне джерело натхнення для модників і модниць. У персонажів фільму просто фантастичні аксесуари, від яких неможливо відвести очей. Безперечно, особливо запам’ятався весільний образ Марічки: кадр із ним хочеться поставити на паузу і роздивлятися кожну деталь, а деталей там дійсно багато. Втім, прикраси княгині Яблуновської також зачаровують своєю витонченістю. А хрести братів Довбушів можна легко вписати в будь-який сучасний образ, причому як в чоловічий, так і в жіночий.

«Особисто я обожнюю намиста, конкретно — гуцульські згарди. І часто ношу їх з повсякденним одягом: просто сходити випити кави з друзями або на робочу зустріч.  Також класно в сучасність вплітаються хустки — в гуцулок дуже цікавий спосіб вив‘язу. А верхній одяг — гуні та сердаки — чудово комплектуються з сучасними речами, але, на мій смак, кращий вигляд матиме вдала стилізація, ніж пряме цитування старих речей»,  — додає Марія Керо. І ми з нею охоче погоджуємось. 

Побачити роботи Гали та Марії наживо можна в Національній академії мистецтв України за адресою Бульварно-Кудрявська, 20 упродовж місяця, до 10 жовтня включно. Вхід вільний.

Окрім постійної експозиції, на вас чекають закриті творчі зустрічі, екскурсії та майстер-класи за участю членів команди «Довбуша», які розкриватимуть свої професійні секрети і ділитимуться інсайдами. Заходи анонсуватимуться на сайті academyart.org.ua.