Як перестати розчаровуватись у людях?

Олена Скачкова знайшла спосіб і перевірила на практиці, як припинити пред`являти претензії до світу.

Два роки тому накопичені образи змусили мене стиснути свій світ до розміру валізи, зрізати довге волосся і поїхати від усього, що оточувало мене кілька років поспіль. Я чітко пам`ятаю почуття тупої образи, схоже на невидимий цвях у голові. Ти вдаєш, що цвяха немає, але він про себе нагадує. Я думаю, у той момент ухвалити рішення мені допоміг досвід роботи з мистецтвом. Караваджо свого часу довів реалізм до вершини, а сотні років потому Поллок обрушив мистецтво з цього піку, розбивши на безліч кольорових бризок. Тим і цікава абстракція: дивлячись на неї, ми можемо припустити все, що завгодно. Так зробила я. Розбила свій реалізм на кольорові плями, щоб побачити щось принципово нове.

Плями Роршаха

Зазвичай у такому падінні з реалізму в експеримент людині буває боляче, і вона вчиться притупляти емоції. Побічний ефект: відучившись гостро відчувати досаду, ви також притупляєте радість. Відмовляючись від почуттів, ви перетворюєтеся на механізм, у якому контроль важливіший за будь-які емоції. Крайності це погано, проте сьогодні я розумію, що впасти в емоційну сплячку на рік було корисно. У цій сплячці я навчилася важливих речей і дійшла важливого знання — знання себе. Для тих, хто вже переживав подібне, мої поради можуть здатися смішними. Однак є й ті, кому стане в пригоді ця карта за складним і захопливим маршрутом, який кожна людина робить у житті кілька разів. Якби ми були в кіно, на цій фразі ви почули б шум дощу і патетичну музику. Тож приготуйтеся: я хочу поговорити про шлях до себе.

Як перестати розчаровуватися

Крок перший: не намагатися справляти враження. Люди, які зрозуміли себе, набагато менше дбають про те, як вони виглядають в очах оточення, оскільки надто зайняті життям. У щасливих людей теж є очікування, але вони майже не пов`язані із загальноприйнятим розумінням того, як треба.

Крок другий: навчитися відрізняти свої бажання від нав`язаних. Схуднути, зустріти кохану людину — все це звучить чудово і, швидше за все, станеться з вами свого часу. Але, можливо, зараз ви бажаєте зовсім не цього? У Китаї є притча, яку переказують у різних варіаціях. Якось суддя запропонував засудженому озвучити останню волю. «Хочу, щоб мій дух помстився за мене», — відповів той. Зал ахнув — адже у тому місті вважалося, що остання воля людини завжди виконується. Але суддя був спокійний: «Добре, – сказав він. — Якщо твоя голова прокотиться по підлозі та вчепиться зубами в мою ногу — повірю, що твій дух мене наздожене». І ось кат виконав вирок. Голова покотилася підлогою і вчепилася в ногу судді. Однак той не боявся переслідування. Суддя перехитрив опонента: змусив його хотіти не помсти, а можливості вкусити супротивника за ногу. Ця історія про те, як часто обманюють миттєві бажання і як часто ми виконуємо нав`язану волю інших. Тому щонайменше раз на тиждень варто ставити собі запитання: «А чого насправді хочу я?» Це величезний крок у бік розчарувань.

Крок третій: менше отрути. Як говорив Жан Кокто, «У фразі "картини Пікассо — це мазня" про Пікассо не сказано нічого, зате про те, що говорить — все». Принцип дзеркала у дії. Люди, незадоволені собою, дуже багато думають про інших, і переважно недобре. На роботі, у транспорті та в інтернеті вони сидять як у цирку та чекають, коли акробат оступиться. З цього народжується величезна вирва критики, сарказму та обурення, яка пожирає час. Тому третій важливий крок — менше вимагати від інших та більше займатися собою.

Крок четвертий: адекватні очікування. Нас розчаровують люди, які любили нас не так, як ми хотіли, або не любили зовсім, а ще — поїздки, які трапилися не так, зустрічі, які пішли не за сценарієм. Іноді все розвивається не зовсім за планом, але буває так, що шлях, не помічений на карті, виявляється найцікавішим і найкоротшим.

Крок п`ятий: розумні плани. Будувати плани на день, тиждень, місяць і найближче майбутнє — корисно. По-перше, це не дасть заблукати в таємничому лісі прокрастинації, по-друге, якщо до кінця дня хоча б 70 відсотків списку зроблено, ми почуваємося добре.

День варення

Я знаю дівчину, яка працювала у глянцевому журналі та мріяла виглядати як модель. Потім вона переїхала в іншу країну, де від нудьги почала варити варення. Незабаром її варення почали купувати сусіди, а потім друзі сусідів — так вона стала буквально зіркою свого кварталу. І ось ця дівчина зрозуміла, що у вісімнадцять років вона дійсно хотіла бути томливою та худою, фотографуватися з ключицями напоказ і виглядати як модель. Але о двадцять вісім вона хоче сміятися, їздити велосипедом до річки та варити варення. Якщо ж ще через десять років їй захочеться чогось іншого, це буде нормально! Нормально рости та змінюватися за своїми бажаннями.

Звільніть принца

Інший приклад, уже із чоловічого світу. Мій приятель романтичний настільки, що іноді сценарії його побачень схожі на варення із попередньої історії — все дуже солодко. З однією своєю супутницею він почав займатися йогою (як і вона), з іншого навчився грати на барабанах, тому що вона мріяла зустрічатися з музикантом, з третьою почав займатися танцями, бо вона так хотіла.

І ось, після чергового досвіду хамелеона, мій приятель усвідомив, що він не загадковий принц і не любитель східних практик, а людина, якій подобається водити вантажівку та працювати консультантом у природоохоронній організації. Правильно сортоване сміття та майбутнє планети для нього важливіше, ніж бажання подобатися жінкам. Тепер він живе цим життям — не ідеального принца, а своїм. Тому дівчина в нього тепер не ідеальна, а своя, що набагато краще. Деколи, коли минула система цінностей розбита, а нова ще не намалювалася, нам усім хочеться залягти на дно, навіть якщо до Брюгге надто далеко. Пам`ятаєте патетичну музику, яку ми говорили спочатку? Перед фінальною фразою вам знову доведеться увімкнути її в голові.

Не бійтеся зменшувати швидкість. Не бійтеся слідувати за ритмом і проживати як верхню, так і нижню точку пульсу. Адже це означає жити. Можливо, на цих хвилях ви не знайдете всіх відповідей, але знайдете час, щоб прислухатися до себе. Коли й це набридне, слухайте Ніну Симон. Такий рецепт ніколи не підводить.