Через субсидії на електрокари в Норвегії знизилося користування громадським транспортом

Норвезька політика заохочення електромобілів призводить до зменшення користування громадським транспортом і велосипедами, повідомляє Vox.

За останнє десятиліття Норвегія стала безперечним лідером щодо частки електромобілів. Зараз 87% нових автомобілів, які купують у країні, — повністю електричні. Для порівняння, в середньому по Європі ця частка становить 13%, у США — 7%.

«Країни повинні запроваджувати субсидії на електромобілі таким чином, щоб не збільшувати нерівність і не стимулювати використання автомобілів за рахунок інших видів транспорту», — коменьує Бйорн Грімсруд, директор транспортного дослідницького центру TØI. — Але саме це зрештою сталося тут, у Норвегії».

Як все починалося

Історично Норвегія була переважно сільською країною: у 1960-х у селах жила половина населення. Люди почали переїжджати до міст зі стрімким розвитком повоєнної економіки, та це призвело, зокрема, й до розростання передмість, тож норвежці потребували автомобілів. Влада, тим часом, прокладала крізь фйорди та гори нові дороги та зводила автомобільні мости, одночасно демонтуючи трамвайні колії: наприклад, у Бергені в 1960-х трамваї просто втопили у морі.

Як не дивно, але досі в Норвегії один із найнижчих показників користування громадським транспортом у Європі та вищі показники автомобілеволодіння, ніж у сусідніх скандинавських країнах. Навіть якщо норвежці не користуються автівками регулярно, вони вважають за потрібне мати їх.

Вже у 1990-х з’явилася ідея зробити Норвегію світовим центром виробництва електромобілів. Уряд скасував податки на купівлю електрокарів. Їхні власники звільнялися від сплати за паркування, переправу поромами через фйорди, проїзд автобанами тощо.

Бум електромобілів

Втім, до 2010-х частка електромобілів все одно лишалася незначною, бо навіть із такими пільгами електрична автівка коштувала задорого. Та з приходом нового покоління електрокарів, таких як Tesla, продажі стали зростати.

Після того, як норвежець купував електромобіль, витрати на його експлуатацію були мінімальними: до всіх вище згаданих пільг треба додати невисоку вартість та екологічність електроенергії, яка у країні виробляється переважно на численних гідроелектростанціях. Власникам електрокарів навіть дозволяли їздити смугами громадського транспорту. У 2014 частка електромобілів у продажах становила 1%, але протягом десятиліття перевищила 80%.

Це, однак, не завжди означало, що новий електромобіль заміняв бензинову автівку: чимало хто просто купував другу чи третю машину. Так, за десятиліття, що минуло від 2010 року, кількість автомобілів у власності зросла на 10%.

Звісно, вуглецеві викиди від наземного транспорту знизилися суттєво: на 8,3% в період з 2014 по 2023 рік.

Водночас субсидування електромобілів перерозподілило ресурси на користь багатих. Виробники «елітних» електрокарів, таких як Porsche, охоче рекламували свою продукцію на норвезькому ринку. В цей час 67% домогосподарств із низькими доходами не можуть дозволити жодний автомобіль, не кажучи про електричний.

Уряд проти міст

Оглядачі погоджуються, що всі автомобілі мають бути електричними, питання в іншому — чи взагалі потрібна приватна автівка у місті, такому як Осло. З 2016 року столиця прибрала 4000 паркомісць, одночасно будуючи велодоріжки, розширюючи тротуари та перерозподіляючи маршрути громадського транспорту. Автомобілі їдуть дуже повільно й обережно. Вулиці стали абсолютно безпечними: у 2019 році не сталося жодної смертельної аварії на дорозі. 

Та зусилля міст щодо обмеження користування автомобілями входить у суперечність із діями уряду, який стимулює електрокари.

Так, популяризація електромобілів призвела до скорочення фінансування громадського транспорту. Бюджет останнього частково залежить від дорожніх зборів, які не платять власники електромобілів. Чим більше норвежців купує електрокари, тим менший цей бюджет. Зокрема, будівництво нової лінії метро в Осло постало перед проблемою фінансування.

Примітно також, що на тлі щедрих субсидій на електромобілі норвезький уряд не пропонує жодних знижок на придбання електричних велосипедів (обмежені програми запустили лише самі муніципалітети Осло та Бергена).

Уряд адресує деавтомобілізацію містам. Але політика, яку він провадить, часто нівелює їхні зусилля. Наприклад, торік відкрили чотирисмугову автомагістраль до Бергена, хоча місто виступало проти, побоюючись, що це збільшить трафік. І ці побоювання справдилися: після відкриття шосе частка тих, хто в’їжджав у Берген із півдня, зросла з 30% до 40%.

З 2017 року Норвегія таки почала вимагати від водіїв електрокарів платити за паркування, проїзд автобанами та поромами. Від минулого року звільнення від податків і зборів поширюється лише на 45 тисяч євро вартості електрокару. Власники великих електричних SUV також мають платити додатковий збір, який залежить від ваги транспортного засобу.