Чому Відень? Громадський транспорт і ще чотири фактори, які роблять життя у Відні комфортним

Перше. Мабуть, найголовніше це екологія.

Сортування сміття і все таке є багато де, але у Відні чисте повітря і багато зелені. Це головне. Ти заморений, забіганий. В тебе багато роботи і різних побутових справ, але виходиш на вулицю і тобі стає легше, ти наче набираєшся сил. Думаю це через чисте повітря і зелень.

Скрізь крім центру тут дуже багато зелені. Коли повернуся до Києва і теж би хотілося дихати таким чистим повітрям, але на жаль у нас з цим все набагато гірше. Суджу не по офіційних показниках, а по своєму самопочуттю та по тому болить голова чи ні, у Відні болить набагато рідше.

Друге. Тісно пов’язано з першим, це – громадський транспорт.

Чим більше людей користується громадським транспортом, тим менше машинами, отже повітря чистіше. Зручний громадський транспорт це також економія часу. Тут щільна мережа громадського транспорту, переплетені приміські електрички, метро, автобуси і трамваї. Все ходить чітко по графіку, хвилина в хвилину. Протягом дня можна вирішити багато справ у різних частинах міста користуючись лише громадським транспортом. Аби вивчити що і як їздить мені знадобилося декілька місяців, але зараз я лише дивлюся графік руху в спеціальному додатку.

Тут щільна мережа транспорту, переплетені приміські електрички, метро, автобуси і трамваї. Все ходить чітко по графіку

Наведу приклад. На 13.00 я приїхала в аеропорт зустріти колегу, на 13.30 була запланована зустріч в центрі міста, в останній момент її перенесли на 16.30. Тож я зустріла колегу, ми заїхали на центральний залізничний вокзал, залишили валізи у камері схову і вирішили з’їздити у передмістя Відня на невеликі гори, звідки відкривається розкішний вид на столицю. Доїхали, електричкою, метро і автобусом десь за 30-40 хв.

Там винороби прямо на своїх виноградниках ставлять столи і продають вино. Був понеділок, а це ж Австрія, і вино не продавали. Після напливу народу на вихідні винороби відпочивали, то ж ми годинку пройшлися, насолодилися краєвидом і спустилися до межі міста. Та сіли на трамвай, а потім пересіли на міську електричку і в 16.20 були у призначеному місці. Мій колега все боявся запізнитися, тож ми приїхали раніше.

Після зустрічі знов таки на громадському транспорті поїхали забрати валізу. Колега за київською звичкою хотів викликати таксі, але на транспорті було швидше і значно дешевше і набагато екологічніше.

Я люблю київське метро за його надійність і передбачуваність. Але на жаль Київ не має такої розвиненої мережі транспорту, який ходить часто і по графіку. Ще нюанс в Києві метро гучне і досить «тряске». На це не звертаєш увагу, але коли їдеш тихо і м’яко то менше втомлюєшся, в тебе до кінця дня зберігається більше сил, твоя продуктивність вища.

Третє. Медицина.

Я у Відні супроводжую близьку людину із тяжкою хворобою. Я бачу що таке цифрова держава і що таке людяність лікарів. Ти приходиш по направленню до вузького спеціаліста і він вже знає всю твою історію, дата і година прийому визначається заздалегідь ще на прийомі основного лікаря – це про цифровізацію.

Ставлення дуже тепле і доброзичливе, але без панібратства і затягування часу. Про досвід лікування можу розказувати довго, але підсумую коротко, тут врятували близьку мені людину. У критичних випадках, коли дійсно потрібно державна страховка покриває дослідження чи процедури у найдорожчих приватних клініках.

Якщо говорити про простіші хвороби, то теж все зручно. Окрема історія з зубами, знайома їх їздила лікувати в Україну, в нас дешевше.

Четверте. Мовлення і одяг.

Я добре розмовляю німецькою і вслухаюся в міські діалоги: як говорять батьки з дітьми, як говорять пари чи просто друзі або ділові партнери. Звертаю увагу на те як будується речення, які слова використовують віденці, - їх приємно слухати. Це багата і культурна мова.

Навіть пересічні розмови ведуться багатою і культурною мовою

Навіть якщо в соцмережах відбувається обговорення чогось неоднозначного, то тон критиків зважений. Ще мені дуже подобається, як тут вдягаються люди. Я люблю дивитися на красивих людей. Коли навколо всі вдягнуті гарно, але не виклично і не яскраво, коли навколо чути гарну мову, то це підіймає настрій, спонукає розвиватися. Плюс невеличка цеглинка у фундамент психічної стійкості.

Пʼяте. Терпимість.

Ти можеш бути будь-ким і на тебе ніхто криво не подивиться. Один з наших лікарів трансгендер, він найкращий у своїй спеціалізації. Уявляю, щоб казали і як шепталися про такого лікаря десь у Львові. При цьому тут консервативне суспільство, святкуються християнські релігійні свята бережуться народні традиції. Терпимість до індивідуальних проявів дає відчуття свободи, образно кажучи, дихається легше, ти не боїшся осуду "бабушки" чи якогось вахтера. Але якщо ти тут порушиш правила в угоду своїм бажанням чи задоволенням, тебе швидко поставлять на місце. Це теж зручно ніхто ніде не бикує.

Зібрати досвід

Я не планувала переїзд до Відня, так склалися обставини. Я проводила свого колегу на поїзд до України, мені захотілося кинути всі ці зручності і повернутися. Коли завершимо лікування, то так, скоріше всього, і зробимо. Українці живуть в різних містах Європи, скрізь є щось цікаве і таке, що варто запозичити. Тож варто ділитися цими спостереженнями, щоб коли ми всі повернемося могли вибрати найкраще і адаптувати його до нашого життя.