Як ми стаємо залежними від соцмереж: розповідає Дмитро Кулеба в книжці «Війна за реальність»

У #книголав анонсували англійськомовну версію книжки Дмитра Кулеби  «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот». Тепер «The war for reality: How to win in the world of fakes, truths and communities» можна передзамовити на сайті видавництва. 

Книжка міністра закордонних справ Дмитра Кулеби — це посібник з виживання в інформаційному просторі. У ній автор розповідає, як працює маніпуляція та пропаганда, а ще — як себе захистити від фейків та дезінформації.

Дмитро Кулеба на реальних прикладах пояснює п’ять принципів, які допоможуть перемогти в інформаційних війнах: спирання на реальність, критичне мислення, керування емоціями, відчуття спільноти та взаємодія з державою. Поштовхом до написання книжки стала анексія Криму Росією та початок російсько-української війни у 2014 році. Відтоді принципи захисту в гібридній війні не змінилися — вони залишаються актуальними і після повномасштабного вторгнення. 

Публікуємо уривок з «Війни за реальність».

ДОФАМІН РУЛИТЬ

Платформи хочуть нас

C₈H₁₁NO₂ — цей набір літер і цифр не скаже вам геть нічого, якщо в школі ви не любили хімію так само, як не любив її я. А втім, це формула активної хімічної речовини, на якій здебільшого і ґрунтується прив’язаність людини до соціальних мереж та інтернету загалом. У ширшому сенсі це хімічна основа комунікацій.

Речовина називається «дофамін». Він мотивує людину шукати задоволення й отримувати винагороду за свій пошук. Будь-яку винагороду: їжу, секс, гроші, розвагу, інформацію — все те, що робить людину задоволеною та допомагає вижити.

Сам дофамін не дає нам задоволення. Він лише обіцяє задоволення й таким чином мотивує до дій. За відчуття власне задоволення відповідають інші гормони.

Серотонін виділяється, коли ми бачимо купу вподобань і ретвітів під власними дописами. Тому що від цього ми відчуваємо, що подобаємося іншим. І ростемо у власних очах.

«...Гарний секс та гарні історії виділяють один і той самий гормон — окситоцин». Він же відповідає за підвищення довіри людини до інших людей, насамперед до учасників спільноти.

Пам’ятаєте ці надпопулярні рубрики в соцмережах — «Історії», «Спогади»? А найпопулярніший тренд маркетингу «сторітелінг» (залучення аудиторії через розповідання історій)?

А ось це «Подобається? Тисни лайк!» від онлайн-спільноти, до якої вас намагаються втягнути?

Усе це не взялося нізвідкіля. Наш мозок обожнює отримувати задоволення. Це просто сильніше за нас. І всі ці «фішки» платформ є способами стимулювати нас виділяти окситоцин.

А отже, швидше й частіше робити «правильний» вибір та витрачати гроші. І ще більше залучатися до комунікації, щоби знову відчути задоволення.

Вважається, що потреба сексу — найпотужніший стимулятор виділення дофаміну. Сама думка про нього запускає хімічний процес. Перспектива сексу викликає відчуття задоволення й мотивує шукати його доти, доки не знайдеш. Однак тепер секс має гідного конкурента — платформи.

Виділення дофаміну зумовлює азарт і змушує людину концентруватися на досягненні винагороди, якої захотів мозок.

Класична офлайн-ситуація: ми хочемо провести ніч із певною людиною, і ця думка нав’язливо переслідує нас.

Класична онлайн-ситуація: ми зайшли у фейсбук на хвилинку подивитися профіль людини, яка нам подобається, а схаменулися через півгодини блукання її сторінкою. В обох випадках «залипання» відбувається тому, що весь цей час мозок виробляє дофамін. Він змушує нас зосередитися на конкретній меті заради отримання задоволення.

Але, як і майже завжди, є проблема: постійне стимулювання дофаміну притуплює дофамінові рецептори. У довгостроковій перспективі безперервне навантаження мозку дофаміном може спричинити залежність від стимулятора, загибель дофамінових рецепторів і психічний розлад. Безперервна гонитва за яскравими барвами зрештою забарвлює життя в темні кольори.

У пошуках нового рівня задоволення людина починає хапатися за дедалі сильніші стимули. Хтось пробує наркотики. Опіум та амфетаміни безпосередньо стимулюють виділення дофаміну й дарують кайф.

Комунікатори агресії та спокуси знають, що секс, інтернет і наркотики — це те саме: посередник між мозком людини й задоволенням, якого вона прагне. Великою мірою і статевий акт, і доза наркотику, і вихід онлайн — це лише різні способи пошуку, отримання задоволення і розширення нашої свідомості. Відповідно комунікація стає інструментом для гри з рівнем дофаміну в наших мізках.

Інтернет — ідеальний простір для дофаміну. В інтернеті постійно можна щось шукати (пошук винагороди). І головне — знаходити (винагорода). А потім шукати знову.