Почему образование — «на часі», и как его восстанавливали в 2023 году. Колонка соосновательницы фонда savED Анны Новосад

Росія воює із нами в усіх контекстах: на фронті та в інфополі, на міжнародних форумах та в ТікТоці. Немає, мабуть, жодної частинки нашого життя, яку би країна-агресор не хотіла зруйнувати. Десь її терористичні дії наочні — як-от у випадку з ударами по енергетиці та вимкненнями світла як наслідок. А десь, як в освіті — на перший погляд, непомітні, проте не менш руйнівні.

Лише за перший рік великої війни Росія зруйнувала або суттєво пошкодила понад 1500 українських шкіл. Іншими словами, кожна десята школа стала ціллю атак росіян. У Чернігові — 25 із 34-х загальних середніх пошкоджені, а дві — знесені до фундаменту авіабомбами. На Миколаївщині росіяни знищили 19 шкіл, ще 119 потребують капітального ремонту після обстрілів. Найбільші освітні руйнування на Харківщині — там знищено або пошкоджено вже майже 50% від усіх шкіл.

Учень чернігівської школи №21 на тлі рідного зруйнованого закладу освіти

Це збитки на сотні мільйонів доларів. Але найгірше, що за цими цифрами стоять реальні діти, які де-факто четвертий рік не мають базового права — на якісне офлайн-навчання. Спершу два роки пандемії та постійні карантини. А тепер — вже другий навчальний рік в умовах повномасштабної війни.

Цього вересня лише половина українських школярів змогли стартувати навчання в офлайні. Решта ж — а це майже 2 мільйони учнів — вимушені навчатись онлайн або у змішаному форматі. Причини цьому різні. Діти зі звільнених населених пунктів — скажімо, Миколаївщини чи Харківщини — просто не мають у своїх населених пунктах жодної вцілілої школи. Своєю чергою, маленькі мешканці прикордонних, а відтак, не дуже безпечних  селищ Чернігівщини, не можуть навчатись офлайн, відповідно до законодавства.  Хіба що за умови повноцінного укриття — а такі має геть не кожна українська школа.

Переконана, Росія дуже чітко розуміє стратегічну важливість освіти. Інакше б  так блискавично не впроваджувала російські «навчальні програми» в окупованих українських школах. Таким же цинічним є довгостроковий розрахунок на наслідки знищеного доступу до освіти. Українці, які не навчаються — це важкий удар по спроможності держави відновлюватися та розвиватися. І перші невтішні ластівки вже прилетіли. 5 грудня, разом з рештою світу, Україна презентувала результати міжнародного порівняльного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment). Це такий собі світовий еталонний спосіб для країн оцінити свої системи шкільної освіти у глибинний та порівнюваний з іншими країнами спосіб. PISA оцінює грамотність 15-річних учнів у ключових освітніх галузях — читанні, математиці, природничо-наукових дисциплінах — та визначає ступінь опанування підлітками здатністю застосовувати власні знання й уміння в реальних життєвих ситуаціях.

Відповідно до дослідження, тільки 58% українських учнів досягли базового рівня математичної грамотності, 59% учнів — базового рівня в читанні, показник із природничо-наукових дисциплін — 66%. І це — тривожний дзвіночок.

Відеокампейн savED про учнів пошкоджених шкіл Чернігова та Михайло-Коцюбинського

Другий тривожний дзвінок — дискримінація наших дітей за місцем народження. Учні із сільської місцевості відстають від своїх однолітків з великих міст у читацькій грамотності майже на 5 років, у природничо-наукових дисциплінах — на 4, з математики — на понад 4.5 років навчання.

Подумайте про ці факти не як про абстрактні цифри, а як про реальні втрати. Від освіти українських дітей залежить наше з вами майбутнє. Це не гучні слова. Сьогоднішні діти — відбудовувачі нашої країни у повоєнний період. Вони розвиватимуть наші кібертехнології, змінюватимуть оборонку, відбудовуватимуть багатоповерхівки тощо. І дати їм якісну освіту зараз — значить, вкластися у своє ж майбутнє. Звучить подекуди егоїстично? Можливо, але правдиво.

Повернути дітям право на освіту тут і зараз, не чекаючи на завершення війни — лейтмотив фонду savED. Зараз ми — швидка освітня допомога для школярів і школярок Київщини, Чернігівщини, Миколаївщини.  Маємо кілька напрямів роботи: створюємо цифрові освітні центри та тимчасові школи, облаштовуємо підземні укриття, допомагаємо підліткам втілювати соціально важливі проєкти.  А ще, що суперважливо, разом з інфлюєнсерами розвиваємо донатну культуру в Україні. І комунікуємо, що освіта — на часі. Нижче коротко пробіжусь по кожному з напрямків.   

Напрям №1. Цифрові освітні центри, вони ж «Вулики»

«Вулики» — це наша швидка освітня допомога для міст і сіл, що пережили окупацію. Це відремонтовані освітні простори, де є все необхідне для навчання і дозвілля: круті україномовні книжки, дидактика, гаджети, що особливо актуально на тлі того, як росіяни розграбували багато наших населених пунктів, які захоплювали. Крім того, ми наймаємо тьюторів, аби вони займались з дітьми у просторах.

Такі центри від savED працюють вже більш як в 50 населених пунктах Чернігівщини, Харківщини, Дніпровщини, Миколаївщини, Київщини. Ми в savED приділяємо особливу увагу крихітним селам, куди наважиться доїхати не кожна благодійна ініціатива. Але там є діти, навіть якщо їх всього 80 чи 100. І вони потребують нашої підтримки.

Нововідкритий  «Вулик» у селі Висунськ, що на Миколаївщині  

Напрям №2. Тимчасові школи

Це освітні простори, які допомагають дітям повернутися до навчання тут і зараз. Тимчасові школи ми облаштовуємо в будинках культури чи будь-яких інших вцілілих комунальних приміщеннях, які дозволить використати влада деокупованих міст і сіл. До слова, у 2024-му запускаємо новий напрям роботи разом з командою IREX — будемо встановлювати модульні школи. Перші 10 з’являться на Миколаївщині, Харківщині, а також у Богданівці, що на Київщині.

Напрям №3. Підземні укриття

Якщо «підземна освіта» з нами надовго, то ми хочемо зробити її якомога комфортнішою для учнів. Укриття від savED — повноцінні освітні простори: з вентиляцією, хорошим освітленням та вбиральнями.

Облаштоване укриття в Миколаївському ліцеї імені Олега Ольжича

Напрям №4. Програма з розвитку громадянського мислення у підлітків UActive

Наша 8-тижнева програма з громадянської освіти, дизайн-мислення, проєктного менеджменту для тінейджерів. Учасники проєкту вчаться створювати проєкти, що покращать життя в їхніх громадах. Найкращі з них отримують від нас та партнерів стартове фінансування на втілення ідей. Це чудова можливість для старшокласників з постраждалих від війни громад долучитися до відбудови країни.

Напрям №5. Розвиток донатної культури в Україні  

Підтримувати ЗСУ — це неодмінна частина нашої рутини, наш пріоритет і обов’язок. Водночас важливо мотивувати людей підтримувати й інші критично важливі сфери. Як благодійний фонд, усвідомлюємо: маємо робити це креативно та із залученням лідерів думок.

Так, влітку ми запустили збір з «Українською правдою» на облаштування укриття в ліцеї №55 Миколаєва. Кошти залучили завдяки аукціонам зустрічей, розіграшу картини Сергія Майдукова, креативним активностям у соцмережах. Нам вдалося зібрати 4 мільйони гривень — і це справді надихає! До речі, наша ініціатива привернула увагу Фонду Сore актора Шона Пенна, який закрив збір, додавши решту необхідних 50% коштів.

А от спецвипуск «20:23» Жені Яновича про Снігурівку, що на Миколаївщині, менш як за добу зібрав 1,5 мільйона гривень на облаштування частини укриття у Снігурівці! А «Ощадбанк» та VISA, надихнувшись збором, подвоїли цю суму.

Кадр зі спецвипуску «20:23» Жені Яновича про освіту на Миколаївщині

Аліна Качоровська, засновниця бренду Kachorovska, розробила унікальну колекцію взуття для проведення аукціону. І все це  — аби підтримати команду UActive з деокупованого Михайло-Коцюбинського, що на Чернігівщині. Завдяки зібраним 170 тисячам гривень у школі дороблять спортивний простір для дітей, а також для ветеранів селища.

Усі ці кейси — про важливість спільних дій. Уся робота нашого фонду — про освіту, яка завжди на часі, і яку маємо підтримувати. Бо ми бачимо на прикладі ворога, що стається, коли нею нехтують.

Авторка: Анна Новосад, співзасновниця та стратегічна директорка благодійного фонду savED