"Слово пацана". Брудно, бридко. Неоригінально

Спеціально через ажіотаж звантажив собі 5 серій скандального ворожого серіалу "Слово пацана. Кровь на асфальте", і витратив кілька годин життя на перегляд. Це перший російський продукт, який я подивився за дуже тривалий час, за багато років, мабуть. І актори, і режисери серіалу для мене ніхто, я не знаю нікого з них.

Історія про протистояння казанських підліткових банд Татарстану. Брудно, бридко. Неоригінально. Ностальгії не викликає. Епоху не відбиває. "Ніби схоже, але з третіх рук, з чужих слів". Шалено жорстоко — абсолютно нетипово для нас, тому й не впізнається. Головні герої — пласкі й картонні. Сюжет передбачуваний і прямий як граблі.

Американський серіал "Чорнобиль" від HBO сприймається як щось відповідне реальності та справжнє. Тут — умовна штампована картонка. Опустимо купу ляпів в уявленні знімальної групи "з третіх рук і чужих слів" про пізній совок. Герой "афганець-патріот-антиамериканець" - натуральна клюква, не було таких з тих "воїнів-інтернаціоналістів", кому вдалося повернутись.

Читайте також: "Слово пацана". Чи втратили ми підлітків через російські серіали?

А взагалі антиамериканізм в кінці 1980-х можна було побачити тільки в геть упоротих комсомольських активістів з центральних органів і гебістських "тихарів", їм за посадою належало. Всі інші стандартно прагнули джинсів, жуйки, музики, фільмів "звідти".

Сценарій, відповідно, відверто слабкий і неймовірно розтягнутий. Там нема змісту, щоб розмазувати на 8 серій. Ну і цілковита вторинність: всі звороти та сценки вкрадені "як є" чи з Голлівуду, чи з Європи. Третьосортний сірий "Нечорноземний Боллівуд".

Висновок: я б не хотів, щоб ви це дивились, — сміття, не варте витраченого часу. Ні художньої цінності, ні ностальгії, ні історичного антуражу... Взагалі нічого. Сіра бульбашка з тюремного мила.

І так, це російська ІПСО. Діти з України дивляться про російських бандитів, а в цей момент за кількасот кілометрів росіяни вбивають їхнього батька, брата, діда. Це формує відповідну оцінку війни, відповідне ставлення до оборони своєї держави — як до чогось абсурдного і непотрібного.

Читайте також: Український павільйон на Венеційському бієнале знову під загрозою зриву

Чому дивляться і чому серіал популярний? Підлітки шукають взірець "пацанської справедливості" (котрої якраз в "Слові пацана" нема, хоча ніби й натякають, обіцяють). Українські підлітки і юнаки почали шукати взірець справедливості саме в татарському Боллівуді — бо все їхнє життя (11, 15 чи 25 років — неважливо) телебачення, шоубіз України густим смердючим потоком з усіх носіїв виховували ці покоління саме отак, російським продуктом.

Бо українського конкурентного продукту не було і не могло бути: адже Москва забирала найкращі кадри, витрачала величезні гроші, стимулювала вироблення навіть умовно "українськими" співаками, режисерами, сценаристами "універсального" російського продукту, котрий можна продати й тут і на більшому й багатшому ринку РФ. Яка конкуренція за таких умов? Задля виживання мав бути геть інакший підхід. Так, репресивний також.

А так молодь не ідентифікує українську культуру як унікальну й окрему від Росії. Це для багатьох комфортніше: брати російське, перероблене Росією, перекладене в Росії західне (якщо про фільми та анімацію, книги та наукпоп). Виходить в росіян продукт вторинний, а в нас — вже третинний.

***

І окремий, дещо "неконвенціональний", висновок: якщо тобі подобається цей серіал, якщо ти там знайшов для себе щось привабливе і цікаве — можливо, це означає, що ти належиш до того би*ла, яке споживає будь-яке лайно, навіть не намагаючись думати.

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.