Король, філософ, Львів і університет. Звідки взявся Ян Казимир?

З 1946 року уродженець Львова Ян Лукашевич (1878 – 1956) був професором Королівської ірландської академії в Дубліні. У столиці Ірландії згаданий вчений, відомий у наукових колах усього світу, жив і працював до самої смерті. Проте основні роки його життя, ім’я та славу, визнання, він здобув у континентальній Європі – у Львівському та Варшавському університетах.

В історії Львівського університету, своєї alma mater, Лукашевич відіграв дуже вагому роль. Хоч його наукова, викладацька та науково-адміністративна діяльність, все ж, була більше пов’язана із Варшавським університетом.

Ян Лукашевич. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Професор-міністр

Ян Лукашевич народився у Львові і був єдиною дитиною в родині. Його батько був капітаном австрійської армії, а мама – донькою службовця. Лукашевич здобув гімназійну освіту, а по тому навчався на філософському факультеті Львівського університету. Його вчителем був знаний вчений, ректор університету Казимир Твардовський. У 1902 році Ян Лукашевич став доктором філософії, дещо згодом отримав нагороду від імператора Франца Йосифа. Після декількох років викладання у Львові, Лукашевич поїхав до Берліна, а тоді – Лювена, де поглиблював знання. Відтак він повернувся до Львова, де викладав до Першої світової війни. Інколи ненадовго відлучався. Як у 1908 і 1909 роках, коли здобував стипендію, яка дозволила йому відвідати Ґрац.

Казимир Твардовський. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Казімеж_Твардовський

По тому Лукашевича запросили викладати у Варшавському університеті, а впродовж 1919 – 1920 років він взагалі був міністром релігійних культів і освіти в уряді Ігнатія Падеревського. З 1920 і до 1939 року вчений знову працював у Варшавському університеті, двічі ставав ректором згаданого закладу. На початку Другої світової війни його будинок зазнав руйнувань в результаті бомбардувань. Книги, папери та кореспонденцію Лукашевича було втрачено. Коли нацистську окупацію замінила радянська, вчений почав цікавитись можливістю залишити польські землі. Після декількох переїздів, у березні 1946 року він прибув до Дубліна. З осені того ж року приступив до викладацької діяльності в Ірландії.

Університет імені короля

22 листопада 1919 року Львівський університет офіційно перейменували на Університет імені Яна Казимира. Це відбулося майже через рік після складання ректором Антонієм Юрашем присяги польському уряду. За цей рік в університеті відбулися певні зміни. Зокрема, двері закладу “закрили” для національно-свідомої української молоді. Читати лекції українською в університеті також не дозволяли. Це дуже розходилося з зобов’язаннями, які напередодні взяв на себе польський уряд.

Львівський університет, 1910-1930-ті.

Саме в такій ситуації тодішній міністр релігійних культів і освіти Ян Лукашевич і звернувся до очільника держави Юзефа Пілсудського з пропозицією надати Львівському університету ім’я короля Речі Посполитої Яна Казимира. Дату, коли вирішили оголосити про присвоєння університету нової назви, також обрали не випадково – 22 листопада асоціювалося зі “звільненням” Львова, тобто встановленням польської влади над містом. 26 лютого 1920 року Львівському університету було передано колишню будівлю Галицького сейму – нинішній головний корпус даного навчального закладу. Пізніше з цього приводу відбулися урочистості.

Спадщина Лукашевича

Праці Яна Лукашевича базуються на засадах аналітичної філософії, на математичній логіці та історії логіки. Він до сьогодні вважається одним із найкращих дослідників логіки. Особливо вагомим є його внесок у вивчення логіки Аристотеля, інтерпретація ідей та поглядів цього знаменитого давньогрецького мислителя.

З’їзд філософів у Кракові (1936 р.). Третій праворуч Ян Лукашевич. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Персону народженого у Львові Яна Лукашевича українці мають підстави оцінювати по-різному. Тим не менше, знати про нього та його життя, досягнення і спадщину – варто. Ще логічніше, щоб Ян Лукашевич “заговорив” українською – переклади його творів точно не будуть зайвими і збагатять філософську думку та студії в Україні. Особливо з огляду на те, що більша частина його спадщини до сьогодні не втратила актуальності.