Що символізують 12 пісних страв на Святвечір

Сакральне число 12 – поєднання християнства та міфологічного сприйняття світу

У християнській традиції 12 символізують дванадцять апостолів, учнів Христа. Також 12 вважається уособленням божественного кола, яке обертає Всесвіт. Церква впродовж року відзначає 12 найбільших, або ж дванадесятих, свят.

Також 12 – сакральне число у магічному світосприйнятті. Це знак довершеності.  12 – це сума чотирьох трійок, воно було уособленням чотириразового змішання всіх трьох світів, створених часом. У міфології світове дерево складається з трьох вертикальних поверхів (Верх, Середина й Низ). Воно втілює уявлення про світ, створений з Неба, Землі й Підземної частини, а також горизонтальної площини – чотирьох сторін Світу. Різдвяні свята припадають на пору зимового сонцестояння, коли день перемагає ніч, сонце – пітьму, а добро долає зло. Саме такі уявлення вплинули на вибір кількості страв у святковому застіллі.

Кутя й узвар – головні страви Святвечора

Святвечір припадає на останній день Пилипівського посту, тож усі страви обов’язково мають бути пісними. Головними обрядовими стравами Святого вечора є кутя й узвар. Решта може відрізнятися залежно від регіону України – і за назвами, і за складом. Але загалом цього вечора майже в усіх куточках країни в їжу споживають страви з картоплі, капусти й інших овочів і бобових, круп, грибів, риби.

Страви на Святвечір їдять у певній послідовності. Спершу – кутю, а тоді куштують усе інше, запиваючи узваром.

Кутя – відварені у воді зерна пшениці чи ячменю з медом і маком. Також до неї додають родзинки, сухофрукти, горіхи. Ритуальне значення куті, як і узвару, дуже давнє. Кожен інгредієнт страви – символічний. Пшениця є символом достатку, мед – це здоров’я, мак – символ роду. Додаючи ці продукти, українці вірили, що в такий спосіб програмують себе та всю родину на багатство, щедрість і достаток упродовж наступного року.

Перед вечерею кутю ставили на покуті під образами, тобто на найпочеснішому в хаті місці. Звідси, ймовірно, походить і назва “кутя”. Горщик із кутею мав стояти на покутті від Різдва до Нового року. Після вечері кутю разом із ложками залишали на столі на ніч для померлих предків – “аби рідні повечеряли й на нас не гнівалися”.

Узвар (вар, киселиця) – солодкий компот із сушених фруктів і ягід, друга за значенням святвечірня страва. Узвар варили з медом або без нього. Згадки про киселицю можна знайти ще в літописах і монастирських рукописах. Перед приготуванням узвару сушені фрукти тримали в холодній воді – щоб поліпшити їхній смак і зменшити час варіння (а варили його близько трьох годин).

Голубці, квасоля, риба й інші страви “святвечірнього меню”

Голубці на святвечір готують із листя свіжої або кислої капусти та пісної начинки – без м’яса. Начинка може бути з рису чи гречки (або суміші цих двох круп), кукурудзяної крупи чи пшона, картоплі, квасолі, грибів, цибулі, моркви.

На Буковині та Закарпатті на Святвечір роблять голубці з “крижавок” – квашених голівок капусти. У них кладуть начинку з рису та грибів. Голубці по-карпатськи – зі свіжої капусти з кукурудзяними крупами, а також із тертою сирою картоплею. Смачним додатком до них є грибна підлива.

Також на Святвечір готують традиційні українські вареники. Як начинку в них використовують картоплю, капусту (тушковану квашену), квасолю, цибулю, гречку, мак, вишні. Українці вважали, що вареники мають магічне значення.

Пісний борщ на Святвечір готують із посічених буряків і капусти, додають до нього картоплю та приправи. Часто його варять на буряковому квасі. Пісний борщ із грибами (або вушками) заправляють олією з часником, а до борщу подають пісні пампушки.

Вушка – невеликі за розміром, схожі на вигляд до пельменів, але заліплені у формі маленького вушка (звідси й назва). На Святвечір вушка готують із сухих білих грибів, попередньо замочених у воді та відварених. Подають страву до столу із пісним борщем.

Риба – ще одна традиційна страва Святвечора. Риба вважається символом християнства. Три переплетені рибини або рибина з трьома головами символізують Святу Трійцю. Першою монограмою Ісуса Христа був знак риби, тому що грецька абревіатура імені Спасителя (ІХТІОС) перекладається як “риба”.

Горох або квасоля. Страви з бобових на Святвечір символізують весну, яка завжди відроджується в людині після занепаду. До святкового столу подавали вареники з квасолею, квасолю, тушковану з морквою і цибулею з часником або з грибами. Горохову начинку могли використовувати в голубцях.

Пампушки з часником і олією. Печені пампушки подавали до борщу замість хліба. Також популярними є пампушки із солодкою начинкою – маком, ягодами, повидлом із рожі.

Гриби символізують одразу дві природи Ісуса Христа: земну (ніжка) і божественну або небесну (шапочка). У Святвечір українці споживають мариновані гриби, варять юшку із сушених грибів. Також з грибів робили до голубців чи вареників мачанку – підливку з сушених відварених грибів, підбиту борошном і заправлену розтертим часником, перцем, сіллю та дрібно покришеною підсмаженою цибулею.

Капуста на передріздвяному столі символізує єднання навколо однієї основи. Тому страви з неї також популярні у Святвечір.

Різдвяний калач є символом смерті та подальшого воскресіння. Це хліб із білого борошна, випечений у формі кола з крученого й переплетеного тіста. Калачі виготовляють, сплітаючи тісто з пшеничного борошна у кільцеподібні або довгасті форми. Вони є символом удачі, добробуту та щедрості. Кругла форма хліба символізує вічність. Коли його подають як частину різдвяної вечері, у центрі витончено заплетених хлібів ставлять свічку, але хліб не можна їсти до Різдва, оскільки дотримання Різдвяного посту вимагає утримання від яєць до півночі напередодні Різдва.