Перемоги та зради 2023-го з території культури

Уже той факт, що є потреба говорити про підсумки цього року в різних царинах, свідчить: українці намагаються адаптуватися до ситуації, хай би як це не прозвучало. Але саме адаптація чи бодай спроба жити й працювати далі в умовах, коли щодня й щоночі лунає тривога й звучать вибухи свідчить про розуміння: завтра перемоги ще не буде. І дотепер українці пережили щонайменше три стадії цього етапу війни.

Перша була відразу після початку гарячої фази російського вторгнення. Від 24 лютого і приблизно до травня 2022 року українці забули про те, ким були й чим займалися до перших російських масованих обстрілів. Хтось пішов воювати добровольцем, хтось із головою поринув у волонтерство, хтось рятував родину і рятувався сам. Далі був другий етап: успіхи ЗСУ на Сході й Півдні, звільнення частини окупованих територій включно з Херсоном і навіть не надія, а впевненість: рік 2023 принесе остаточну перемогу. Проте цього не сталося, і почався третій, найдовший і поки що найважчий етап – прийняття очевидного факту, що війна невідомо, коли й чим скінчиться.

І з цим прийшло розуміння: треба повернутися до справ, на яких ти знаєшся, й працювати з поправкою на війну й думкою про війну. Тобто намагатися не втратити себе й при цьому шукати можливості бути корисним для військових та цивільних. Для тих, хто працює в царині культури й на відповідних майданчиках, це найперше означає оголошувати різні збори на різні потреби – навіть якщо митець вдягнув піксель та взяв до рук зброю. Наприклад, регулярно збирають кошти для різних бригад поети Артем Полежака і Дмитро Лазуткін, музикант Юрко Юрченко, актор Дмитро Лінартович та інші.

Звідси певний феномен літературних, передусім поетичних читань, на які продаються квитки і які збирають повні зали. Такого не помічалося десь від 2000-х, принаймні – такої масовості. Тут мотором і лідером процесу безперечно є Сергій Жадан. Але так само успішними є читання, організовані поеткою і культурною менеджеркою Тетяною Власовою. Загалом подібні акції відбувалися з різною періодичністю продовж усього 2023-го року.

Ще одне несподіване, приємне й певною мірою знакове явище – бум на відкриття книгарень-кав`ярень. Хай здебільшого в Києві, але їх відкрилося вже 14 (!), і далі буде. Зокрема, є амбітні плани відкрити триповерхову книгарню "Сенс" на Хрещатику, впритул до київської мерії. Цікаво, що в цей непростий бізнес почали заходити гравці, які дотепер у ньому не були. Один із них – Дмитро Феліксов, засновник і генеральний директор компанії VIRUS Music, який восени відкрив книгарню "Readeat". І незабаром утрапив у локальний скандал, закинувши видавцям небажання давати в його магазин книжки підвищеного попиту. Й продавати їх через власні майданчики, позбавляючи книгарню гарантованих заробітків. Втім подібні дії з боку видавців – певною мірою вимушені заходи. Адже тривалий час книгарні лише зачинялися, російське вторгнення ще 2014-го року прискорило процес, тож видавці налагоджують власні канали збуту.

Читайте також: Дозволити в Україні видання окремих російських авторів дорівнює розведенню тарганів

Від минулого року книжки, видані в Росії, на виконання відповідного закону почали вичищатися з наявних книгарень та інших місць, не вони продавалися. Книжковий ринок на Почайній у Києві (екс-"Петрівка") цей закон натомість зачепив мало. Як і онлайн-торгівлю. Тож директор Одеської кіностудії Андрій Осипов купив через інтернет новий роман Бориса Акуніна, похвалився цим у Facebook – і гоп-ля, прилетіла зрадонька. Тож як певне виправдання пан Осипов почав показувати на своїй сторінці нові книжки українських авторів.

Святе місце не буває порожнім: протягом 2023 року в Україні стався справжній видавничий бум. Навіть відкриваються нові видавництва, одне з них запустив письменник Макс Кідрук. Поки що найуспішніший проєкт – його власний науково-фантастичний роман "Колонія". Фанатів не зупинила ціна – в середньому 500 гривень за пухкенький величенький том. Але вже до кінця поточного року така ціна стає вже нормою для української книжки: найдешевшу продають за 300 гривень, найдорожчу – за 1 500. Тиражі невисокі, хоча окремі видання в таких умовах стають локальними бестселерами й додруковуються. Крім "Колонії", це, наприклад, "Пригоди української літератури" Ростислава Семківа чи "Наша столітня" Володимира В`ятровича. Загалом інтерес до української класики зростає, вона для дуже багатьох виявилася непрочитаною.

А ось спроба відродити після річної перерви "Книжковий Арсенал" у Києві вийшла скандальною. З різних причин організатори вирішили відмовити в участі всім видавцям, натомість залучили чотири локальні київські книгарні включно зі згаданим вище "Сенсом". Результат – відвідувачам запропонували великий книжковий супермаркет, у якому вони просто розгубилися. Видавці взяли реванш: у вересні самоорганізувалися і провели перший і дуже успішний KyivBookFest 2023. Двічі в одну річку зайти не вдалося: грудневий Kyiv Book Weekend провалився з тріском. Не в останню чергу – через неоголошену наперед, але дійсну ціну вхідного квитка у 230 гривень.

Читайте також: Щоб українці читали більше, не досить видавати книжки та відкривати книгарні

Українське кіно – теж несподівано для себе! – цьогоріч тішило новими релізами й касовими рекордами.

Всіх випередили мультфільм "Мавка. Лісова пісня" Олександра Рубана й Олега Маломужа (лише в українському прокаті понад $ 20 мільйонів) та історична драма "Довбуш" Олеся Саніна (перевищили 68 мільйонів гривень). Але добре показали себе кримінальна драма "Памфір", повнометражний дебют Дмитра Сухолиткого-Собчука, і "Люксембург, Люксембург" Антоніо Лукіча.

Проте є прикра обставина: згадані й незгадані стрічки були запущені ще до 2022 року і, що важливо, більшість запущена за підтримки Держкіно, очолюваного Пилипом Іллєнком. Нинішня очільниця Марина Кудерчук, відома як особиста креатура голови Офісу президента Андрія Єрмака, кіноспільнотою категорично не сприймається. І чесно відповідає спільноті взаємністю. Тож невідомо, коли та яким коштом буде фінансуватися виробництво фільмів від 2024-того й надалі. А той факт, що кіно – це елемент нашої інформаційної війни та просвітництва мас, визнають в Україні навіть скептики.

Зате нібито все ясно з серіалами: на їх створення держава кошти виділила, і то чималі. Й попеклася: в скандал утрапив актор та продюсер Юрій Горбунов через виділені 33 мільйони гривень на зйомки комедії "СМТ Інгулець". Головний герой, як стало відомо, дуже подібний до не менш скандального мешканця YouTube, брутального аграрія Олександра Поворознюка. Розголос змусив Горбунова відмовитися від державного гранту. Тим часом недержавним коштом, із залученням донорів в Україні зняли мінісеріал "Перші дні", прихильно прийнятий глядачами – і телевізійну драму "Юрик", яку глядачі агресивно не сприйняли. Причина – свідоме перекручення фактів із життя заблокованого росіянами в березні 2022-го року Маріуполя. Творці спершу огризалися, чим нажили собі ще більше ворогів, потім просили вибачення й зняли "Юрика" з усіх майданчиків.

Читайте також: Мінкульт як міністерство слабкості

Театральне життя теж пожвавилося, і на окремі вистави неможливо взяти квитки. У Києві це – "Конотопська відьма", "Сірі бджоли" та "Візит", хоча в інших великих містах, де театри працюють, є свої беззаперечні хіти. Але й тут не обійшлося без "зради". У постановці за театральною класикою, п`єсою Івана Карпенка-Карого "Хазяїн" в Театрі на Подолі, режисер Іван Уривський поміняв прізвище одного з класичних персонажів: економ Зеленський став економом Залуським. Соцмережі, а потім – ЗМІ вибухнули звинуваченням пана Уривського в сервільності. Мовляв, прогинається перед владою, нехтуючи мистецтвом. Відповідь, що так зроблено, аби відоме прізвище не відвертало від дійства, вдовольнила небагатьох.

А загалом події в українській культурній царині протягом року потрапили під одну несподівану "зраду". Виявляється, все, що відбувається, всі здобутки й поразки, краще не визначати "культурним фронтом". Як такий-сякий розвиток сегментів бізнесу – "економічним фронтом". Фронт у нас, у воюючій країні, один, і його звитяжно тримають ЗСУ й інші прямо причетні до бойових дій. Ну що ж, мабуть, це доцільне зауваження.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.