За два роки після пожежі навколо київського костелу ще стоїть будівельний паркан

Будівля неоготичного костелу святого Миколая на вулиці Великій Васильківській в Києві відгороджена невисоким пластиковим парканом. Над центральним входом вивішений червоний плакат «Врятуй костел від руйнування!» На перший погляд здається, що масивні ворота зачинені і хочеться обійти будівлю збоку, в пошуках таємних дверей. Біля сусіднього будинку розмовляють між собою люди, в яких я запитую, чи відкритий костел для відвідувачів. 

– «Має бути відкритий», – відповідають сусіди. – «Ми заходимо кожен раз з центрального входу, ховаємося там у підвалі під час тривоги».  

Крім функції укриття, церква приймає вірян, римо-католиків. Богослужіння проходять двічі на день майже щодня. Під час святкових літургій зал костелу святого Миколая оживає повністю. Спочатку поодинокі люди займають місця на лавках біля обігрівачів, потім приходять сім’ями, і здається, холодні стіни костелу трохи прогріваються. Інтер’єр будівлі після пожежі 2021 року справляє дійсно «готичне» враження: з колон деінде зійшла фарба, паркет вздовж стін почав розвалюватись. Особливо вражає величезне біле полотно, розтягнуте над залою, яке разом із спеціальною сіткою має вберегти відвідувачів від падіння архітектурних деталей та каміння.

Історія

Драматична історія храму почалася з бажання польської католицької громади Києва звести величний костел. Це було в 1898 році, коли серед товариства архітекторів організували конкурс на проєкт будівлі, в якому взяли участь 30 робіт. Однією з найцікавіших стала пропозиція студента інституту цивільних інженерів Станіслава Валовського. Згодом зміни до нього зробив Владислав Городецький, під керівництвом якого, власне, будівництво і відбувалось. До возведення костелу залучили окрім місцевих будівельників, ще й спеціалістів із Варшави. Також були привезені матеріали для декору і даху: тут використовувалися німецькі кахлі, черепиця з Франції, вітражі були виготовлені в Ризі. Окремий проєкт скульптурного оздоблення розробив італійський скульптор Еліо Саля. Він разом зі своїми братами-художниками на якийсь час переїхав до Києва, щоб взяти участь у великих архітектурних проєктах того часу. Крім іншого, Саля долучили до декорування караїмської кенаси на Ярославовому Валу, фасаду будівлі Національного художнього музею на Грушевського, «Будинку з химерами», будівлі Національної Опери та інших споруд, що зараз  значаться пам’ятками.

Про історичну цінність костелу розповідає теоретик архітектури та доцент КНУБА Гліб Ушаков:

«Ця будівля є носієм дуже складного архітектурного стилю – неоготики. Це різновид історизму. Цей термін, як і “еклектика”, широко використовувався у другій половині XIX століття. Але еклектика працювала з кількома архітектурними формами більш ранніх епох, наприклад, античного часу і Ренесансу. Історизм використовував один архітектурний стиль минулого. Зруйнований Залізничний вокзал, наприклад, або Київська фортеця, були прикладами неоготики. Костел, як архітектурна пам’ятка, стоїть в одному ряду з будівлею Національного Банку, а також поруч з “Будинком з химерами” та з нещасними Склепами Городецького, які пропадають на Байковому цвинтарі сьогодні. Хоча проєкт костелу ніби повторює концепцію форм західно-європейської готики, він переосмислює її, як в екстер’єрі, так і в інтер’єрі».  

Римо-католицька парафія освятила храм в грудні 1909 року і користувалась ним впродовж 27 років, поки радянська влада не заборонила проведення служб. Згодом костел почав використовуватися владою для боротьби з інакодумством: на башти храму встановили антени, які мали виявляти і глушити трансляції західних радіостанцій. У 1941-1943 рр. під час боїв за Київ костел сильно постраждав від артилерійських обстрілів, дах був напівзруйнованим, досить серйозно був пошкоджений фасад, втрачені унікальні чеські вітражі, частково інтер’єр. Костел був багато оздоблений скульптурами і іконами, яких налічувалось понад 360 на той час. Одна з особливостей скульптур полягала в крихкий структурі з армованого цементу, – подібні фігури досить складно зберігати і відновлювати після пошкоджень. 

Повна реставрація костелу відбулась в 1979 році, коли прийняли рішення використовувати його в якості залу органної та камерної музики. Цей період історії закінчився пожежею в 2021 році, що, як каже розслідування, виникла від короткого замикання в механізмі органу чеської компанії Rieger-Kloss.

Двома роками раніше в Парижі горів дах готичного Собору Паризької Богоматері, – майже одразу з моменту пожежі було відкрито збір коштів на його відновлення. За перший день зібрали близько 600 мільйонів євро, велику частину з яких надали два бізнесмени, які володіють брендами Louis Vuitton, Gucci та Yves Saint Laurent. Через два роки під час пожежі в Києві українські бізнеси взяли приклад з Парижа і теж почали жертвувати кошти на відновлення костелу. За першу добу підприємці зібрали 18 мільйонів гривень.

Наслідки пожежі, наслідки протиаварійних робіт

Поточна ситуація з костелом неоднозначна. У січні 2022 року були завершені першочергові протиаварійні роботи, і тодішній міністр культури Олександр Ткаченко відзвітував ЗМІ про витрачені 21,5 мільйони гривень, пожертви відомих українських бізнесів. Усі вікна в костелі закрили поліетиленом, провели тимчасове освітлення і центральне опалення з радіаторами на стінах, натягнули захисну сітку від каміння, що падає згори, та накрили підлогу захисними ДСП-плитами. 

«Після цих протиаварійних робіт стан костелу, я вважаю, погіршився, – розповідає Павло Вишковський, настоятель храму. – На стіни вилили 600 тисяч літрів води, (то була невдала спроба відмити сажу після пожежі за “німецькою технологією”). Парафія вже самостійно рятувала підлогу під ДСП-плитами після миття, оскільки там почав розростатися грибок, а самі дошки почали гнити. Деякі бічні колони через надмірне насичення водою почали тріскатись. Вся вода, якою намагались очистити стіни у верхній частині костелу,  просочилась в нижню частину храму, а оскільки вентиляція не працює там з 2000-х років, це пришвидшило корозію і сприяло появі цвілі на стінах. Наші фахівці зробили стан технічного обстеження на 72 сторінках, де показано в якому стані був костел, після так званих протиаварійних робіт».

Обіцянки президентів

Привести костел до належного стану можна тільки здійснивши реставрацію будівлі. Треба зберегти ті деталі, що буквально відвалюються зі стелі, і зробити храм діючою релігійною спорудою. На це потрібні кошти, і настоятель наполягає, що єдиний шанс знайти їх є тільки, якщо він буде переданий римо-католицькій громаді, яка вже буде самотужки шукати спонсорів. 

Передача будівлі католикам – це окремий, і дуже великий розділ історії костелу, яка тягнеться з 1991 року, розповідає Вишковський. Тоді влада дозволила громаді збиратися перед зачиненим костелом на молитву, і почала обіцяти передачу храму парафії протягом наступного року-двох. Через десять років понтифік Іоанн Павло ІІ під час свого візиту почув цю ж обіцянку від президента Кучми. У 2005 році президент Ющенко видав доручення уряду щодо передачі костелу парафії.  

Павло Вишковський з сумом продовжує розповідь про серію обіцянок:

«Після пожежі був укладений меморандум, в якому держава в особі Міністерства культури та інформаційної політики України зобов’язалася повернути костел парафії не пізніше першого червня 2022 року. Але цього зобов’язання досі не виконано. Шостого листопада 2023 року у день закінчення строку дії меморандуму, ми як парафія пішли під двері МКІП на мирну акцію протесту, а за місяць в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв підписав додаток до меморандуму з продовженням його дії, цього разу з датою передачі першого травня 2024 року. Мені вже здається що впродовж усіх років незалежності хтось зацікавлений в постійному блокуванні процесу передачі костелу св. Миколая її законному власнику – парафії». 

Ми спробували розібратися, які саме перепони до передачі костелу громаді існують, залучивши до розмови Міністерство культури. Але на момент виходу матеріалу на наш письмовий запит у мінкульті не відповіли. 

Проте відгукнулась генеральна директора Національного будинку органної і камерної музики, Ольга Кононенко. Ця культурна установа базувалась в костелі до 2021 року, а після пожежі проводить концерти на різних майданчиках країни, а також гастролює за кордоном. Однак, «Будинок музики» (нині коротка назва установи) все ще є балансоутримувачем будівлі Миколаївського костелу, хоча потребує нового концертного залу.

До речі, про можливе нове приміщення, де міг би основатися «Будинок музики», Ольга Кононенко посилається на Указ Президента ще від 2020 року. Там пишеться про передачу цій організації будівлі Флігелю Міжнародного центру культури і мистецтв ФПУ. Будівля знаходиться за адресою алея Героїв Небесної Сотні, 1. А не відбулось це до цього часу ось з якої причини, пояснює пані Ольга: «На заваді став арешт комплексу будівель Міжнародного центру культури і мистецтв ФПУ. Наразі тривають опрацювання клопотань перед судовими органами та Генеральною прокуратурою України щодо зняття арештів на цей комплекс будівель». Ймовірно, арешт накладений через розслідування розстрілів на Майдані Незалежності 20 лютого 2014 року.

Доля органу

Тому якщо найближчим часом ви відвідаєте костел, не дивуйтесь, коли до вас підійде хтось з постійних відвідувачів літургій, і попросить підписати петицію. Мова буде саме про цей збір підписів за передачу костелу релігійній громаді, термін якого має закінчитись в кінці січня. Це ще одна надія для багатьох на відновлення храму, і його інтер’єру разом з органом, про що говорить Павло Вишковський:

«Органна музика історично з VI століття є супутником богослужінь скрізь в римо-католицьких храмах. Йому природно бути у нашому костелі, як він і був від 1909 року. Але місце його поміж двома вежами зверху на хорі, як задумано архітектором Городецьким. У 1950-их роках унікальний орган з нашого костелу розтрощили комуністи, а коли в Москві у 1980 році проводилась Олімпіада, вирішили переобладнати храм під концертний зал, побудувавши орган на місці головного вівтаря. Звісно з групою 27 відомих фахівців, які належать до Опікунської ради відродження київського костелу св. Миколая ми хочемо відновити його оригінальний вигляд за задумом архітектора Городецького, із органом на хорах. Ми маємо домовленість з однією римсько-католицькою парафією за кордоном, яка готова передати нам орган, що на рік старший, ніж був у нашому костелі у 1909 році».

Що далі?

Городецький створював будівлі з бетону, тому за декором храму ховається жорстка залізобетонна конструкція, але й вона схильна до впливу ззовні. Добудовані багатоповерхові бізнес-центри на Великій Васильківській змінюють не тільки простір, крадучи акцент у веж храму і красу костелу, але й змінюють рух ґрунтових вод.  

«Оскільки вода тече з Черепанової гори під фундаменти костелу ми почали займатися водовідведенням», – говорить Павло Вишковський. Більш того, саме в районі костелу знаходиться заплава річки Либідь, яка впливає на руйнацію тунелів метро на Деміївці, зокрема, як ми бачимо зараз. І це є наслідком неконтрольованої забудови, зміни течій підземних джерел. 

Але у костелу, крім поточного завдання вистояти є ще одна місія, говорить Гліб Ушаков: «Костел має стати активним магнітом для туристів міста. Коли люди приїдуть на декілька днів до Києва, ця пам’ятка має бути в переліку тих, які варто обов’язково подивитися. Зараз навколо споруди – паркан, заморожені реставраційні роботи, простір навколо не пристосований для існування цього об’єкта. Ніби він не живе своїм життям. Хоча костел і не є середньовічною пам’яткою, він є особливим для історії архітектури Києва та унікальним твором найвидатнішого архітектора міста. Тож до цієї будівлі має бути відповідне ставлення».