Після ампутації. Чернігівський ветеран працює в таксі і отримав грант на відкриття мийки

Перші дні

Євген разом з батьком з 2014 року працював на міжміському маршруті «Семенівка – Київ», майже щодня возив людей з райцентру, що на кордоні з Росії, до столиці.

24 лютого 2022 року, повертаючись з Києва, зустрів у селі Жадове, за 20 кілометрів від Семенівки, колони ворожої техніки, що розтягнулись на три кілометри: танки, БТРи, БМП. Це був кінець звичного життя.

Євген витискав з буса все, що міг, поспішав повернутися в Чернігів, доки не підірвали мости через річки Снов і Замглай.

Спостерігаючи, як російські танки заїжджають на аеродром «Півці», що на околиці міста, вирішив піти до військкомату і невдовзі став бійцем Першої танкової Сіверської бригади. Видали форму, автомат і відправили на передову, що була тоді біля села Новоселівка під Черніговом, з північно-східного напрямку.

Детальну реконструкцію бою за Чернігів під селом Новоселівка дивіться тут

Поранення і реабілітація

“14 березня 2022 року в наш окоп прилетіла 120-та міна, і солдати попадали в різні боки, як сірники. Уламки вразили п’ятьох, вижили лише двоє, і одним з них був я”, — так Євген описує день, коли отримав важке поранення.

Через кілька днів до палати, де лікувався Євген, прийшов лікар, сказав: «Якщо хочеш ходити, треба відрізати ногу вище коліна. Бо на колінну чашечку протез не ставлять». Євген погодився на реампутацію. За період реабілітації тривалістю півтора року переніс вісім операцій. У вересні 2022-го вдягнув протез, в якому колінний вузол з Великобританії, стопа — зі Штатів, а збірка українська.

Добре ходити навчився за чотири з половиною місяці, та на всякий випадок носив із собою милиці — боявся зайти в магазин і послизнутися на плитці, завалити дорогі товари, приміром, елітний алкоголь.

Коли навчився ходити, пішов на Говерлу, щоб зібрати донати на автівки побратимам. З Олександром Швецовим, головою громадської організації «БратуБрат» Євгена Смагу познайомив Вадим Свириденко, уповноважений президента з питань реабілітації інвалідів АТО і цієї війни. Євген Смага разом з чотирма іншими ветеранами на протезах йшов до вершини, знімаючи свій шлях на відео. Метою було зібрати не менше двох мільйонів гривень пожертв. І вони досягли її.

Про проблеми з доступністю в українських містах – у спецпроєкті “Зайди, якщо зможеш”

Робота в таксі і бізнес-ідея

А потім колишнього військового на протезі взяли працювати в таксі — дали «шашку». Він не відмовлявся від замовлень, навіть невигідних. Швидко помітив, що в одному з мікрорайонів Чернігова, біля спаленого гіпермаркету «Епіцентр», нема де помити машину — треба їхати через усе місто. Мийки, що працювали в районі до вторгнення, розбомбили під час бойових дій, і власники їх не відновлювали. Так виникла ідея відкрити свою мийку.

Спочатку визначився з місцем, підшукав вільну земельну ділянку — оголошень про продаж у тому мікрорайоні було чимало. Придбав 10 соток. Планує встановити мийку на шість місць самообслуговування і закритий бокс. У проєкті також передбачена кав’ярня і місця для швидкої зарядки електромобілей.

Коштів від держави вистачить на придбання обладнання для автомийки, на решту мрії треба шукати фінанси додатково, тому Євген продає свою трикімнатну квартиру у Чернігові. Збирається відкрити автомийку не пізніше, ніж навесні наступного року. Поки підшукує покупця на житло, переглядає програми, за якими може отримати грантові кошти на розвиток бізнесу.

Схвалили чотири заявки з 18

Учасники бойових дій, що отримали інвалідність внаслідок війни та члени їхніх сімей можуть отримати кошти на створення власного бізнесу за програмою «Грант для ветеранів та членів їх сімей» урядового проєкту «єРобота». Обов’язковою умовою гранту є створення робочих місць. Від їх кількості залежить розмір виділених коштів.

До 250 тисяч гривень — за умови створення одного робочого місця, від 250 до 500 — два робочих місця, від 500 до мільйона гривень — чотири робочих місця. Гранти, які видаються від 500 тисяч гривень, надаються на умовах: 70 відсотків вартості проєкту фінансує держава, 30 — отримувач грошей. Але заявку на такий грант можуть подати лише ФОПи, що були зареєстровані не менше, ніж протягом трьох років.

З квітня 2023 року, відколи працює програма, ветерани подали 575 заяв на отримання мікрогранту, 222 схвалено, за даними Державного Центру зайнятості України. 33% з тих, хто подав заяву – лише починають свою справу, 67 раніше зареєстровані ФОПи. Зауже профінансованими заявками має бути створено 453 нових робочих місця.

Заявка Євгена Смаги була однією з чотирьох, які підтримали у Чернігівському обласному центрі зайнятості за дев’ять місяців (станом на 4 грудня подали 18 заявок).

До Чернігівського обласного центру зайнятості за дев’ять місяців, станом на 14 грудня, подали 18 заявок.

Директорка центру Світлана Шеремет каже, що сума фінансування для реалізації цих заявок складає мільйон 248 тисяч гривень. За консультацією звертаються постійно. Євген був серед тих, хто прийшов на одну з презентацій.

— Часто наші спеціалісти проводять презентації. На одному із таких заходів побачила й Євгена. А 31 серпня цього року він уже подав заявку.

Уся інформація про вакансії є в «Єдиному порталі вакансій». Охочі можуть залишити своє резюме Бажаючий може залишити своє резюме — і воно буде в єдиній базі. До нього напряму зможуть звернутися роботодавці. На офіційному сайті розписані всі види програм. Додатково працюють чат-боти, є сторінки в соцмережах. Років три, як ввели в роботу спеціалістів, що працюють на всеукраїнському ринку вакансій. Вони допомагають скласти ці заяви, корегують.

Що ще пропонують центри зайнятості

А ще центр зайнятості допомагає учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни влаштуватися на роботу найманими працівниками. Вони звертаються до найближчого центру зайнятості, незалежно від місця реєстрації. Або самостійно шукають роботу на «Єдиному порталі вакансій», або оформлюють підписку на актуальні пропозиції онлайн через чат-боти.

У чернігівському центрі зайнятості рекомендують звертатися до них особисто, бо це прискорить пошук роботи і процес працевлаштування.

Також для учасників бойових дій та тих, хто отримав інвалідність внаслідок війни діє програма безкоштовної професійно-технічної освіти. Усього пропонується 95 ліцензованих професій та 365 освітніх програм. Тим, хто проходить навчання в іншому місці, передбачена компенсація на проїзд та оплата місця проживання на період навчання. Також від служби зайнятості можна отримати безкоштовний ваучер на навчання. Його сума не може перевищувати 27 тисяч гривень. Якщо навчання дорожче, доведеться доплатити самому.

Служба зайнятості також компенсує роботодавцям вартість облаштування робочого місця. А це грошова компенсація в сумі, що не перевищує 100,5 тисячі гривень для людини з інвалідністю першої групи і до 67 тисяч гривень — для людей з інвалідністю другої групи. Ці витрати йдуть на поручні, бруси, тактильні матеріали для підлоги та сходів, підйомні платформи для робочих місць, брайлівські клавіатури і допоміжні засоби для відновлення слуху. Крім цього, передбачена купівля меблів, захисного взуття та спецодягу, комп’ютерів та офісного програмного забезпечення.