Які сюрреалістичні фільми подивитися: 7 кінострічок для початківців

Як мистецький рух сюрреалізм виник після Першої світової війни та закликав звертатися до підсвідомого більше, ніж до свідомого. Звідти й викривлені форми Сальвадора Далі та парадокси Рене Магрітта. Як і в живописі, так і в кіно сюрреалістичний жанр прагне втілити сни, галюцинації, навіть марення в реальність. І це досі популярний та дієвий спосіб розповісти історію.

До сюрреалізму зверталися та звертаються знані у всьому світі режисер(-к)и, серед них ті, яких ми дуже любимо, і ті, які тільки починають свій шлях. Наприклад, уже зі своїм першим фільмом Лінч заявив про себе як про нового сюрреаліста у світі кіно та мистецтва загалом. Можна сміливо сказати — він зайняв місце Далі й тримає його до сьогодні. Що завжди можна сказати про сюрреалістичне кіно? Воно нікого не залишає байдужим. 

Спеціально для ELLE Україна з нагоди виходу у прокат фільму Девіда Лінча у відреставрованій версії 25 січня, критикиня Єлизавета Сушко зібрала стрічки з різних років, щоб розпочати знайомство з власними та чужими сновидіннями. 

«Андалузький пес»

Рік: 1928
Режисер: Луїс Бунюель 

Що може бути ще більш сюрреалістичним, ніж фільм, знятий за сценарієм Сальвадора Далі? 

16-хвилинна стрічка не тільки занурює у дивний світ, але і є важливою для світової історії кінематографа. Сюжет тут не піддається логіці, а зорові образи змінюють один одного, щоб розповісти історію на емоційному рівні. Луїс Бунюель та Далі написали сценарій на основі своїх сновидінь, асоціацій та мистецьких образів. Чистий прояв сюрреалізму в кінотворі. 

«Колиска відьом»

Рік: 1943
Режисер: Мая Деррен

Фільми режисерки українського походження з Києва, яка працювала в Америці та вплинула на творчість Девіда Лінча, не мають сюжету. Її «поетичні психодрами» чи «кіно трансу» — це гра з глядачем та виведення його за межі реального простору та часу, занурення в стан гіпнозу. 

Завдяки спалахам світла, контрастам та фрагментарним сценам Мая Дерен не розповідає історію, а передає настрій і створює атмосферу, в якій або дуже добре, або нестерпно. «Колиску відьом» режисерка створювала в межах сюрреалістичної виставки, але не закінчила, бо померла від передозування. Але фільм все одно отримав нагороду в Каннах, не маючи аудіальної частини, яку додали згодом. 

«Торік у Марієнбаді»

Рік: 1961
Режисер: Ален Рене

Сценарій до цього заплутаного фільму написав письменник Ален Роб-Ґріє —  француз, якого вважають одним із засновників «нового роману». В 1961 році стрічка отримала «Золотого Лева» Венеційського кінофестивалю та шокувала глядачів(-ок) часовими та просторовими розривами.

На розкішній вечірці чоловік запевняє жінку, що вони зустрічалися раніше та мали певні стосунки. Жінка натомість не лише не памʼятає, але й гостро заперечує, що хоч раз бачила його раніше. До їхніх розмов доєднується другий чоловік, а флешбеки жінки ніби наштовхують глядача(-ку) на думку, що героїня починає щось згадувати. Але мандрівка у похмурі надра свідомості тільки заплутує всіх учасників(-ць) цього глядацького досвіду.

«Персона»

Рік: 1966
Режисер: Інґмар Берґман

Психологічна драма шведського режисера врятувала йому життя. Сценарій він написав за девʼять тижнів, перебуваючи в лікарні із запаленням легень. В розчаруванні в професії та приступах гарячки він створив найкращу історію за свою карʼєру, зіткнувши дві діаметрально протилежні особистості.

У цій стрічці відчувається ще одна характерна риса для сюрреалізму — наслідування вчення Фройда. Але Берґман наслідує його колегу — філософську теорію  Юнґа, який визначив поняття Persona як своєрідну маску для суспільства. Головна героїня Елізабет мовчить, і не зрозуміло, чи це свідоме мовчання, чи німота. Історію акторки та їхніх стосунків розповідає медсестра психіатра Альма.

«Загублене шосе»

Рік: 1997
Режисер: Девід Лінч

Всі популярні та не дуже роботи Лінча — сюрреалізм у чистому вигляді. Чого тільки вартує «Твін Пікс» та його червона кімната. Але «Загублене шосе» можна виділити серед усіх заплутаністю, яку так і хочеться розгадати. 

У кінострічці з нелінійним сюжетом йдеться про саксофоніста Фреда Медісона, який отримує таємничі відеокасети та підозрює свою дружину у зраді. Він думає, що в його будинок хтось проникає. А коли герой звертається до поліції, його звинувачують у вбивстві дружини й кажуть, що це знято на чергову касету. Подальший розвиток подій міститиме раптові перевтілення героїв(-нь) і проникнення в залаштунки індустрії фільмів для дорослих.

«Нескінченний басейн»

Рік: 2023
Режисер: Брендон Кроненберг 

Саме цією стрічкою Брендон гучно заявив, що не наслідує свого батька Девіда Кроненберга та готовий на шалені речі. З перших кадрів, які випробовують вестибулярний апарат глядача, можна зрозуміти, що далі події на курорті будуть не просто «Білим лотосом».

Головний герой Джеймс — письменник-невдаха. На відпочинку він знайомиться з парою, яка розповідає йому, що за порушення закону в цій країні страчують. Але якщо ти маєш гроші, то на твоїх очах стратять двійника. Тому багатії так проводять свій відпочинок — зчиняють безлад, а потім дивляться, як карають їхню копію. Традиції сюрреалізму Кроненберг-молодший обертає в стробоскопи, акторські перфоманси та сміливі візуальні рішення, яких ви не бачили останні роки. 

«Сценарій сну»

Рік: 2023
Режисер: Крістоффер Борглі 

Новий фільм студії А24 від продюсера Арі Астера та режисера стрічки «Мене від себе верне» розповідає про науковця, який дивовижним чином починає зʼявлятися у снах знайомих та незнайомих йому людей. Викладач біології в університеті, в якого не складається життя так, як би він хотів, за мить стає популярним. 

Порушуючи питання сучасності, як-то популярність у соціальних мережах, застосунки та махінації зі сну та мотивації, Борглі використовує прийоми сюрреалізму та показує, як сни можуть впливати на наше і чуже реальне життя.

Авторка: Єлизавета Сушко