У 25 років засуджений на двадцять п'ять. Історія полоненого "азовця"

Богдан Печко, 25 річний боєць полку “Азов”, один з багатьох бранців Кремля, що незаконно утримується російським- режимом. Він попав у полон ще весною 2022 року, після того як українські бійці вийшли з “Азовсталі”. А нещодавно на пропагадистському російському ресурсі “Следком” з’явилася інформація про його засудження на 25 років

“Привіт, кума. Я живий..."

Олена Герасименко, кума Богдана Печко: Богдан пішов до Азову у 2020 році. Коли він туди йшов, він навіть нікому нічого не сказав. Навіть його батьки не знали, що він іде в “Азов”. Потім, коли його вже взяли, він приїхав додому і розповів про все. Вдома бував рідко, вони постійно там тренувалися. Він наш кум, але нашу доньку, свою похресницю бачив лише на хрестинах. Просився приїхати на її день народження, але його не відпустили. Постійно був у своїй частині, вони розташовувалися у Маріуполі.

Богдан Печко. Фото з фб-сторінки Альони Герасименко

Коли почалася війна вони тримали оборону 86 днів на “Азовсталі”. Чомусь ще на початку війни, на російських пропагандистських канал з’явилося повідомлення про “ліквідованих азовців”, там показувалися нібито якісь перепустки які належали нібито ліквідованим бійцям, і серед них була перепустка з його прізвищем.

Я так до сих пір і не знаю, що це була за перепустка, і як вона потрапила до росіян. Якийсь момент це була єдина інформація, що ми про нього знали. Але потім нам хтось сказав, вже не пам’ятаю хто, що це неправда, що він живий.

А потім у кінці квітня мамі написав його побратим, що Богдан живий. На жаль, самого побратим вже загинув. Я написала йому у відповідь, що ми дуже чекаємо Богдана, скинула фотку похресниці. І через два дні мені прийшло голосове повідомлення від нього. Він сказав: “Привіт, кума. Я живий - здоровий наскільки це можливо тут. Я вас дуже люблю, дуже хочу додому”.

Прийшло голосове повідомлення : “Привіт, кума. Я живий"

Вийшов Богдан з “Азовсталі” 16 травня. Пів шостої ранку він написав мені повідомлення “Я не буду на зв’язку невідомо скільки. Поцілуй маленьку.” Після чого зв’язок з ним обірвався. Ніякої інформації більше ми не мали. Куди б не зверталася - теж ніхто інформації не мав. Певний час він значився. як безвісти зниклий.

Дуже дивно, що не мали інформації у Червоному хресті, фактично вони виступали гарантами при здачі наших у полон. Вийшло навіть навпаки - вони мені дзвонили і питали, чи є у мене якась інформація щодо Богдана.

Лише в середині літа я набрала Національне інформаційне бюро (НІБ), де мені сказали, що Російська Федерація підтвердила статус Богдана як військовополоненого. Те саме відповідали і у Червоному хресті: “Країна-агресор підтвердила статус військовополоненого, наразі більше жодної інформації немає”. Також пізніше довідалися, що він знаходиться у Донецькому СІЗО.

Богдану 14 грудня виповнилося 25 років, а 20 грудня мені скинули лінк на російський телеграм-канал, з якого ми і довідалися стосовно судилища над ним. І вперше майже за два роки ми побачили його на світлині. Якщо над кимось суд показували по російському телебаченню, то нашого Богдана ми не бачили ніде, крім на цій світлині.

Після цього ми одразу звернулися і в НІБ, і в Червоний хрест, і в “Азов”, вони прийняли наші заявки. Ну от власне і все, більше ніякої інформації не маємо. Хотілося, щоб про нього далі говорили і не забували його.

Усе це звичайно жахливо. Зараз йому 25, і його засудили до 25 років. Те, що вони судять Богдана по цим статтям - він би такого ніколи не робив. Моя думка - окупанти судять його за ті речі, які робили самі вони. І їм треба на когось повісити свої злочини.

Почалися масові суди над азовцями

Наталія Печко, мати Богдана: На даний час ми не знаємо, що з Богданом, де він перебуває. Останнє, що ми чули про його місцезнаходження від звільнених - що у травні він був у донецькому СІЗО.

Що ж до оприлюднених російськими пропагандистами фото з Богданом, то воно було зроблено ще на початку полону, як він потрапив до Оленівки. Ми спілкувалися з рідними інших полонених, вони про це розказали. Тоді усім полоненим робили подібні фото з номерами, якщо ви бачили, у нього теж фото з номером.

Єдине фото Богдана на російському пропагандистському ресурсі “Следком”

А так ми не бачили за цих два роки як він виглядає, його стан здоров’я - ми цього нічого не знаємо.

Нібито кажуть, що через місяць після вироку їх перевозять у тюрми. Але знову таки, ніякої інформації про це ми не маємо. Зараз взагалі почалися якісь масові суди над азовцями, кажуть, що їх навіть з Росії привозять у “днр”, де їх судять.

Батьки полонених об’єднуються між собою, спілкуються, діляться крихтами інформації, яку десь знаходять. Запитуємо звільнених, кого бачили, з ким вони сиділи в одній камері. Організовуємо акції, які проходять кожної неділі в українських містах в один й той самий час. Самі ми до Києва не так часто їздимо, все ж далеко, але на акціях в самому Новомосковську, Павлограді чи Дніпрі буваємо регулярно.

Наших воїнів взагалі не можуть судити

Офіцер управління 12 бригади «Азов» НГУ Дмитро «Дипломат»: З близькими родичами Богдана є комунікація і зв'язок, з його батьками, вони відвідують Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, їх сповіщають про певні процеси.

Плюс ми постійно коментуємо ці "судилища" і заявляємо про них на міжнародних майданчиках, тримаємо родичів в курсі подій і працюємо над юридичним супровідом наших військовополонених і пояснюємо родинам що ці так звані "суди" не законні та не мають юридичної сили у світовому суспільстві. Згідно міжнародного гуманітарного права наших воїнів взагалі не можуть засуджувати, тим паче на території рф.