Еко-мандрівка від Львова до Миколаєва по річці Зубра

Колись сюди сходилися на водопій величні зубри. Потім тут пролягав торговий шлях з красивими костелами по селах. Зараз це мальовнича долина, що ідеально могла б підійти для пізнавальної еко-мандрівки. Давайте разом з RDZS.org проінспектуємо стан річки Зубра по всій її довжині та подумаємо як їй можна допомогти.

Зубра – друга за величиною річка, що бере початок на території Львова. На відміну від давно закритої в колекторі Полтви, Зубру ще можна врятувати. Вона належить до басейну Чорного моря, її довжина 40-43 км, ширина русла 2-5 метрів і глибина до одного метра.

Витік зі Львова

Річки Зубра починається у м. Львові зі ставів на вул. Вулецькій, це бічна вул. Зеленої.

Далі вона підземним колектором тече вздовж вул. Манастирського, попри озера на вул. Райдужній і аж до ринку Нижній Шувар.

Біля ринку Шувар річка Зубра, нарешті, бачить сонячне світло.

Через парк Івана Павла ІІ проходить мальовнича відкрита ділянка р. Зубра. Тут протягом сорока років існував став площею 20 га “Сихівське Озеро”. Потім він замулився і був спущений. Зараз річка пробила собі русло в мулі, відтак береги часто є досить уривчасті. Ось гарна стаття про цей став.

Кілька років тому розпочався проект щодо виявлення і переключення незаконних приєднань побутової каналізації у р. Зубра. Ситуація і за аналізами води, і “на око” (вірніше на ніс) виглядає значно кращою ніж була раніше. Але до кришталевої чистоти ще далеко.

Ось тут річка Зубра покидає місто Львів. На жаль, зараз вона і надалі мало чим відрізняється від типової річки вонючки.

Село Зубра

Село Зубра побудовано обабіч річки яка завжди була його центром. У 18 ст. біля церкви все ще існував мальовничий став.

Протягом останнього століття ландшафт села сильно змінився. Об’їздна дорога Львова розділила його на дві частини. Русло було кілька разів стрямлене. В долині добудовано багато будинків.

Внаслідок сильного забруднення, мешканці села намагаються відгородитися від річки. Те, що могло б об’єднувати громаду у велику рекреаційну зону, наразі лише відлякує.

Село Жирівка

Між селами Зубра та Жирівкою немає прямого автомобільного сполучення, прийдеться робити гак через с. Кротошин. Територія тут малозаселена, тож річка має свою долину і досить багато важкодоступної заболоченої території. Власне ця територія і забирає на себе основні забруднення зі Львова та віддає далі значно чистішу воду.

Кілька років тому в Жирівці відбулася “очистка, поглиблення та випрямлення русла”. Хоч ця процедура і популярна серед громад, але вона є жахом для екологів та природоохоронців.

Люди, бачучи стан річки з усім нанесеним сміттям, замовляють екскаватор. Він витягує з річки не лише сміття і наноси продуктів переробки стічних вод, але й всю прибережну рослинність. Мотивація проста: щоб ті “пляшки і кульочки” ні за що не чіплялись.

Такі швидкі рішення вбивають здатність річки до самоочищення вод. Враховуючи, що практика скидання відходів і стоків у річку нікуди не дівається, то вже через кілька років проблема забруднення вертається в ще гіршому вигляді. А знищене довкілля відновлюватиметься десятиліттями.

Села Вовків і Загір’я

Територія тут гориста і дуже мальовнича. На місці колишніх ставів утворилася заболочена долина, що ДУЖЕ навіть добре. Адже річка має десь розливатися. Болото це гуд і як з точки зору зменшення ризиків затоплень населених пунктів, так і з точки зору самоочищення та збереження води й біорізноманіття.

Також, в цих краях є кілька старих та дуже атмосферних закинутих костелів. Ними, навіть, проходить туристичний маршрут.

Села Кугаїв та Підтемне

На додачу до переваг попередньої ділянки, тут маємо ліси, що з обох берегів підходять впритул до річки. Відтак, кількість води в руслі стрімко зростає. Тепер Зубра вже має вигляд повноцінної річки, аж до п’яти метрів завширшки. Вода прозора і приємно пахне. Проте сморід, з водовідвідних канав, все ж можна почути. На жаль, септиками по селах мало хто користується.

Наразі екологію рятує тільки те, що це дійсно дуже малозаселені території. Проте, зараз триває ремонт дороги та розпаювання землі. То ж скоро все може змінитися.

Тут, власне, важливо у правильний спосіб проводити розвиток території, якщо той розвиток є неминучим. Ось цікава стаття про історію с. Підтемне та річку Зубра.

Села Раковець та Новосілка

Тут, з одного боку, теж “вирівняли і прокопали” русло, років п’ять (на око) тому. Проте в цих селах долина річки досі є збережена та нерозорана, а поруч ще й прилягають ліси.

До речі, цікаво порівнювати площі лісів у 18 ст. і зараз. Найбільше моє здивування в тому, що вони переважно співпадають. Лісів стало лише трішки менше, а оранки чу-чуть більше. Також, мені здається, зникли пасовища.

В селі Раковець є цікавий закинутий костел Св. Валентина.

Села Красів та Бродки

Від Красова, як на мене, починається найсумніший відрізок річки Зубра. Русло тут стає максимально прямим, береги повністю розорані впритул до води.

Чому це погано? Ну, як мінімум, тому, що з оранки в річку постійно потрапляють частки грунту, залишки добрив і пестицидів. Все це значно погіршує якість води. Крім того, таке землекористування забирає територію у дикої природи, руйнуючи біорізноманіття та стійкість середовища.

Облаштування пасовищ вздовж берегів річок протягом віків було добрим варіантом застосування територій долин річок. Він був дружній і як для людей та їхнього господарства, так і для довкілля.

Проте, останні десятиліття кількість худоби, що перебуває на вільному випасі, невпинно скорочується. То ж колишні пасовища перетворюються на поля або заростають інвазійними рослинами (тим же борщовиком).

Села Демня та Задорожнє

Разом з Зуброю, мальовничими селами переміщуємося по інший бік “Стрийської траси”. Порівнюючи з картою 18-ст, ландшафти довкола села Демня дуже сильно змінені та, практично, не впізнаються.

Проте, саме село є дуже мальовниче та має добре збережений покинутий костел і каменоломню. В Демні з моста можна вповні оцінити всю ширину річки Зубра.

Озеро Задорожнє не має відношення до Зубри (хіба в Зубру йде перелив води, коли є надлишок). Але озеро підходить практично впритул до річки. Зубра тут перебуває в стані “хащі”.

Хащі – це, як і “болото”, ще одне таке характерне слово, яке більшість людей вживають у негативній коннотації, проте люблять екологи та природоохоронці. Ці хащі не є чимось природним, а, радше, способом природи та річки відвоювати своє місце для біорізноманіття. Наявність тут мертвої деревини це також добре для природи. Якщо природу вже загнали у вузький коридор, то не треба їй, принаймні, хоч тут заважати.

До речі, була здивована чистотою води в Задорожньому. В чому секрет?

Місце зливу річки Зубра в Дністер

Ось ми і завершили нашу подорож. Місце злиття Зубри та Дністра знаходиться в с. Устя неподалік закинутої насосної станції. Сюди є сільська дорога і можна припаркувати автомобіль.

На старій карті видно, що Дністер колись мав значно більше поворотів ніж тепер, а Зубра впадала в нього у зовсім іншому місці. Зміна русла була ініційована самим графом Скарбеком.

У середині XIX століття з’явився австрійський державний проєкт випрямлення річища Дністра. Відповідні роботи тривали ще й після Першої світової війни. Внаслідок зміни річища частково вивільнилися ділянки для сільського господарства, але вони лишилися непевними: часті повені заливали село, вода забирала покоси і готові копиці сіна, картопля восени гнила на полях. На місці старого річища залишилося чимало стариць, де утворилася унікальна заплавна екосистема. Щойно у 1980-х рр. для упорядкування Дністра було збудовано систему дамб. (с)

Коли зараз бачиш Дністер буквально в кількох сотнях метрів від місця впадіння Зубри, розумієш наскільки іншого масштабу ця річка. В такої річки заплаву відбирати вже дуже небезпечно і на це потрібні століття. На жаль, від змін ландшафту найбільше страждають малі річки. Саме до їх збереження зараз і прикута увага природоохоронців. Часто долини малих річок стають частинами “Смарагдової мережі” – мережі природоохоронних територій, що створюється на виконання Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Цікаво, що в залежності від пори року, різниця у кольорі води між Зуброю і Дністром то є, то її немає. Риба тут водиться, місце для намету є. Тож, можна підбивати підсумки.

Підсумки

Ми здійснили експедицію шляхом річки Зубра, від її витоків у Львові і до місця впадіння в Дністер. Місцевість дуже цікава, різноманітна, доступна по висотах і має чимало ландшафтних та культурних магнітів. Це мальовничі пагорби, ліси та галявини, дуже гарні і, на жаль, критично занедбані костели, чимало столітніх дерев. Тут вже є розроблений веломаршрут, проте наразі облаштований лише вказівниками.

Річка Зубра, незважаючи ні на що, жива! Але подальший розвиток території не може відбуватися без врахування “інтересів” річки. Стан Зубри можна поділити на три відрізки:

1. Від витоку з дощового колектора на території ринку Шувар і до віддалених частин с. Зубра. Тут річка протікає через щільну забудову, долина більше не читається на місцевості. Вода має синій відтінок і характерний запах. Незважаючи на те, що побутова каналізація Сихова насосними станціями перекачується до колектора Полтви, відчутна кількість стоків все ж потрапляє в Зубру.
2. Від с. Жирівка і до с. Красів русло збереглося у відносно природному стані, долина майже всюди ціла, річка живиться потоками з лісів. Завдяки тому, що втручання людини тут є значно меншим, річка самоочищується практично до повної прозорості.
3. Від с. Красів і до місця впадіння в Дністер русло є повністю спрямлене, а долина максимально розорана.

Річку Зубра мешканці місцевих сіл (як і міста Львів) не вважають за цінність. Скоріше перепоною та територією, яку неможливо повністю використати в господарських цілях. Внаслідок забруднення воду теж вже давно не беруть. Ми не знайшли жодного задуманого місця відпочинку на річці Зубра. У Львові ж її просто закрили в колектор і забули.

Сподобалася мандрівка? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал! Там є ще багато цікавих місць куди поїхати. Наприклад:

Джерело www.RDZS.org
Андрій Риштун