“На роль Ґолди Меїр Гелен Міррен погодилась буквально за кілька днів”

Сценарист фільму «Ґолда» у Києві розповів, як створювалась стрічка

В українських кінотеатрах триває прокат фільму  «Ґолда» режисера Ґая Наттіва – біографічної драми про життя Ґолди Меїр, 4-го прем’єр-міністра Ізраїлю, зокрема під час Війни Судного дня. Українську прем’єру на запрошення Єврейської конфедерації України та FILM.UA Distribution відвідав сценарист цієї стрічки – номінант на премії “Оскар”, “Золотий глобус” і BAFTA, британський кіносценарист Ніколас Мартін. Під час приїзду в Київ він провів відкриту зустріч в Українській Кіношколі, де поділився секретами створення сценарію фільму  «Ґолда», головну роль у якому зіграла голлівудська зірка Гелен Міррен. 

Про що розповів Ніколас Мартін у Києві – читайте нижче. 

ПРО ЗАДУМ ТА ВИНИКНЕННЯ ІДЕЇ ФІЛЬМУ “ҐОЛДА”

Мене завжди дуже  дратували розмови, які я мав із молодими людьми про конфлікт Ізраїлю та Палестини. Усі вони пристрасно висловлюються, але насправді дуже мало знають про історію Ізраїлю. І я хотів сам трошки глибше вивчити це питання. До того ж, усе моє життя Ізраїль завжди був у новинах, але я ніколи повністю не розумів походження цього конфлікту. Тож я почав читати, вивчати і постійно наштовхуватися на ім’я Ґолди. Зрозумів, що неможливо розказати історію Ізраїлю, не згадуючи її. Вона дійсно була жінкою, яка фундаментально вплинула на хід подій в країні. До того ж, я пам’ятав її ще зі свого дитинства, коли бачив її по чорно-білому телевізору. 

ПРО ВИБІР ІСТОРІЇ

Я дуже хотів знайти історію, яка відбулася за короткий проміжок часу і яка дійсно визначає Ґолду як особистість. Війна Судного дня відбулася фактично наприкінці її життя. І все, чому навчило її життя, вона використала. Тут я би провів паралель з Вінстоном Черчиллем, який робив багато помилок протягом свого життя, особливо під час Першої світової війни. Але до моменту, коли він став прем’єр-міністром у 1939 році, він вже мав чималий досвід і був ідеально підготовлений, знав усі політичні нюанси Європи, розумів божевілля Гітлера. Так само відбулося і з Ґолдою. І ця Війна Судного дня, що тривала 18 діб, чудово описувала її як лідерку. 

ПРО ГЕЛЕН МІРРЕН

Я одразу сказав нашому продюсеру Майклу Куну, що якщо ми вже знімаємо це кіно, головну роль має грати хтось, хто підтримує Ізраїль. Бо актори – це такі люди, які завжди переживають про те, що інші про них подумають. Я знав, що Гелен була в Ізраїлі у 60-х і була на Єрусалимському кінофестивалі. Тобто якщо вона це не зробить, то ми просто марнуємо час. До того ж, у неї підходящий вік, і взагалі Гелен дуже сильна жінка, жорстка, чітка, з гарним почуттям гумору. Я був упевнений, що вона з радістю зайнялась би роботою над нашим фільмом. Тож я відправив сценарій її агенту, який є фактично голлівудською легендою ще з 90-х. Йому сподобався сценарій, він рекомендував його Гелен і вона погодилася буквально за кілька днів. Вже тоді я знав, що з фільмом все буде добре. Якщо у вас є правильний актор на правильну роль – це як теплий ніж до вершкового масла. Тобто ви дуже швидко досягаєте потрібного результату.

ПРО РЕПУТАЦІЮ ҐОЛДИ ТА ПОШУК РЕЖИСЕРА

Було дійсно непросто знайти режисера для проєкту. Ізраїльські режисери, до яких ми зверталися, переважно відповідали, що не хочуть працювати над фільмом про Ґолду. І Ґай Наттів був серед цих режисерів. Але коли ми вже мали Гелен Міррен, яка погодилася грати головну роль, ситуація змінилася. Бо режисер, може, і не хоче знімати фільм про Ґолду, але він точно хоче попрацювати з Гелен. Тому з часом Ґай почав дивитися та читати матеріал, побачив, на чому вся історія базується, зрозумів її «правду». І він повністю змінив свою точку зору про особистість Ґолди. Тепер він її найбільший прихильник. І що найважливіше – цей фільм також перевернув уявлення про Ґолду в Ізраїлі в цілому. Я впевнений, що для її родини це мало велике значення. 

ПРО ПОБУДОВУ ПЕРСОНАЖА ТА ДЕТАЛІ, ЯКІ ПІДКРЕСЛЮЮТЬ ХАРАКТЕР

Блокнот був фактично частиною характеру  Ґолди. Вона занотовувала всі смерті солдат, коли про них дізнавалася. Одна жінка та 2894 чоловіків загинуло на Війні Судного дня. І вона всіх їх сприймала як своїх дітей. І для неї ці нотатки були наче спогади про них. Якщо путін відправляє сотні тисяч солдат на війну сьогодні взагалі без жалю, то для Ґолди кожна людина мала велике значення.

Вона також була відома своїм взуттям. Вона мала великі ноги через лімфому. Колись в Нью-Йорку її збила машина, і через це теж були проблеми зі здоров’ям. Одним словом, вона постійно відчувала біль. І це взуття стало її впізнаваною особливістю. Навіть зараз в ізраїльській армії взуття, яке носять солдати, називають «ґолдас» на її честь.

Куріння теж було важливою деталлю. Вона курила постійно. 60 сигарет на день до війни. Коли почалася війна, кількість збільшилася до 100. У неї реально був асистент по курінню, який постійно подавав їй сигарети. І також асистент по каві, який приносив їй чашки, бо вона пила по 25 на день. І не треба забувати, що вона не спала взагалі перші 5 днів Війни Судного дня. Вона жінка вже досить похилого віку, але в неї вистачало на це енергії.

ПОРАДИ СЦЕНАРИСТАМ, ЯКІ ХОЧУТЬ ПИСАТИ ІСТОРІЇ ПРО ВІЙНУ В УКРАЇНІ

Дуже-дуже важливо, аби в цей історичний момент було впроваджено національний наратив. У Другу світову війну британський кінематограф почав виробляти пропагандистські фільми, які всі були про те, що ми, британці, протистояли нацистам сам на сам, як наша маленька нація кинула виклик великому монстру. Це історії, на яких я виріс. Звичайно, це не було дуже далеко від правди, але, тим не менш, це були пропагандистські фільми. Взагалі пропаганда не має бути якимось брудним словом. Тому дуже важливо, аби нація мала свій наратив. І ви його маєте, бо Зеленський якось сказав: «I need ammunition, not a ride». Для мене це був момент, коли Україна стала новою країною в моїх очах. Сміливою країною, яка протистоїть росії. І для мене Україна бореться за цілий світ,  вже точно за всю Європу. І важливо, аби саме ця історія була розказана.