Співачка VERA про новий етап життя, благодійність та колаборації з модними брендами

До Дня закоханих ELLE Ukraine та одеський бренд деніму Aisenberg представили вже другий спільний мерч (з об’ємними джинсами та вкороченим худі із символічним графічним принтом). Головною героїнею кампейну благодійної колекції (від кожної проданої речі здійснюватимуться нарахування на потреби Міжнародного центру підтримки жінок і дітей «Місто Добра») стала співачка VERA, благодійність у житті й серці якої займає особливе місце. Саме за активну соціальну діяльність артистка свого часу була удостоєна Ордену княгині Ольги ІІІ ступеню. 

Втім, VERA не приховує: за останні два роки все набуло зовсім інших сенсів, а допомога українцям передовсім для неї самої стала ліками від страху і болю в перші місяці повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року стало новою точкою відліку і в її житті. Волонтерство, зміна сценічного псевдоніма з Віра Брежнєва на VERA, альбом українською, розлучення з композитором Костянтином Меладзе, благодійні ініціативи та глибокі трансформації — ще два роки тому артистка навіть уявити не могла, як зміниться її життя. Саме про це ми й розпитали VERA в нашому інтерв’ю.

Віро, які твої враження про джинси з дропу ELLE x Aisenberg? Як ти сприйняла пропозицію щодо співпраці в ролі амбасадора бренду?

По-перше, джинси стильні, по-друге, дуже зручні. Я навіть зараз у них. По-третє, у них приємна ціна для такої якості. І оскільки я в них ходжу, мене вже декілька разів питали, що це за джинси. Як ви розумієте, в мене поки що ексклюзив.

Також мені дуже сподобалася джинсова куртка зі знімального майданчика, вона є на фото. Зараз ще прохолодно і її так просто не одягнути, але навесні це буде суперкомплект. Такий колір деніму зараз у тренді.

Коли мені запропонували цю співпрацю, я зрозуміла, що ніколи не була амбасадором бренду джинсів. Коли дивишся рекламні інтеграції Levi`s, це завжди круто виглядає, захотілося створити щось подібне. Мені дуже сподобалося те, що вийшло, і я рада, що такий продукт тепер є на українському ринку.

Ти не вперше співпрацюєш з українськими брендами у створенні капсульних колекцій, кошти від продажу яких ідуть на благодійність. Як обираються проєкти для співпраці? Це особисті знайомства чи якісь інші критерії?

Так, не вперше. Мені допомагає моя команда. Нещодавно ми співпрацювали з двома молодими українськими брендами, але там були саме колаборації: з одним з них ми створили скатертину-оберіг, а з іншим — дуже красиву шовкову хустку. Це була перша спроба для мене, та ми таким чином закрили збір на медичне обладнання для дитячої лікарні Святого Миколая у Львові.

Я не була знайома ні з ким із засновників цих брендів раніше. І в цьому для мене особисто також є певний відклик — я не заангажована людина, мені просто сподобалося, як ці бренди себе позиціонують, який продукт вони створюють. До того ж у нас було спільне бажання зробити щось гарне.

У нашій співпраці з Aisenberg я амбасадор, тобто показую класний, вже готовий продукт — джинси, не беручи участі в розробці. Але круто, що їх все одно робили під мене. І я в захваті від якості, окрім того, що мені дуже сподобалася ця модель.

Частину коштів з продажу колекції буде перераховано на користь проєкту «Місто Добра» (міжнародний центр підтримки жінок і дітей),  з яким ти також багатого співпрацюєш. Як почалися ці взаємовідносини?

У нас дуже цікава історія. По-перше, ми почали співпрацювати з Мартою (Марта Левченко — засновниця благодійного всеукраїнського проєкту «Місто Добра». — Ред.) чотири роки тому,  ще до того, як з`явилося «Місто Добра».

Я випадково натрапила серед повідомлень в Instagram на запит, який мене дуже зачепив, і допомогла дівчині, що просила мене про допомогу для однієї родини. Я завжди допомагаю перевіреним фондам чи волонтерам, а тут якось мені відгукнулося. Родині не було де жити, вона жила у конюшні. І ми тоді переобладнали для них цю конюшню в чисте тепле житло. Зробили й забули. Я стільки всього роблю, що навіть половини не пам`ятаю.

Потім, вже у березні 22-го, побачила пост в Instagram про «Місто Добра», який також не залишив мене байдужою. Заходжу в акаунт написати людині в директ і бачу, що у нас вже є довгий діалог — тільки тоді все розумію та згадую нашу історію. Я зраділа, що це та сама Марта! В той період всередині мене був стрес, шок, біль, і, звісно, для довіри не було місця у серці. Але це була вже знайома дівчина, і якось з того моменту в нас все склалося.

Деякі потреби «Міста Добра» я закривала своїми коштами, під деякі робила збори в Instagram, також іноземних друзів, які хотіли допомогти, направляла до Марти. Я дуже радію, що ми збираємо гарні суми. Дякую людям за довіру, це дуже важливо.

Саме зараз «Місто Добра» потребує підтримки у різних напрямах. Це допомога і мамам з дітьми, які потерпіли від війни чи стали жертвами домашнього/сексуального насилля, і важкохворим дітям… Власне, тому спільно з редакцією ELLE та брендом Aisenberg ми вирішили, що виручені з благодійного дропу кошти будуть направлені туди.

Ти була частиною ще одного проєкту — Help Mukachevo. Зокрема, допомогла зібрати кошти, аби запрацював медпункт у дитячому інтернаті в Мукачево, де додатково облаштували й кімнати для дівчат-переселенок з інтернату Дружківки (Донецька область). Як швидко вдається закривати наразі такі збори?

Зараз збори на соціальні й громадські напрями йдуть дуже-дуже повільно. Коли ми співпрацюємо з волонтерами й запускаємо такі проєкти, то частина грошей — це мої особисті кошти. Я працюю і маю змогу донатити, іноді вдається закривати великі суми. Не можу це робити регулярно, але радію щоразу, коли у мене це виходить. Завжди підключаються мої друзі, інші волонтери, і тоді це працює швидше. Але я співпрацюю тільки з перевіреними людьми, з якими вже щось робила.

Також було дуже приємно, коли мене запросили відкрити цей медпункт, — стільки щирих емоцій там було, стільки приємних обіймів із діточками. Для них це місце було дуже важливим, вони спостерігали за тим, як воно будується. Завдяки класній команді будівництво було швидким. Мене гріє думка, що ми можемо щось створювати та бути корисними на противагу всім руйнаціям навколо.

Ти відкрито засудила у своїх соцмережах агресію Росії проти України з перших днів повномасштабної війни. І разом з іншими волонтерами доклала багато зусиль, аби допомогти тим, хто опинився у жахливій реальності. Як проходили ті дні особисто для тебе? Що вкарбувалося у пам`ять найбільше?

Я пам`ятаю тільки жах і страх. Мені хотілося чимось допомагати, і я розуміла, що все, що я можу зараз, — це волонтерити, тому що в мене не було внутрішньої сили для того, щоб навіть у публічний простір виходити.

Оскільки тоді, з самого початку, я була в Італії, перше, що я зробила, — знайшла найближчий склад гуманітарної допомоги й пішла туди допомагати. Ми з мамою працювали там з ранку до вечора з іншими жінками. І таким чином відчували себе частиною великої-великої родини, в якій усі допомагають одне одному, яка підтримує свою країну в такий скрутний час. Я більше нічого не пам`ятаю про цей період. Біль, сльози, сум, страх і волонтерство.

Сьогодні в Україні чутливе ставлення до артистів, які до 2022 року жили на дві країни... Що з цих звинувачень ти приймаєш, а з чим не погоджуєшся?

Як вже стало зрозуміло, артисти — це лише вершина айсберга, яка ось так була на дві країни. Але оскільки ми у всіх перед очима, то, звичайно, найлегше щось говорити нам. І це відбувається тільки в інтернеті, в житті я зустрічаю людей, з якими ми підтримуємо одне одного, а в соцмережах — писали, пишуть і будуть писати.

Для мене найважливіше, що у скрутний час я зі своєю країною серцем і душею. Для мене це має значення. Я зробила і роблю що можу. Тільки з собою мені прокидатися кожного ранку і дивитися собі в очі в дзеркалі. Зі своєю совістю я чиста.

Наприкінці минулого року вийшов твій перший альбом «Дякую» українською. Як його сприйняла твоя аудиторія?

Альбом «Дякую» — це моя можливість сказати у піснях те, що вже назбиралося всередині. Мені навіть стало легше, коли він вийшов. Я завжди з людьми говорю через музику. Довгий час все було всередині, і нарешті вилилося з музикою. Через це він вийшов таким щирим і таким різним, тому що там різні думки, різні емоції.

У мене не було якихось очікувань щодо того, як приймуть цей альбом. Я його створила просто тому, що не могла не створити. І зробила його саме таким. Те, як його прийняли, стало для мене дуже приємним результатом. Різні пісні припали до душі різним людям — їх цитують, їх співають, накладають на відео, і це найкраще продовження мене і моєї творчості. Я дуже вдячна. Просто вдячна всім, хто слухає мою музику серцем.

Альбом народився від внутрішнього імпульсу, пориву. Сьогодні я вже відчуваю себе інакше — думаю, мені потрібен час, щоб знову зібрати всередині те, що захочеться сказати.

Яким сьогодні є твій графік? Над якими проєктами наразі працює співачка VERA?

Графік у мене зараз дуже щільний. Найбільше часу займає мій диджитал-проєкт KOOMA. Це жіноча платформа для саморозвитку під моїм менторством. Це моє бажання бути корисною та допомогти жінкам нашої країни в цей складний час фокусуватися на собі, щоб не загубити себе, а, навпаки, зберегти, знайти й розвиватися. Життя йде далі, не зупиняється, і треба рухатися, не ховатися у відчаї, не забувати себе там.

KOOMA — це платформа за підпискою, яка щомісяця поповнюється новими темами й матеріалами, тому я на постійній основі працюю над контентом, над комунікацією, на сьогодні це мій пріоритет номер один. Також займаюся власним beauty-брендом VERA. Ми відкрили красиві pop-up stores у великих молах. Цього року вже готуємо декілька новинок. Третій напрям — це музика. Але вона в мене зараз на паузі… Слухаю себе.

Також роблю такі колаборації і проєкти, як ось зараз ми реалізуємо з вами. Глобально можна їх описати як соціальний напрям.

Твої поради щодо того, як і з чим можна скомбінувати одяг з колекції з іншими речами у гардеробі: топ-3 луки від VERA.

Насправді для мене джинси —  дуже базова та обовʼязкова річ у моєму гардеробі. Вони завжди ідеально виглядають з кедами, і якщо ми говоримо про ідеальний лук на літо, то це джинси плюс біла футболка або майка, зараз — короткий светр. Зверху ще можна вдягнути джинсову куртку. Це вже другий образ. І третій лук — це джинси і якийсь класний боді, щоб почуватися сексі. Додати сюди аксесуари — сережки, щось на шию і взуття під настрій. Я б обрала невеликі підбори й накинула б піджак — вийшов би більш вечірній образ.

Як змінився твій стиль за останні два роки? Які речі наразі найулюбленіші у твоєму гардеробі?

Мій стиль не дуже змінився, але змінилося ставлення до речей. Я зрозуміла, що мені не потрібно багато. Я і раніше не була шопоголіком, ніколи не втрачала здоровий глузд через одяг, але зараз дуже рідко щось собі купую. Є база в гардеробі, і я її оновлюю з огляду на тренди. Наприклад, тренд на ті самі джинси змінюється: колір, фасон, модель, тому просто поповнюю свою базу. Деяким речам в моєму гардеробі п’ять і більше років. Я їх ношу і навіть не думаю змінювати. З нового — декілька класних одиниць від українських брендів. Також багато своїх речей за останні два роки я віддала тим, хто цього потребував, і дуже рада, що вони сьогодні когось зігрівають.

Тобі нещодавно виповнилося 42. Що тобі допомагає залишатися в гарній формі?

Мені допомагає бути в гарній формі відношення до себе та відносини з собою. Тому що я розумію, що мій найкращий друг у цьому житті — я сама, моє тіло. Воно в мене одне, мені треба його берегти. І це навіть не про те, щоб прожити 100+ років, а про те, щоб гарно почуватися.

Потреби тіла я задовольняю в першу чергу: сон, збалансоване харчування та спорт. Я роблю це усвідомлено вже багато років. Спочатку це була самоорганізація і дисципліна, коли доводилося себе контролювати, та з часом стало способом життя і моєю рутиною.

Чи святкувала ти день народження? Чи це не на часі?

Як і минулого року, ми зібралися з моїми найближчими коханими людьми й провели цей день разом. Зараз просто бути разом — найбільше щастя. Та попри все, в душі я відчувала свято — свято життя.

Фото: Даніл Кайстро

Стиль: Діана Онацька

Beauty: Саша Вєтрова