Як і навіщо їхати на світові фестивалі, якщо ти не «кіношник»

Креаторка, креативна директорка та співзасновниця креативної агенції Drama Queen Аня Гончарова розповідає, чому творчим людям варто відвідувати кінофестивалі, та ділиться порадами в колонці для ELLE.

Уже давно щонайменше раз на рік я беру відпустку, щоб поїхати на кінофестиваль. Раніше це щороку був Одеський. Потім до нього додались інші фестивалі: Берлінський та Венеційський. Звісно, я не ходжу червоними доріжками та не п’ю коктейлі зі знаменитостями. Я дивлюся кіно. По 2-4 фільми на день. І хоча такий досвід важко назвати відпочинком, він перезавантажує і надихає мене. Щоразу я повертаюся з кінофестивалю трошки інакшою людиною, хоч і без засмаги. 

Навіщо ходити на фестивалі?

Якщо ви ніяким боком не дотичні до кіновиробництва, але можете назвати себе творчою людиною, то, звісно, перша причина — це надивленість. Кінофестиваль — це зріз нового кіно з усього світу, яке хтось уже попередньо відібрав. Це теми, ходи, сцени, сюжети, прийоми, «фішечки» і щонайменше теми для small talks, які ви витягатимете зі своєї внутрішньої «картотеки» весь залишок року і використовуватиме у творчості та житті. Це також культурні та соціальні тренди, які ви відчуєте живіше і глибше. Будете розуміти, над чим плаче світ і про що сміється. 

Це шанс випасти зі звичайної реальності. Можна, звичайно, подивитись купу кіно вдома. Але, по-перше, фестивальні фільми не будуть доступні вам на жодному стримінгу ще довго. По-друге, навіть найдивніше кіно цікавіше дивитися на великому екрані з іншими людьми з усього світу під боком. 

Як готуватися до фестивалів?

Скажімо, ви вирішили полетіти у вересні на Венеційський кінофестиваль. Раджу одразу поставити собі в календарі важливі нагадування.

Перше — десь на початку літа варто забронювати житло. Що ближче до фестивалю, то менший вибір і дорожчі варіанти. 

Є два способи потрапити на фільми кінофестивалю. Або купувати квитки на сеанси, або мати бейдж/абонемент однієї з акредитації: преси, професійної секції, іноді є особливі умови для молоді чи літніх людей. Варто завчасно подивитись види акредитацій, можливо, якась із них — ваш варіант. Вони також можуть бути перепусткою на спеціальні професійні події. Але якщо ви не плануєте дивитись понад 1-2 фільми на день, морока з акредитацією може бути зайвими зусиллями.

Наступний крок — чекайте на оголошення програми фестивалю. Зазвичай спочатку з’являється вона, а потім ще й розклад сеансів. Якщо ви вирішили підготуватись ґрунтовно, вивчіть програму і виділіть для себе лонгліст фільмів, які вам цікаві. Можна в цьому послуговуватися статтями-оглядами новинок майбутнього кінофестивалю. Можна звертати увагу на імена режисерів і дивитись, що вони зняли раніше. Можна також користуватися власною інтуїцією або порадами друзів-кіноманів.

Коли з’являється розклад, ви можете розподілити бажані стрічки за днями, побачити, які сеанси перетинаються. Зверніть також увагу на фестивальні локації. Це як стикування в аеропорту. Ви маєте встигнути перебігти з одного фільму на інший. І, наприклад, на Берлінале вас не пустять на сеанс, якщо ви спізнились навіть на кілька хвилин. Розподіліть фільми за пріоритетністю і тримайте в голові, що не на всі з них вам вдасться встигнути купити квитки. І будьте реалістами, внесіть обід у ваш розклад. Здоровий глузд підказує мені, що понад 4 фільми на день планувати не варто — навіть якщо ви кіноман.

Далі настає день Х, коли фестиваль викидає в продаж квитки. Зазвичай це стається о 10 ранку — до цього часу ви маєте відкрити вкладки з фільмами, які ви запланували. Ближче до 10-ї години починайте несамовито оновлювати сторінку. Квитки на бажані фільми розмітаються за кілька секунд. І я не перебільшую. Якщо кнопка «придбати» стала активною, я вас вітаю! Завчасно підготуйтеся, щоб у цей момент вас не підвела банківська карта. Зазвичай ви тепер маєте якийсь час, щоб скласти в кошик квитки на кілька фільмів, які встигнете вполювати, і далі оплачуєте їх разом. Так варто повторювати з усіма днями кінофестивалів. 

Якщо не вдалося вполювати квиток на велику прем’єру чи фільм з головного конкурсу, дайте шанс іншим програмам. У Венеції ви можете навіть придбати абонемент на програму «Горизонти», де показують дебютні картини. 

Не забувайте про перекус та термос із чаєм. Нікому не потрібно, щоб ви зомліли від перенасичення культурою. Бо інколи навколо фестивальних локацій важко знайти пристойну їжу. 

Хоч я вірю, що вам пощастить потрапити тільки на фільми, які вам сподобаються, все ж будьте готові встати та піти з сеансу який стає для вас тортурою. Не варто мучитись, навіть якщо ви чули, що це сучасний шедевр. Краще пошукайте щось «своє». Кінофестивалі дають таку можливість.