На Янівському цвинтарі відновили могилу громадської діячки, педагога Осипи Заклинської

12 лютого на Янівському цвинтарі капеланом Львівської обласної ради, парохом парафії святих мучениць Віри, Надії, Любови та їх матері Софії УГКЦ у Львові отцем Андрієм Корчагіним була освячена відновлена могила громадської діячки, педагога Осипи Заклинської.

Відновлено могилу за сприяння та кошти благодійного фонду “Про пам’ять”. Організатори щиро дякують за допомогу та підтримку отцю Андрію Корчагіну, керівництву та працівникам ЛКП “Муніципальна обрядова служба”, засновниці проекту Авторська Кухня Українська Оксані Хмарі, краєзнавцям Ірині Садулі, Ігорю Чудийовичу , Олесі Одещак. Окрема подяка благодійникам які долучились до цього проекту – Уляні Галюк, Юрію Борщу,Оресту Фургала.

“Земний шлях будь-якої людини закінчується в годину її смерті. Пам’ять про померлих є своєрідним продовженням цього шляху і залежить від різних обставин (родина, близькі, співробітники, засоби масової інформації). Часом інформація про місце поховання або її відсутність може зіграти вирізальну роль. Невблаганний час забирає найближчих, друзів, час руйнує камінь, стирає сліди поховань і відновити їх можуть люди, які згуртуються навколо благородної ідеї. Саме з такою метою була створена організація “Благодійний фонд “Про пам’ять”, – розповів керівник благодійного фонду “Про пам’ять”, краєзнавець Ігор Мончук.

Ви також можете підтримати інші проєкти благодійного фонду “Про пам’ять”, зробивши пожертву на банківський рахунок.

Осипа Заклинська пройшла нелегкий, але насичений життєвий шлях, разом із коханим чоловіком та своїми дітьми. Вона народилася, щоб стати учителькою життя для сотні своїх учнів, аби відбутися як талановитий педагог; була майстринею слова, а разом з тим-справжньою знавчинею української кухні, уміла давати добрі поради молодим господиням, батькам, учителям. Пережила дві світові війни, переселення, голод і поневіряння, арешт сина, згодом – його передчасну смерть, арешт чоловіка. Але попри все “розвивала кипучу енергію для оборони своїх найближчих”. Свою долю поєднала з талановитим діячем того часу – Богданом Заклинським.

Осипа Заклинська — автор оповідань «На святий вечір» і «Дзвінок» для української читанки, що вийшла друком 1931 р. Друкувала статті на педагогічні та господарські теми і куховарські рецепти у часописах: «Нова хата», «Жіноча Доля», «Учительське слово», «Українська школа» та ін., а також матеріали з методики навчання, рецензії на дитячі видання — в учительських періодичних виданнях, зокрема у часописі «Шлях Навчання та Виховання». О. Заклинська 1934 р. опублікувала рецензію на книжечку Марійки Підгірянки «Гануся» (Марійка Підгірянка // Нова хата. — 1929. — С. 1–3.), у «Світі Дитини» — дві сценки: «Любов до рідної землі» та «Поміч св. Миколая». Друкувала також переклади творів для дітей (вільно володіла німецькою, польською, словацькою мовами, добре знала французьку та російську). Як активна союзянка виступала з доповідями «Культурна праця народних учительок та їх феміністичні стремління».

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ