Музи кав’ярень старого Львова

Цього недільного кавового ранку, разом з  незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися з вами дослідженням Юрія Бірюльова про мистецьке життя львівських кав’ярень.

Свої дослідження він виклав в улюбленому часописі всіх львів’ян “Галицькій брамі”.  Сьогодні пропоную вашій першу частину цих досліджень. Традиційно граматика та стилістика збереження атмосфери.

Невід’ємною складовою частиною «мистецького краєвиду» Львова XIX – початку XX ст. були літературно-художні кафе. Тут часто зосереджувалось життя творчої еліти міста, у безпосередньому спілкуванні митців між собою народжувались нові ідеї та теорії.

Німецький письменник-мандрівник Й. Г. Когль, відвідавши Львів у 1841 році, був здивований великою кількістю кав’ярень і кондитерських і стверджував, що у Львові існують кав’ярні, якісніші та елегантніші за подібні заклади будь-якого німецького міста. У своїй книзі подорожніх записів Когль писав, що найкращою у Львові є кав’ярня Вольфа, салони якої в кожну пору дня та ночі переповнені гостями. В середині XIX століття люди творчих професій любили також відвідувати кав’ярню «Віденську» – найстарішу у Львові, засновану у 1829 році. Вона була розташована поблизу кав’ярні Вольфа в центрі щоденних прогулянок львів’ян – на Гетманських Валах, 16 (тепер проспект Свободи, 12), з терасою в бік площі св. Духа (тепер пл. Підкови). Недалеко звідси було й до цукорні Фердинанда Гросса на Гетманських Валах, 6, з кіоском екзотичної конструкції, пофарбованим у всі кольори райдуги. Зробивши пару десятків кроків, можна було потрапити до цукорні Міхала Монне на вул. Театральній, 8, – улюбленого місця літераторів та художників 1850 -1870-х років.

У 70-80-і рокі XIX ст. провідним літературно-художнім «клубом» стала вважатись кав’ярня Ява Добровольського на вул. Краківській, 10. Заснована ще у 1843 році, вона була красномовно прозвана «Пекелко» за «сатанинський» вигляд своїх затютюнованих і галасливих залів. Їй віддавали перевагу перед елегантною «Театральною» кав’ярнею (в приміщенні театру графа Скарбка) всі відомі львівські художники – зокрема, Андрій Грабовський, Парис Філіппі, Леонард Марконі, Теофіл Копистинський. В 1902 році кав’ярня Добровольського закрилась, а будинок, в якому вона існувала, завалився у 1922 році, вбивши два десятки людей. Кращу вдачу мав, дійшовши до наших днів, будинок «Під Лебедем» (вул. Галицька, 10), де в старій кав’ярні Адольфа Маньковського у 1870-1880-х роках також бувало чимало письменників, журналістів, музикантів і живописців.

Засновані у 1852 р. кав’ярня та ресторан Нафтули Тепфера (вул. Шевська, 12) особливо популярними стали у 1890-і роки та на початку XX ст. В 1901 р. Нафтула передав заклад сину Міхалу, який сам був художником-аматором. За його замовленням живописці Братковський та Піотровський виконали стінні розписи з краєвидами Львова, і в ці зали, як писав один з тогочасних журналістів, «потягнулась гордовита дітвора Аполлона по пензлю, з пелехатими чупринами і гучними голосами». З особливою симпатією М.Тепфер ставився до Івана Труша, якому часто замовляв картини. Ресторан і кав’ярня Тепфера були водночас і художнім салоном, і притулком для незаможніх митців, які розплачувались з власником своїми творами. Велику колекцію картин львівських митців Тепфер подарував у 1907 р. новоствореній міській Картинній галереї.

За прихильність митців з Тепфером конкурував Фрідрих Шнайдер, власник кафе на вул. Академічній, 7. У 1897 р. він розширив і перебудував свій заклад, доручивши Антонію Туху виконати стінні розписи в стилі сецесії. Цей перший прояв нового стилю відразу викликав значне зацікавлення збоку художників, які зробили кав’ярню Шнайдера Меккою для своїх муз. Вони виставляли тут картини і скульптури, бурхливо обговорюючи нові мистецькі напрями. Біля 1900 року кав’ярня Шнайдера стала вважатися найбільш престижною. «Тут гомонів молодий Львів, це був табір боротьби з міщансько-чиновницьким маразмом,… в густому тютюновому димі «бунтівники» грали у більярд, випивали моря чорної кави і молились Сатані», – згадував пізніше літератор С. Василевський. Серед відвідувачів кав’ярні Шнайдера були типові фігури львівської художньої богеми – живописці Казимир Сухульський, Станіслав Дембіцький, Марьян Ольшевський, письменники Ян Каспрович і Габріеля Запольська. У 1912 р. будинок кав’ярні Шнайдера було розібрано. Тепер на його місці – будинок профспілок (проспект Шевченка, 7).

Юрій БІРЮЛЬОВ

(Продовження далі буде)