Стерти сліди травми: як українці повертаються до життя після опіків унаслідок війни

З однієї клініки у Львові на початку серпня 2022 року проєкт «Неопалимі» переріс у співпрацю 32 клінік на всій території України й за кордоном. Національна програма зовнішньої реабілітації людей, що постраждали внаслідок війни, надає безоплатне лікування опіків чи рубців непобутового характеру. Це перш за все безліч досвідів пацієнтів — учасників бойових дій, жертв російського полону чи свідків атак окупантів. Вони проходять різний шлях — від відновлення функціональності тіла до повернення собі естетичного вигляду. Як пацієнтам вдається загоїти рани війни?

Торік посеред січневого ранку Надія Оксюта вела свою доньку до садочка. Над небом, густо всіяним туманом, летів гвинтокрил. Надія зупинилася з дитиною, щоб глянути на нього — і вже за мить вона закривала доньку від вогню. Гвинтокрил розбився біля садочка — унаслідок аварії загинули представники МВС і постраждали люди, які перебували біля місця трагедії. Тоді головний лікар Броварської районної лікарні Валентин Багнюк повідомив, що вісьмох свідків авіакатастрофи перевели в опіковий центр Києва — вони мали від 30% до 45% опіків тіла. Серед них була й Надія з донькою. Відтоді героїні проходили довгий шлях лікування: у Києві, Львові, а потім в Австрії. Вони перебували в різних лікарнях, мали операції, знову ставали на ноги та пізніше відвідували процедури. Зараз один з етапів Надії — покращення стану рубців після опіків. Героїня проходить його з «Неопалимими». Вона — одна з понад 150 пацієнтів, які вже встигли приєднатися до програми. 

Як українці відновлюються після отриманої травми 

«Треба побачити світ їхніми очима», — розповідає головний лікар та керівник науково-дослідницького напряму програми Олександр Туркевич про комунікацію з пацієнтами. До нього та інших спеціалістів проєкту приходять люди з різними станами та запитами, проте всі отримують однаковий підхід до реабілітації. 

Кожна людина має право на правдиву інформацію. Однак лікар вирішує, в яких межах нею ділитися — часом через різний психоемоційний стан йому не варто пояснювати всю складність ситуації. Головне — бути чесним та не давати ілюзорних надій, завжди сподіватися на гірше, а не на краще, каже Олександр Туркевич. Тоді пацієнти бачать гарний результат і зовсім інакше оцінюють власну ситуацію — зрештою, вони й отримують аргументовану надію. Процедури в межах програми часом тривають по 10-15 хвилин, проте до цього лікар говорить з людьми  пів години чи навіть годину. «Людей треба почути. Потрібно зрозуміти, чого вони хочуть», — ділиться лікар. 

Головний лікар Олександр Туркевич

Лікування опіків та рубців тривале — починається з пів року, проте може продовжуватися рік чи три роки. За цей час пацієнти трансформуються не тільки фізично, а й психологічно. Люди повертаються до нормального життя. Одна з перших пацієнток головного лікаря програми — Наталія з Маріуполя. Вона мала повністю посічене обличчя, опіки та рубці, через приліт російської ракети в кімнату, де жила. Пацієнтка складно переносила свій стан. Спочатку вона закривала обличчя волоссям, а потім, після постійного лікування та серйозних розмов з лікарем, нарешті почала усміхатися. Наталія розуміє, що їй потрібно пройти певний шлях, проте вона бачить прогрес та позитивні зміни. 

Наталія з Маріуполя. Фото: Instagram @neoplaymi/@masharaymers

Ситуація Наталії з Маріуполя чи Надії, яка була на місці аварії гвинтокрила, — це здебільшого про естетичний вигляд пацієнтів. Проте програма має інші блоки. Другий стосується повернення функціональності людей після опікової травми. «Великі площі деформацій і рубців сковують рух. Контрактури на спині можуть заважати рухатися, а на ліктях чи кистях — заважати згинати пальці чи самі ж лікті. Наше завдання — зробити, щоб повністю сковані руки згиналися, а людина могла робити базові речі: тримати виделку, вдягатися самостійно чи відчиняти двері», — ділиться CEO «Неопалимих» Максим Туркевич.

Третій блок програми — відновлення людей після травми, отриманої в полоні. Це складні випадки, дуже тісно пов’язані з психологічним станом людини. «Одному з пацієнтів, Сергію, росіяни вирізали свастику. І наше завдання — максимально стерти цей слід. Але це не стирає того факту, що він був у полоні», — каже Максим Туркевич. Це достатньо комплексна історія роботи з нібито фізичною травмою, яка насправді дуже серйозна саме психологічно.

Та якщо пріоритетними в лікуванні будуть пацієнт і доказова медицина, то з’являтимуться і результати. «Правильно підібране лікування і тактика поведінки приводить до покращення фізичного стану, соціалізації, появи оптимізму і розуміння, що все буде краще», — каже лікар Олександр Туркевич. 

Як українці повертаються до звичного життя 

Коли Надія вибігла з донькою з місця аварії, то промовила такі слова: «Ми живі, все буде добре». Відтоді героїня не ставила питань, чому саме вона отримала опіки — натомість почала більше цінувати життя. Каже, що іншим потрібно з нею спілкуватися, як з нормальною людиною.  «Те, що в мене щось не так з обличчям, — це тільки часткові недоліки. Ніхто не знає мій стан душі — я усміхаюся, це вже добре. Не потрібно ставитися до мене якось по-особливому», — розповідає Надія.  

Надія Оксюта після лікування

Після травми українці повертаються до звичного життя: працюють на роботі, відвідують заходи та виходять на прогулянки. Вони адаптуються до цивільного світу і зазначають проблеми — наприклад, ветерани в дослідженні «Від поранення до повернення» від Veteran Hub та центру «Принцип» говорять про невідповідність поведінки людей стану війни в країні та брак емпатії й делікатності від інших. «Потрібно пам’ятати, що вони першочергово звичайні люди», — розповідає Максим Туркевич про комунікацію з пораненими військовими та цивільними. Він радить не бути з ними поблажливими, не нав’язуватися, а ще — не ставити їм зайвих питань.

CEO «Неопалимих» Максим Туркевич

Водночас головний лікар програми підкреслює, що поранених не варто виділяти через їхній зовнішній вигляд, краще — ставитися до них з повагою. «Ці люди не потребують жалю. До них варто проявляти розуміння, повагу та співчуття. Проте хтось потребує активного співчуття, а комусь достатньо відчувати, що йому співчувають», — розповідає Олександр Туркевич. 

Програма «Неопалимі» стала новим натхненням для Надії — вона подарувала їй сили не здаватися та рухатися далі. А за шлях трансформації з часу трагедії вона повністю прийняла свій зовнішній вигляд, пройшла стан апатії завдяки роботі з психологом і зрозуміла, що проблеми, спричинені аварією, можна вилікувати. Доньку вона теж налаштувала на позитивний настрій. «Вона не винна в тому, що сталося, — підкреслила Надія. — Я їй власним прикладом показала, що вона не має соромитися того, якою є».